Погроза ватажка приватної військової компанії Вагнера Євгенія Прігожина вивести свої війська з Бахмута, яку він оприлюднив у нецензурному відео, де він звинувачує російських військових у загибелі десятків тисяч своїх солдатів в Україні, була лише останнім за останні місяці епізодом у тривалій ворожнечі між групою найманців і військовим керівництвом Росії за вплив у війні і славу на полі бою.
Коли Прігожин очолив криваву кампанію Росії із захоплення Бахмута за допомогою солдатів удачі та нещодавно звільнених ув’язнених, він також долучився до публічної боротьби з міністром оборони Сергєєм Шойгу та начальником Генерального штабу Валерієм Гєрасімовим, які, за його словами, відмовляють його військам у боєприпасах.
Раніше непубліковані документи розвідки США, нібито оприлюднені пілотом Національної гвардії Джеком Тейшейрою на платформі Discord, свідчать про те, що військове керівництво не відреагувало на заклики Прігожина, відтак керівник ПВК Вагнера звернувся особисто до президента Владіміра Путіна з проханням втрутитися.
Його висловлювання свідчать про те, що його благання не були почуті, а погроза відмовитися від бою в Бахмуті — найдовшої та найзапеклішої битви у війні — є останньою спробою вчепитися за визначну роль у вторгненні.
Однак, незрозуміло, чи це спрацює. Кінцевим терміном виведення своїх бійців Прігожин призначив 10 травня.
Із подібними звинуваченнями Прігожин вже виступав в лютому, висловлюючи скарги на брак боєприпасів в інтерв’ю російським військовим блогерам у Telegram.
Він також опублікував фотографію, за його словами, купи мертвих найманців і звинуватив командування армії в недостатньому забезпеченні.
Оприлюднені документи свідчать про те, що російське військове керівництво було розчароване гострими публічними нападками Прігожина та обговорювало, як знівелювати його критику.
Як йдеться у документах, чиновники Міноборони розглядали можливість проведення публічної кампанії з дискредитації Прігожина через довірену особу.
«Офіційні особи спочатку зазначили, що, якщо МО збирається протистояти публічним заявам Пригожина, вони повинні знайти союзників для боротьби з ним, а не робити це самостійно», — йдеться в одному з документів під грифом «цілком таємно».
У документі зазначено, що інформація була заснована на «звіті сигнальної розвідки», тобто була отримана шляхом перехоплення або прослуховування комунікацій.
21 лютого Міністерство оборони заперечило , що навмисно морило голодом «добровольців». Не називаючи прізвища Прігожина, міністерство назвало його заяви спробами «розколоти тісний механізм взаємодії та підтримки між підрозділами російського угруповання».
Вагнер упродовж останніх дев'яти років таємно просував інтереси Москви по всьому світу. Але за цей час Пригожин, який заробив капітал і отримав прізвисько «кухар Путіна» завдяки державним контрактам з громадського харчування, потрапив у прихильність російського лідера та його найближчого оточення.
Ранні невдачі Росії у війні в Україні дали лідеру найманців шанс стати національним гравцем, прийшовши на допомогу Москві зі своєю приватною армією.
У той час як російські війська робили помилки, Вагнер здобув кілька скромних, але широко розрекламованих перемог. Це забезпечило групі увагу на національному телебаченні, а самому Прігожину посилення впливу. Разом із зростанням політичної популярності, він став дозволяти собі сміливі напади на армійських лідерів і регіональну владу в його рідному Санкт-Петербурзі.
З січня Прігожин стверджував, що російські державні ЗМІ отримали вказівки не цитувати його та не згадувати Вагнера. Торік роль групи у так званій спеціальній воєнній операції Кремля навпаки яскраво висвітлювалась.
Прігожин має власну невелику медіа-імперію з веб-сайтів і каналів Telegram, які підсилюють його голос серед найпалкіших прихильників війни. Водночас, державні інформаційні агентства в п'ятницю описали його погрозу відступу як заплановану ротацію на передовій.
Прігожин також поскаржився, що Міноборони РФ «краде перемоги Вагнера», коли стверджує, що перемоги під Бахмутом — здобуток регулярних сил.
