Синьо-жовтий прапор України майорів над зруйнованою крамницею, а російські солдати лежали мертвими на вулиці села Нескучне, пишуть журналісти Reuters за підсумками своєї роботи в зоні бойових дій. Сьогоднішню статтю присвятили першим підтвердженим західною пресою досягненням України на тлі ймовірного початку контрнаступу. [Наступу, щодо якого офіційний Київ обережний у висловлюваннях. Від українських військових є лише певні натяки, але жодних однозначних заяв: почався він вже чи ще ні – ZN].
Понад 15 місяців після того, як Путін ввів війська, російські та українські сили все ще ведуть бої на лінії фронту протяжністю 1000 км (600 миль), хоча й далеко від столиці Києва [який в Кремлі грозились "взяти за три дні – ZN"].
У коментарях, показаних на російському державному телебаченні, Путін сказав, що перед ним постає питання, на яке може відповісти лише він – чи варто Росії знову намагатися взяти Київ?
Бійці ЗСУ йдуть відвойованими населеними пунктами
У Нескучному журналістам не вдалося знайти жодного мирного жителя. Українські війська їхали брудними вулицями на танку та в пікапі. Військовий літак пролетів над головою, пускаючи сигнальні ракети.
«Три дні тому російські війська ще були тут. Ми їх вигнали з Нескучного. Слава Україні», – сказав боєць українського загону територіальної оборони Артем, прізвище не назвав.
Переважно одно- та двоповерхові будинки в селі, в якому перед вторгненням проживало кілька сотень людей, були майже всі пошкоджені. Тут панувала тиша, якщо не зважати на гуркіт артилерійського вогню вдалині.
Мертві окупанти
Агентство Reuters бачило щонайменше трьох мертвих російських солдатів, які лежали на вулиці, в тому числі одного, чиє тіло, покрите мухами, лежало біля покинутої російської військової машини. Артем сказав, що українські війська під час наступу спостерігали з безпілотника, як товариші спочатку намагалися його евакуювати, але потім кинули його та втекли.
Це було перше незалежне підтвердження просування України в районі, приблизно в 90 км на південний захід від міста Донецька, одній з кількох осей, де вона намагається прорвати російські лінії.
«Одна справа дивитися по телевізору чи комп’ютеру «ой, там воюють, там вбивають», як у комп’ютерних стрілялках. Але люди починають запитувати: «Навіщо ми це робимо?» коли бачать труну чи могилу своїх шкільних друзів. На кладовищі в Бакінській на ділянці, схоже, є місце для багатьох інших тіл». Вас може зацікавити репортаж New York Times із російської глибинки– Вісім свіжих могил щодня.