Що робитиме російський диктатор Владімір Путін у разі перемоги у війні проти України? В останні місяці все більше західних політиків дійшли висновку, що Росія, якщо переможе, майже напевно поширить війну вглиб Європи, оскільки Путін прагне переписати наявний світовий порядок та продовжити свою кампанію з повернення того, що він називає “історично російськими землями”. Це усвідомлення допомагає згуртувати підтримку України, а такі лідери, як президент Франції Еммануель Макрон, відкрито попереджають, що перемога РФ матиме катастрофічні наслідки для решти Європи, пише Atlantic Council.
Звичайно, не всі в цьому переконані. Багато скептиків вказують на напрочуд погані результати російської армії під час вторгнення в Україну й стверджують, що Путін явно не в тому становищі, аби починати подальші військові авантюри. На їхню думку, очевидні труднощі Росії у війні проти України означають, що Москва не може розглядатися як реальна загроза значно більшій військовій могутності НАТО. Дійсно, дехто переконаний, що будь-який прямий напад Росії на Захід буде рівнозначним самогубству.
Цей аргумент небезпечно недалекоглядний. Важливо те, що він ігнорує глибокий вплив, який військовий успіх в Україні може мати на здатність Кремля вести війну.
Перемога Росії у війні проти України змінила б геополітичну ситуацію, значно посиливши РФ у військовому, економічному та стратегічному планах, водночас серйозно послабивши Захід. Зіштовхнувшись із такими унікально сприятливими обставинами, було б ілюзією вважати, що Путін просто зупиниться і не піде далі.
Російська армія під час вторгнення в Україну явно не виправдала своєї завищеної довоєнної репутації, але, тим не менш, було б нерозумно недооцінювати військовий потенціал Москви. Путінське командування засвоїло низку важливих уроків з початку вторгнення в лютому 2022 року й отримало бойовий досвід, з яким не може зрівнятися жодна інша велика держава. Маючи загартовану в боях армію, яка швидко модернізується й спирається на оборонну промисловість, що працює цілодобово, Путін зараз, можливо, перебуває в сильнішій позиції відносно своїх західних супротивників, які повільно переозброюються, ніж будь-який російський правитель з 1945 року. Перемога в Україні ще більше розширить цей і без того тривожний розрив у військових можливостях.
Російська й українська армії на сьогодні є найбільшими й найпотужнішими бойовими силами в Європі. Якщо Путін переможе в Україні, він контролюватиме їх обидві.
У той час як багато українських солдатів, безсумнівно, продовжуватимуть вести партизанську війну або намагатимуться перегрупуватися за кордоном, Росія, в разі перемоги, намагатиметься швидко призвати сотні тисяч українців на військову службу, як вона вже робить це на тимчасово окупованих територіях України. На додаток до значного збільшення живої сили, РФ також заволодіє великими запасами військової техніки в Україні, починаючи від артилерійських снарядів і ударних безпілотників, закінчуючи танками й ракетними системами, переданими Заходом.
Контроль над Україною дозволив би Росії реінтегрувати величезний український військово-промисловий комплекс, який відігравав центральну роль в озброєнні Червоної армії під час холодної війни. Протягом більшої частини радянської епохи Україна виробляла значну частину ракет, танків, літаків і військових кораблів СРСР. Цей колосальний промисловий спадок був занедбаний протягом перших трьох десятиліть української незалежності й занепав, але в разі перемоги РФ російська окупаційна “адміністрація” або лояльний до Кремля маріонетковий режим у Києві, швидше за все, надали б пріоритет відродженню військового виробництва. Збільшення обсягів виробництва дозволило б Росії швидко оговтатися від нищівних втрат у війні, а також подолати багато перешкод, створених західними санкціями.
В економічному плані завоювання України значно покращило б фінансове становище РФ та посилило б її здатність впливати на світову політику. Кремль отримав би значні невикористані енергетичні запаси України, разом із потенційними мінеральними активами на трильйони доларів. Тим часом, славнозвісна українська житниця дозволила б Росії практично за одну ніч утвердитися як панівна сила на міжнародних сільськогосподарських ринках. Путін вже продемонстрував свою готовність впливати на глобальну продовольчу безпеку, блокуючи українські чорноморські порти. Контроль над сільським господарством в Україні надасть Кремлю нові потужні інструменти для винагороди союзників і покарання супротивників.
Багато хто на Глобальному Півдні не чекатиме, поки його підкуплять поставками зерна або примусять загрозою голоду. Натомість, вони з готовністю визнали б перемогу Росії у війні проти України головним геополітичним поворотним пунктом, вишикувавшись у чергу до Москви, щоб засвідчити свою “повагу”.
Акцент на дипломатичному нейтралітеті, який зараз спостерігається в більшості країн Азії, Африки й інших регіонів, замінить боротьба за зміцнення зв'язків з Кремлем. Країни Глобального Півдня почнуть постачати зброю та інші військові товари Москві, в той час як і без того обмежені можливості Заходу запроваджувати санкції проти Росії будуть безнадійно підірвані. Аналітики з усього світу оголосять про початок нової постзахідної ери в міжнародних відносинах.
Куди в разі перемоги в Україні підбадьорений Путін, найімовірніше, завдасть наступного удару? Кремлівський диктатор чітко дав зрозуміти, що розглядає нинішню війну як імперське прагнення повернути “історично російські землі”. Крім України, існує більше десятка інших держав, включаючи Фінляндію, Польщу, країни Балтії, Білорусь і Молдову, які колись входили до Російської імперії, а отже, відповідають визначенню Путіна як “історично російські”. Всі вони будуть потенційними цілями. Під час підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну наприкінці 2021 року глава Кремля підкреслив масштаб своїх амбіцій, закликавши НАТО відступити до кордонів країн, які колись входили до Організації Варшавського договору. Логічно припустити, що успіх в Україні зробить його ще більш амбітним.
Безумовно, мало що вказує на те, що Путін боїться Заходу. Насправді все навпаки. Російський диктатор виявився настільки вправним у залякуванні своїх ворогів, що майже через два з половиною роки після найбільшого з часів Другої світової війни вторгнення в Європі партнери Києва залишаються стурбованими уникненням ескалації та продовжують накладати абсурдні обмеження на здатність України до самозахисту. Таке управління ескалацією є умиротворенням двадцять першого століття й ризикує призвести до трагічних наслідків.
Якщо Росія все ж таки розширить війну, західні лідери не зможуть стверджувати, що їх не попереджали. Путін поставив усе російське суспільство на військові рейки й відкрито готує країну до тривалої боротьби проти Заходу. Нинішнє вторгнення в Україну є важливою частиною цієї боротьби, але це лише початок. Перемога Росії в Україні створить підґрунтя для ще більш сміливих актів міжнародної агресії. Вона перезарядить військову машину Путіна й радикально збільшить ціну, яку доведеться заплатити, аби його зупинити. Єдиний спосіб уникнути такого катастрофічного результату — забезпечити, щоб вторгнення в Україну закінчилося для Росії поразкою.
Путін поставив собі за мету відновити Російську імперію та перекроїти міжнародний порядок. І наразі ніщо не вказує на те, що він відмовився від цих планів. Втім, не всі країни ЄС і НАТО розуміють небезпеку. Про те, на які держави міг би напасти російський диктатор після України, розмірковував Володимир Кравченко.