Певний час Прігожину дозволяли безкарно лаяти чиновників, що, на думку аналітиків, відповідає стратегії Путіна щодо поділу політичної сфери та поля бою в Україні на окремі володіння, контрольовані конкуруючими групами, щоб жодна з них не стала надто сильною.
Але хоча це мало б захистити Путіна, на полі бою перетворилось на катастрофу.
«Вагнер і Прігожин завжди представляли проблему єдиноначальності в цій війні. Путін любить використовувати конкуруючі групи в якості способу утримати владу, однак це дуже шкідливо під час військової операції», — вважає Роб Лі, старший науковий співробітник Дослідницького інституту зовнішньої політики у Філадельфії.
У міру того, як Прігожин ставав дедалі більш помітним і більш ядучим та відвертим у своїх нападках, небагатослівна російська владна еліта та військові, здавалося, відмежувались від нього. Перш за все, йому заборонили вербувати найманців серед ув'язнених. Ця можливість раніше дозволила Вагнеру зібрати 50-тисячну армію. Тоді, як стверджує Пригожин, його підрозділи позбавили боєприпасів. Його нашвидкуруч навчених бійців відправили на передову в Бахмут і дали наказ йти в бій під вогонь української артилерії.
«За десятки тисяч убитих і поранених на очах у їхніх матерів і дітей [Шойгу і Герасимов] будуть відповідати, і я подбаю про те, щоб це сталося», – сказав Прігожин у відео в п’ятницю, визнаючи величезні втрати, які суперечать офіційним даними Москви, але збігаються з оцінками західної розвідки.
У витоку документів зазначається, що військові чиновники не могли однозначно сказати, чи отримувала ПВК Вагнера боєприпаси, оскільки вони розподілялися не безпосередньо з міністерства, а через оперативну групу в Бахмуті, що є підтвердженням правдивості заяв Прігожина.
Окремо, як йдеться у документах, співробітники Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ) встановили, що запити Вагнера були задоволені — хоча й не повністю — упродовж першої половини лютого.
12 лютого в одному з документів йшлося про те, що Гєрасімов «наказав припинити постачання боєприпасів... а також керував авіарейсами військового транспорту, які мали транспортувати боєприпаси до штабу Вагнера в Ростові-на-Дону».
Однак коли риторика Прігожина загострилася, чиновники Міноборони «запропонували подвоїти постачання боєприпасів ПВК Вагнера і прагнули «оприлюднити публічні повідомлення» про ці зусилля.
21 лютого міністерство заявило, що заяви Прігожина не відповідають дійсності. Наступного ранку Прігожин відповів на це, опублікувавши фотографію загиблих солдатів і звернення до Гєрасімова з проханням про боєприпаси.
Як вказують документи, ймовірно 22 лютого Прігожина викликали на зустріч з Путіним і Шойгу.
«Зустріч майже напевно стосувалася зокрема і публічних звинувачень Прігожина та напруги, що виникла у його відносинах із Шойгу», — йдеться в одному документі.
Перед цією зустріччю, йдеться в документі, Прігожин стверджував, що в середині лютого благав Путіна дозволити йому продовжувати використовувати величезну кількість російських в’язниць, щоб поповнити ряди ПВК Вагнера. Він також заявляв, що регулярна армія підтримала його ініціативу.
Повідомляється, що Прігожин також запропонував Путіну доручити Вагнеру навчати новомобілізованих росіян і просив «сприяти залученню іноземних бійців, зокрема афганців», для війни в Україні.
У документі з посиланням на перехоплені дані ФСБ йдеться, що Путін наказав Прігожину вирішувати ці питання з Міністерством оборони, фактично обравши бік своїх генералів.
Нагадаємо, тиждень тому Прігожин заявив, що його організація «закінчується» і скоро «стане історією», а також поставив Шойгу ультиматум – нібито змушений буде вивести своїх бойовиків із Бахмута та залишити фронт, якщо ситуація з боєприпасами не зміниться, бо не бачить можливості продовжувати воювати.
Речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий розповів, що може бути кілька причин, які призвели до того, що глава ПВК Вагнера Євгєній Прігожин анонсував відхід вагнерівців з Бахмута і що насправді справа не в боєприпасах.