«Ломай хребет!» - кричить чоловік російською, дорікаючи своєму колезі. «Ти що, ніколи раніше не відрізав голову?» На відео видно, як російський солдат, озброєний ножем, живцем відрубує голову українському військовому. «Поклади її в чортів мішок, - вимагає інший голос, - і відправ її його командиру». Кадри, опубліковані популярним російським ультраправим акаунтом у Telegram 11 квітня, викликали обурення в Україні.
«Кожен повинен відреагувати. Ми нічого не забудемо», - заявив президент Володимир Зеленський. Українська армія незабаром отримає шанс на помсту, - пише The Economist.
Український контрнаступ має відбутися найближчими днями або тижнями. Майже ніхто не знає точно, де і коли він почнеться. Лише п'ять посадовців володіють усіма деталями, зазначив 6 квітня голова РНБО України Олексій Данілов. Але російські війська вже приготувалися. 12 квітня британська військова розвідка повідомила, що Росія завершила будівництво трьох рівнів оборонних ліній вздовж 120-кілометрової лінії фронту в Запорізькій області в очікуванні українського наступу в напрямку Мелітополя. Визволення Мелітополя допоможе Україні розірвати сухопутний міст між окупованою частиною Донбасу і Кримом.
Наступальні сили України складаються щонайменше з десятка бригад (за деякими даними, до 18), дев'ять з яких були озброєні і забезпечені західними союзниками. Згідно з документами американської розвідки, які просочилися в Інтернет на початку березня і були широко розповсюджені в квітні, ці бригади мають на озброєнні понад 200 танків, 800 інших броньованих машин і 150 одиниць польової артилерії.
«Це великі сили, але з деякими очевидними слабкостями. Більшість машин мають слабку броню або взагалі не мають її. Кількість артилерії відносно скромна. 21-ша бригада, схоже, має лише десять гармат. Примітно, що новітнє обладнання розпорошене між підрозділами, а не сконцентроване в кількох підрозділах. Україна може внести зміни до свого бойового порядку у відповідь на витік інформації, але вона не може розформувати і заново сформувати бригади, які, швидше за все, тренувалися і готувалися разом протягом тижнів або місяців», - пояснює видання.
Одна з проблем для України полягає в тому, як досягти несподіванки. Якщо вона зосередить свої сили в певному місці, Росія може виявити ці приготування і відповідно посилити свої лінії. Це ставить на перше місце обман, зазначає Мік Раян, австралійський генерал-майор у відставці. Україні доведеться приховувати концентрацію військ, штаби і логістичні центри.
«Це також може означати, що ми побачимо багато менших міні-наступальних операцій замість кількох великих, просто щоб заплутати російський цикл націлювання і ввести їх в оману щодо основних зусиль України», - каже Раян.
Україна має певний досвід у цьому: вона розумно використала перший контрнаступ у Херсоні минулого літа, щоб відволікти увагу від несподіваної атаки в Харківській області.
Якщо Україна зможе досягти тактичної несподіванки, наступне питання полягає в тому, чи зможе вона пробити російську оборону, а потім швидко відправити більше сил через пролом. Їй знадобляться мобільні засоби протиповітряної оборони, щоб тримати російські літаки подалі. Незрозуміло, чи є у неї їх в достатній кількості. Українській армії також доведеться перейти річки і мінні поля - перешкоди, які поглинули цілі російські бригади на сході, - а також величезну мережу російських окопів і укріплень.
«Немає жодної військової операції, яку було б складніше спланувати, організувати і виконати, ніж прорив загороджень загальновійськовими підрозділами», - каже Раян.
Теоретично високоточна артилерія може швидко знищити підготовлену оборону, - каже Бен Баррі з аналітичного центру IISS, вказуючи на використання Великою Британією реактивних систем залпового вогню для знищення бункерів в Афганістані. Але це вимагає професійної синхронізації дій артилерії, піхоти і бронетехніки, щоб війська не наступали занадто рано, поки оборонні споруди не пошкоджені, і не занадто пізно, коли російський тиловий ешелон укріпив місце обстрілу.
