Ми живемо в перший рік нового світового порядку. Таку досить сміливу заяву зробив один із членів Тристоронньої комісії під час недавніх зборів членів цієї організації в Індії. Для конспірологів Тристороння комісія, створена Девідом Рокфеллером 1973 року, є таким собі «світовим урядом», для фахівців — неурядовою організацією, що мислить про майбутнє, для критиків — зборами «колишніх» — політиків, дипломатів, учених, підприємців, чиї розмови нічого не означають. Ореолу таємничості Тристоронній комісії надає той факт, що її засідання відбуваються в закритому режимі, хоча зі списками членів усіх трьох груп — Європейської, Північноамериканської та Азійсько-Тихоокеанської — можна ознайомитися на відповідному веб-сайті. Там є багато знайомих прізвищ, є зо двоє росіян, але українців поки що немає.
Ідея зібрати для інтелектуального діалогу представників держав Європи, Північної Америки та Азійсько-Тихоокеанського регіону виникла на хвилі енергетичної кризи 1973 року — першої у світовій історії спроби використовувати нафту як політичну зброю. Відтоді що тільки не стало такою зброєю — і природний газ, і чипи, і навіть медичні маски з вакцинами. Але слід віддати належне Рокфеллеру, — він вочевидь передбачив міцніючу силу Південно-Східної Азії тоді, коли більшість країн регіону тільки починали своє сходження у світову економічну лігу. У ті часи в центрі уваги Європи та США перебувала Японія — незаперечний економічний лідер регіону. Від моменту заснування члени Комісії збираються раз на рік обговорити глобальні тенденції на основі власних оцінок та обговорень у рамках регіональних груп. Оскільки серед них немає чинних урядових чиновників, судження членів Комісії досить вільні від політичних обмежень, просто вони недоступні публіці.
Цього разу з'явилася рідкісна можливість дізнатися, про що йшла мова. Приміром, на думку одного зі спікерів, «адміністрація Байдена намагається переконати світ, що точиться титанічна боротьба між автократіями та демократіями. Таку заяву слід сприймати з певною часткою скепсису. Насправді ми бачимо фрагментацію світу, коли окремі країни, включно зі США, керуються власними інтересами». Висловлювалися й інші цікаві думки. Наприклад, що позиція Китаю стосовно війни Росії проти України визначальна в тому сенсі, що рішення про поставки китайської зброї РФ може затягнути війну на невизначений термін. Лунали серйозні побоювання з приводу штучного інтелекту, який, на думку дослідників ШІ, вже становить загрозу людству, а також стосовно припинення зусиль у сфері зміни клімату, оскільки всі тепер зайняті «війною в Європі». Однак найважливішою бачиться думка про те, що кілька десятиліть глобалізації, які принесли розквіт і добробут безлічі країн Південно-Східної Азії, наблизилися до кінця. Їм на зміну приходить період фрагментації економічних зв'язків в умовах закритих або частково відкритих ринків, нестійких виробничих і логістичних зв’язків, побудованих на регіоналізації та протекціонізмі. Можна навіть сказати, що перший рік нового світового порядку є роком деглобалізації.
Фактів, котрі свідчать про це, предостатньо. Ще в листопаді минулого року в Шанхаї відбулася закрита зустріч керівників автомобільної промисловості Китаю з політичним керівництвом країни. Автовиробникам поставили завдання повністю перейти на використання вітчизняних чипів, навіть якщо це стосується спільних підприємств із «Тойотою», «Хондою» або «Маздою». Це попри те, що 2021 року Китай забезпечував сектор автомобілебудування власними чипами лише на 5%. Уряд КНР прийняв рішення виділити 146 млрд дол. упродовж п'яти років на розвиток виробництва чипів, аби подолати залежність від обмежень із боку США на торгівлю цим надзвичайно важливим продуктом. Автомобільна промисловість КНР має створити ринок для досліджень і розробок у цій галузі. Інвестиції будуть підтримані податковими пільгами та субсидіями, які, на думку експертів, значно перевищують ресурси США, що виділяються з цією самою метою.
