Український військовий і письменник Валерій Маркус підкреслив, що перемога у війні з Росією є лише частина важливого завдання українців. Після неї громадяни мають побудувати гідну державу, де "хочеться жити і за яку варто воювати". Він зазначив, що навіть втома, корупція й суспільне розчарування не повинні зупинити віру у майбутнє країни, яке українці створюють щоденними діями.
У своїх соцмережах Маркус відреагував на емоції людей після розслідування у справі "плівок Міндіча". Він зазначив, що подібні історії неминуче породжують небезпечні роздуми про те, "навіщо взагалі щось робити для цієї країни", але такі думки, на його думку, є наслідком втоми.
Маркус наголосив, що Україна залишається пострадянською країною з глибоко укоріненою корупцією, яка часто виступає як "соціальний клей".
"Чим нижче по соціальній драбині, тим важливішу роль вона відіграє для людей. У нас часто не крадуть ті, хто просто не має доступу", — зазначив він.
Військовий зауважив, що частина людей все одно скептично налаштована до чужих досягнень: "Суспільство легко знижує цінність будь-яких успіхів, щоб уникнути сорому за свою пасивність".
Маркус відкинув уявлення про "особливі риси" українців, підкреслюючи, що поруч із мужніми й талановитими є й ті, хто живе за принципом "плюй на ближнього, сри на нижнього".
Військовий підкреслив, що перемога у війні є лише половиною справи, бо потрібно далі створити країну, в якій хочеться жити, а не просто захищати її: "Нам треба не тільки воювати, але й зробити нашу державу такою, за яку варто боротися. Нашою метою є "держава, гідна пожертви", поза романтики і дешевої пропаганди".
"Моя мета подвійна: перше — перемогти. Друге — щодня доводити, що Україна варта того, щоб за неї боротися. Не чекати "ідеальних людей" при владі, а робити стільки, наскільки вистачає сил і ресурсу", — написав Маркус.
Він додав, що працювати над новою Україною важче, ніж виїхати закордон:
"Але на цьому шляху мені не буде соромно — ні перед собою, ні перед тими, хто вже заплатив найвищу ціну", — підсумував Маркус.
Раз по раз жахаючись масштабів чергових корупційних скандалів, мимоволі почнеш думати про якусь не таку ментальність, карму чи вроки.
Ні, нам не пороблено. Ми просто не створили системи, яка унеможливила б появу "мідасів" як таких.
Аналітик Андрій Длігач у тексті "Мідас безсмертний. Чому українська корупція — це не просто жадібність, а наслідок системи" докладно пояснює, якою така система мала би бути.