Зараз українська армія здебільшого проводить послідовні операції: спочатку артилерійський обстріл, потім наземний наступ, - замість більш складних скоординованих операцій. На це вказав Франц-Штефан Гаді, військовий аналітик, який проводить польові дослідження в країні. Частково це пов'язано з негнучкими командирами радянського типу і відсутністю широкомасштабних тренувань з загальновійськової підготовки, каже він. Вдосконалення українського командування і управління є пріоритетом для західних чиновників, які допомагають тренувати і консультувати українських генералів у Німеччині протягом останніх тижнів.
Час наступу також залишається невизначеним. Одним з факторів є погода. Аналітики американської розвідки вважають, що земля на сході України залишатиметься багнистою до початку травня. Інший фактор - укомплектованість. Третина бригад, що отримують техніку від Заходу, не будуть повністю екіпіровані і навчені до кінця квітня. Занадто довге очікування також дозволить Росії окопатися ще глибше і поповнити запаси боєприпасів.
«Західні чиновники, знайомі з підготовкою України, не впевнені в тому, чим все закінчиться. За їхніми словами, життєво важливо, щоб українські війська мали впевненість, щоб продовжувати рухатися вперед. Багаторівнева оборона Росії призначена для того, щоб заманити наступаючі колони в «зони ураження», які здатна накрити прицільна артилерія. Якщо війська запанікують і завмруть, їх можуть знищити», - пише The Economist, додаючи, що є також побоювання і щодо виникнення протилежної ситуації.
Несподіваний крах російських військ може поставити українську армію у гирлі Криму, що дасть змогу заблокувати півострів, атакувати російські порти і бази на ньому і закрити Азовське море для російських кораблів. Великі скупчення російських військ також можуть опинитися в пастці в Херсонській та Запорізькій областях.
Таке приниження вважається малоймовірним, про що говорив витік інформації з розвідувального управління Міністерства оборони США. У відомстві прогнозують лише «незначні» здобутки для обох сторін цього року. Втім, нічого не можна відкинути повністю.
Багато українських чиновників тільки зраділи б, якби армія України підійшла до Криму. Але деякі їхні західні колеги занепокоєні тим, що серйозна поразка дестабілізує Росію до небезпечного рівня, що ускладнить для Кремля проведення будь-яких переговорів, які можуть відбутися після цього. Набагато краще, кажуть вони, щоб Владімір Путін віддав наказ про напівдобровільний відступ, як це було на правому березі Дніпра в Херсонській області в листопаді.
«Мета полягає не в тому, щоб перемогти Путіна у військовим шляхом, а в тому, щоб переконати його, що відновлення втрачених територій вимагатиме низки хвиль політично ризикованої мобілізації», - йдеться в статті.
Добитися цього буде не легко. Вважається, що Путін досі переконаний, що час на його боці. Він постійно підвищує ставки після невдач, продовжуючи війну після поразки біля воріт Києва, а потім марно витрачаючи сотні тисяч мобілізованих призовників у безрезультатному наступі навколо Бахмута, що триває з січня.
В оцінці розвідувального управління Міністерства оборони США, яку вперше опублікувала газета Washington Post, йдеться про те, що навіть якщо Україна завдасть «неприйнятних втрат російським військам», Росія вважатиме за краще провести нову мобілізацію, ніж піти на переговори. 12 квітня російський парламент ухвалив новий закон, що дозволяє Міністерству оборони видавати електронні, а не фізичні повістки на військову службу, що полегшує примусовий призов призовників. Ще один раунд здається неминучим.
Україна може не отримати другого шансу. Вона може підтримувати контрнаступ протягом весни і, можливо, літа, вважає Майкл Кофман з аналітичного центру CNA. Але вона буде витрачати боєприпаси і людей в цьому процесі. І це може стати «найвищою точкою» західної допомоги. Вибори в США і нестача техніки будуть накладати все більші обмеження. Найближчі місяці можуть стати вирішальним періодом війни.