На полях недавнього чергового з'їзду, який одноголосно обрав Сі Цзіньпіна на третій термін главою КНР, той заявив також про необхідність «зміцнення потуги» Китаю, «базуючись на власних результатах науки та технологій». Відповідні рішення, що значно посилюють партійний контроль над науковими дослідженнями, уже втілюються в життя. Іноземні інвестори сприйняли цю новину вкрай негативно, — адже відсутність у науковій сфері відкритого обміну інформацією означає її деградацію. Не може бути окремої китайської математики або фізики, ізоляція не дозволяє науці розвиватися.
Спроби створювати «все своє» вже торкнулися сфери комп'ютерних додатків, які раніше створювалися на основі загальнодоступних платформ із відкритим кодом. І якщо у сфері створення програм для урядових потреб такі обмеження, з урахуванням аспектів безпеки, цілком зрозумілі, то на нинішньому етапі йдеться вже про «регіоналізацію» масових додатків, у тому числі соціальних мереж. Самі обмеження Китаю проти Гугла, Ютуба, Фейсбука й Твіттера, як і США — проти ТікТока, чого варті. Хоча є й позитивні приклади. 21 березня 2022 року Росія визнала компанію «Мета» і її продукти Фейсбук та Інстаграм екстремістськими, на що Фейсбук негайно відреагував видаленням арабського акаунта «Раша Тудей» із 17 мільйонами підписників. Про значне скорочення бізнесу в Росії ще в червні минулого року заявив «Майкрософт», хоча при цьому вже у вересні вирішив наростити присутність на ринку КНР. Через пів року висловлюються обґрунтовані сумніви в правильності такого рішення, зважаючи на недавні зміни в політиці самозабезпечення, до яких вдався Китай.
Задля справедливості, слід зазначити, що деглобалізація стосується не тільки країн з автократичними режимами. Минулого тижня плани збільшення видобутку та переробки ключових видів сировини у спробах знизити залежність від постачальників із третіх країн, включно з Китаєм, оприлюднив ЄС. У планах, оголошених Європейською комісією, 16 видів сировини, попит на які, як очікується, зростатиме, названі стратегічними. До них належать, зокрема, рідкісноземельні елементи для вітрових турбін і літій для батарей електромобілів. ЄС має намір забезпечити не менш як 10% річного споживання цих матеріалів за рахунок збільшення внутрішнього видобутку до 2030 року, при цьому переробка має бути збільшена принаймні до 40%. ЄС також буде диверсифікувати свої джерела матеріалів, поставивши за мету не імпортувати більш як 65% свого річного споживання кожного з них із окремої третьої країни. Наразі 98% потреб ЄС у рідкісноземельних елементах забезпечує Китай.
Поряд із зусиллями США і Японії, які прискореними темпами будують на своїй території заводи з виробництва чипів, про аналогічні плани заявив «Самсунг». Компанія повідомила про намір побудувати в Південній Кореї впродовж наступних 20 років п'ять заводів із виробництва чипів, на що буде виділено 230 млрд дол. (порівняйте із 52,7 млрд дол., виділеними на ці потреби США, і 2,8 млрд дол. — Японією). Мета цих зусиль — виграти конкуренцію з Китаєм, зміцнити свої позиції на світовому ринку чипів та знизити залежність від лідируючих виробників, насамперед від Тайваню, хоча виробничі зв'язки з «провінцією-втікачкою КНР», як називають Тайвань у Пекіні, не перериваються. Вся річ у тому, що шлях деглобалізації демократичні країни бачать інакше: «Самсунг» зовсім не відмовився від своїх інвестицій на 17 млрд дол. у виробництво чипів у США, а Японія скасувала чинні донедавна обмеження на поставки обладнання та матеріалів із виробництва чипів і дисплеїв до Республіки Корея у зв'язку з недавньою нормалізацією політичного діалогу. Китай (як і РФ) — зовсім інша історія.
