Внутрішнє виробництво артилерійських снарядів у Росії, доповнене збільшенням імпорту боєприпасів із Північної Кореї, ймовірно, дозволить військам Кремля підтримувати достатню швидкість артилерійського вогню в Україні у 2024 році. Хоча й на відносно нижчому рівні, ніж у 2022 році. В сьогоднішньому звіті Інститут вивчення війни зібрав нижченаведені оцінки з цього приводу.
Начальник розвідувального центру Сил оборони Естонії полковник Антс Ківіселг заявив, що у Росії все ще залишається близько чотирьох мільйонів артилерійських снарядів, які російські війська можуть використовувати для ведення бойових дій «низької інтенсивності» протягом ще одного року.
Ківіселг зазначив, що є повідомлення про те, що Північна Корея відправила до Росії до 1000 контейнерів з боєприпасами, кожен з яких містить від 300 до 500 артилерійських боєприпасів.
За підрахунками Ківіселга, Північна Корея, можливо, надала Росії від 300 000 до 500 000 одиниць боєприпасів, яких може вистачити до одного місяця за поточної щоденної норми споживання близько 10 000 снарядів на день.
Інтенсивність обстрілів і кількість снарядів менша, але..
Український військовий аналітик, полковник Петро Черник 23 жовтня повідомив, що наразі російські війська випускають від 10 000 до 15 000 снарядів на день, що значно менше, ніж темпи обстрілу влітку 2022 року (45 000-80 000 снарядів на день). Проте західні джерела та супутникові зображення підтвердили, що поставки з Північної Кореї, які, ймовірно, переважно складаються з артилерійських снарядів, різко зросли після того, як російська та північнокорейська влада, ймовірно, почали більш офіційне військово-технічне співробітництво у вересні.
І Північна Корея є ймовірно, спроможною забезпечити подальші поставки.
Виходячи із західних оцінок виробничих потужностей російської артилерії та постійного експорту північнокорейської артилерії, Росія, ймовірно, зможе підтримувати загалом достатню скорострільність у доступному для огляду майбутньому. У той час як загальне зниження російських темпів вогню може перешкодити здатності російських сил проводити широкомасштабні наступальні операції, російські сили навряд чи зіткнуться з широкомасштабною нестачею, яка хронічно підриватиме оборонні операції, а зниження темпу вогню за своєю суттю навряд забезпечить українцям перевагу.
Ступінь, із якою міжнародні партнери України підтримувати суть здатність Києва до ефективного вогню у відповідь окупантам, буде ключовим визначальним фактором відповідних можливостей у 2024 році.