Ось як може закінчитися війна. Довгоочікуваний весняний контрнаступ України увінчається успіхом і дозволить відвоювати частину або навіть більшу частину окупованої території. Але більш чисельні російські війська, окопавшись за мінними полями, танковими пастками і «зубами дракона», продовжать контролювати частину Донбасу і Крим. Тож на початку осені стане ясно: повної зачистки від окупантів не буде.
На тлі величезних руйнувань, великих російських втрат, критичної нестачі української живої сили, зброї і техніки, а також зменшення апетиту до нескінченної війни на виснаження, західні прихильники Києва почнуть наполягати на припиненні вогню шляхом переговорів або «тривалому перемир’ї" в очікуванні більш довгострокового врегулювання. Китай також вступає в гру.
«Зберігаючи свої претензії на чотири регіони, незаконно анексовані минулого року, Росія врешті-решт погоджується на умовне припинення вогню. Володимир Путін хвалить «стратегічну нейтралізацію» України. Президент Володимир Зеленський змушений тимчасово відкласти своє прагнення відновити кордони своєї країни, які існували до 2014 року. В обмін на це Україна була б позбавлена подальших, неприйнятних людських, економічних та інфраструктурних втрат, зберігши при цьому близько 85% своєї території. «Демілітаризована зона» корейського зразка під міжнародним моніторингом заморозить лінію фронту на місці. Ракети перестають прилітати. Починається відбудова. Біженці повертаються додому», - пише в своїй статті заступник редактора The Guardian Саймон Тісдалл.
Він припускає, що в такому разі США і їхні західноєвропейські союзники по НАТО зможуть заявити, що суверенна незалежність демократичної України і світовий порядок, заснований на правилах, врятовано. Польща та інші східноєвропейські держави будуть менш впевнені в цьому. Вступ України до ЄС знову опиниться в підвішеному стані. Членство в НАТО буде ще складнішим, що продемонструвала сварка між Берліном і Брюсселем минулого тижня. Остаточне завершення «мирного процесу» може зайняти роки. Відновлення війни буде постійною загрозою і джерелом страху.
«Якщо цей сценарій або щось схоже на нього реалізується протягом наступного року, багато українців неминуче відчують себе зрадженими. Обіцянка президента США Джо Байдена «зробити все можливе», щоб дати відсіч Росії, залишиться невиконаною. Путін залишиться при владі, незважаючи на численні жорстокі злочини. Проте подобається нам це чи ні, але такий результат видається найбільш вірогідним», - пише британський оглядач.
Більш широка привабливість тривалого перемир'я очевидна. Воно зупинило б бійню, відвернуло б ядерну ескалацію між Росією і НАТО, пом'якшило б глобальну економічну, енергетичну і продовольчу кризи і принесло б певний мир. Багато хто в Європі і на глобальному півдні проголосував б за це прямо зараз.
«Чи неминучий поганий компроміс? Ні. Теоретично, будь-яка зі сторін ще може здобути вирішальну перемогу. Але набагато вірогіднішим, за відсутності угоди, є кривавий, дорогий, малоінтенсивний глухий кут, який затягнеться на роки», - йдеться в статті.
Така перспектива не влаштовує нікого, окрім, можливо, Китаю і виробників зброї.
«На цьому тлі заклики до дипломатичного завершення конфлікту зі зрозумілих причин зростають. Захід повинен зробити більше зараз, щоб допомогти Україні просунутися вперед на полі бою, поставивши її в найкращу позицію за столом переговорів пізніше цього року», - зазначили минулого тижня впливовий колишній високопоставлений американський дипломат Річард Хаас і професор Джорджтаунського університету Чарльз Купчан.
«Закінчення війни з одночасним відтермінуванням остаточного розпорядження землями, які все ще перебувають під російською окупацією, - це рішення», - вважають вони.
Перемир'я на цій основі «могло б запобігти відновленню конфлікту і... створити основу для тривалого миру».
«Як би ми всі не хотіли бачити швидке звільнення української території, весняний наступ навряд чи принесе далекосяжні результати», - підсумував минулого тижня Стівен Уолт з Гарвардського університету, ще один добре проінформований оглядач.
«Я підозрюю, що більшість вищих посадових осіб в Україні не мають наміру йти на компроміс. І, підозрюю, більшість високопосадовців в адміністрації Байдена розуміють цю жорстоку реальність, що б вони не говорили публічно. Замість цього вони сподіваються, що українські збройні сили будуть достатньо ефективними, щоб переконати Путіна рухатися в напрямку припинення вогню і, врешті-решт, домовитися про повноцінну мирну угоду», - зауважив він.
Похмурі оцінки перспектив України, що просочилися з Пентагону, а також графік виборів в Америці посилюють очікування, що за підтримки США відбудеться зрушення в бік переговорів цієї осені. Начальник Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі каже, що він не очікує, що Україні вдасться вигнати всі російські війська цього року. Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес, який відвідав Вашингтон минулого тижня, підтримав його думку.
«Ми повинні бути реалістами. Не буде жодного моменту за помахом чарівної палички, коли Росія розвалиться», - сказав він.
Воллес нещиро заявив, що Київ, а не його союзники, вирішуватиме, коли починати переговори. На думку оглядача The Guardian, все якраз навпаки. Британія залишається більш рішуче налаштованою, ніж більшість інших союзників. Але відчутний тиск, що спонукає до переговорів, наростає і в інших колах, навіть коли дипломати ЄС і контактна група НАТО з питань України обговорювали додаткові санкції і військову допомогу на цих вихідних.
Еммануель Макрон, президент Франції, як повідомляється, закликає Китай натиснути на Путіна. Його спірною «послугою за послугу» є мовчазна згода з планами Пекіна щодо Тайваню. Німецький канцлер Олаф Шольц завжди наполягав на тому, що лише діалог може покласти край кровопролиттю. Тривожні питання нависають над здатністю Байдена зберегти нинішній рівень підтримки з боку США.
Очевидно, що українські лідери мають лише кілька місяців, щоб дати відсіч росіянам, перш ніж поки що переважно мовчазний, але зростаючий міжнародний тиск з вимогою розпочати переговори - хочуть вони цього чи ні - стане відкритим і потенційно непереборним. Імовірно, Путін це знає. Це дає йому додатковий стимул не поступатися.
Минулого тижня група колишніх високопоставлених дипломатів закликала хронічно обережні західні уряди нарешті «піти ва-банк» і надати кращі танки, ракети більшої дальності і винищувачі, «щоб прокласти шлях до перемоги України». Як закликав Хаас, «настав час для Заходу перестати стримувати себе». Але може бути занадто пізно. Занадто багато політиків занадто довго вагалися.
«Тому все залежить від майбутнього наступу. Цей день, який вже охрестили «найдовшим днем України», може визначити довгострокові відносини країни як зі Сходом, так і з Заходом. Наразі Зеленський, якого підтримують 64% українців, дотримується, принаймні публічно, своєї максималістської позиції - звільнити кожен останній дюйм окупованої території. Але навіть коли його війська виходять на позиції, він, безсумнівно, усвідомлює, що за його спиною між союзниками відбуваються політичні розрахунки і роздуми в тиловому ешелоні. Щоб покласти край болю і стражданням українців, незабаром їх можуть попросити проковтнути дуже гірку пігулку», - йдеться в статті.