У цьому контексті, можна цілком обґрунтовано стверджувати, що деглобалізація, про яку говорили на Тристоронній комісії, має не абсолютний характер. Швидше, розпочався процес створення економічних блоків, у рамках яких держави демократичного табору намагаються усунути ризики поставок чутливих матеріалів із країн автократії, а також обмежувати їхні можливості розвивати технології подвійного застосування. Відбувається досить прозоре відображення тенденцій протистояння у сфері безпеки на економіку, «розв’язуючи» колись проголошений принцип про економічну взаємозалежність як шляху до миру та діалогу. І це є досить тривожним кроком, оскільки світовий досвід свідчить: політика абсолютизації самодостатності веде до ізоляції, а потім, цілком імовірно, може привести й до війни.
Процес фрагментації світової системи стосується не тільки сфер безпеки та промислового виробництва, а й фінансової системи. Банки Росії, відключені нині від SWIFT, використовують між собою СПФП (Систему передачі фінансових повідомлень), а із зовнішнім світом — паперові доручення та факси. Але не це головне. Перебуваючи під санкційним тиском, РФ дедалі більше використовує у своїх зовнішньоекономічних розрахунках рублі, юані та рупії, намагаючись вийти з «доларової» економіки. Процес дедоларизації розпочався 2014 року, після початку війни проти України та впровадження відповідних санкцій. У 2022-му, після замороження понад 300 млрд російських активів в іноземних банках, процес поширився на євро, а дальше посилення санкцій і фактичне вигнання Росії зі світових фінансових ринків попросту не залишили їй вибору, крім як злитися у фінансовій дружбі з Китаєм.
Наприкінці минулого року Мінфін РФ заявив, що російський Фонд національного добробуту більше не триматиме доларових активів, а частка активів у юанях зросте з 30 до 60%. Російські банки пропонують приватним і корпоративним клієнтам відкривати депозити та брати кредити в юанях, і торік населення відкрило таких депозитів на 6 млрд дол. Різко зросла частка експортних контрактів у юанях, які потім використовуються для закупівлі товарів із КНР. Усе це — чиста вигода для Китаю, який не дозволяє конвертації своєї валюти в долари або євро, має можливість гнучко регулювати курс і відсоткові ставки на власний розсуд. Та ось спроби Росії використати юань для торгівлі з Індією провалилися, — Делі виступив категорично проти. Китай також із 2015 року має свою фінансову платіжну систему, що не залежить від SWIFT. Однак Пекіну не вдалося переконати інші країни масово переключитися на неї, хоча для всіх держав Південно-Східної Азії КНР є найбільшим торговим партнером. Китай дуже зацікавлений у дедоларизації своїх експортно-імпортних операцій, зважаючи на можливості впливу, які дає зовнішній контроль над фінансовими потоками. Якби конвертацію юаню в інші валюти визначав ринок, паралельне існування двох систем не викликало б особливих складнощів, але в КНР усе вирішується зовсім інакше. Для Росії переключення з долара і євро на юань не вирішує нічого, просто одна залежність замінюється на іншу. Таким чином, на думку експертів, загальна тенденція фрагментації світової фінансової системи стала цілком очевидною, і це створює додаткові виклики для світової економіки.
Для України найважливіше — розуміти, як деглобалізація позначається на економіці Росії, оскільки від цього залежить можливість Москви підтримувати агресію. Отож, оцінити втрати РФ, базуючись на даних російських джерел, неможливо. Курс рубля — липовий, оскільки більше не визначається ринком. Західні аналітичні центри кажуть, що економіка РФ торік скоротилася на 10%, із Росії виведено 250 млрд дол. переважно іноземного капіталу, 3,8 мільйона росіян виїхали з країни, приховане безробіття — 4,66 мільйона людей, доходи від експорту вуглеводнів упали вчетверо, дефіцит бюджету в січні становив 24,6 млрд дол., і всі ці тенденції лише загострюються. Росія втратила не тільки позиції на енергетичному ринку Європи, а й свою вагу у Східній Азії, де ВВП на душу населення 2021 року зріс до 20 300 дол. (з 3250 дол. 1990-го), а приплив інвестицій — із 34 млрд до 741 млрд дол. Торгівля нафтою з Китаєм та Індією не врятує Москву від подальшої і безповоротної маргіналізації. Такий ось новий світовий порядок виходить.
Більше статей Сергія Корсунського читайте за посиланням.