У вересні минулого року Україна звернулася до західних союзників з проханням надати їй танки, щоб відбити російське вторгнення. На той час Росія не закріпилася на захопленій нею території. Поки союзники сперечалися, чи варто їм надсилати танки, Росія почала окопуватися.
Про це в статті для Washington Post пише OSINT-аналітик з American Enterprise Institute Бреді Афрік. Він зауважує, що 4 вересня 2022 року Україна вперше попросила західні танки. Тоді супутникові знімки свідчили, що Росія лише почала будувати укріплення. А 25 січня 2023-го, коли Україні нарешті пообіцяли танки, минуло вже півроку. І з космосу було видно сотні кілометрів укріплень.
Афрік наводить супутникове фото міста Токмак у Запорізькій області станом на 18 жовтня минулого року. Тоді в місті ще не було російських фортифікацій. Але впродовж наступних двох місяців росіяни встановили загородження на головних дорогах, які ведуть до міста. До 26 січня все місто було оточене укріпленнями.
Потім ситуація повторилася. Україна публічно звернулася до США з проханням надати касетні боєприпаси минулої зими невдовзі після визволення Херсона. Адміністрація Джо Байдена зволікала з відповіддю на цей запит. Тим часом на окупованій території сталося ось що. 8 грудня 2022 року, коли Україна попросила американські касетні снаряди, більшість нових укріплень Росії були зосереджені поблизу лінії фронту. Через 6 місяців - 6 липня 2023 року - Україна нарешті отримала бажану зброю. І Росія встигла укріпити величезні ділянки української території на сході і півдні, вздовж кордону і по всьому північному Криму.
«Не боячись західних танків і ракет дальнього радіусу дії, якими користується Україна, російські солдати змогли розширити оборону аж до лінії фронту і в глибині окупованої території. Ці позиції, як правило, складаються з окопів, протитранспортних загороджень і наземних мін. Майкл Ньютон, який керує операціями з розмінування в Україні від HALO Trust, описує російське мінування на окупованій території України як таке, що відбувається «в промислових масштабах»», - йдеться в статті.
Мережа укріплень складається з основної оборонної лінії і кількох шарів запасних позицій. Це означає, що не всі російські окопи укомплектовані людьми, але вони забезпечують готові бойові позиції, спрямовані на стримування українського наступу.
Росія захопила Лисичанськ у липні 2022 року. Нові укріплення між містом і розташованим поруч нафтопереробним заводом підкреслюють його важливість для російських військ. Розташований на березі Чорного моря Бердянський аеропорт став базою для російських гелікоптерів, які здійснюють польоти над окупованими регіонами на півдні України. На початку цього року російські війська встановили навколо нього великі загородження і окопи. Ближче до лінії фронту російські війська побудували шари укріплень вздовж 50-кілометрової траси, що з'єднує окуповані міста Пологи і Токмак.
«Тенденція до зволікань досі зберігається. Україна просить надати ракети великої дальності, які вона хотіла б використовувати для ураження російських командних пунктів, плацдармів і складів постачання за лінією фронту. США знову затягують час», - пише Афрік.
Не відомо, чого саме боїться Вашингтон: чи ескалації, чи того, що поставки потрібних матеріалів недостатні. Але автор не сумнівається, що Україна, зрештою, отримає далекобійні ракети, як і танки чи касетні боєприпаси до них.
«Якщо останній рік конфлікту щось і показав, так це те, що подібні сумніви дорого коштують. Вони не лише забирають додаткові українські життя, але й роблять затяжну і виснажливу війну більш імовірною», - йдеться в статті.
Союзники України вже давно усвідомили, з якою шаленою швидкістю Росія розбудовує оборонні споруди на окупованій території. Але це усвідомлення мало вплинуло на швидкість прийняття ними власних рішень. Це має змінитися. Замість того, щоб спостерігати, як контрнаступ України перетворюється на повільну війну на виснаження, західні лідери повинні стати більш проактивними. Україні потрібна допомога, а не виправдання.