Після місяців, впродовж яких Україна в ході свого впертого, але повільного контрнаступу карала російські війська, завдаючи їм поразок, з 9 жовтня Росія почала проводити власний тривалий наступ. Центром цієї операції стало прифронтове місто Авдіївка, добре укріплене українськими військами, розташоване неподалік від Донецька. Місто знаходиться у стратегічній кишені, з трьох боків оточеній ворожими позиціями.
Це один з найбільших кроків Росії з весни минулого року, метою якого стала спроба створити «котел» навколо українських захисників і змінити наратив війни на такий, в якому ініціатива знову переходить до Росії, - пише The Economist.
Військовий речник українських сил на півдні Олександр Штупун сказав: «Ворог розглядає Авдіївку як можливість здобути значну перемогу і переломити хід бойових дій». Але чи стане вона головним напрямком нового російського наступу, поки що рано говорити.
Без сумніву, Росія виділила значні ресурси для цієї операції. Українські чиновники стверджують, що до Авдіївки було перекинуто до трьох батальйонів. Їх підтримують танки, БМП і літаки, що запускають на відстані високоточні керовані «планерні бомби».
«Подібно до того, як Україна влітку виявила, що прорвати добре підготовлену оборону надзвичайно важко, так само і росіяни, схоже, були жорстко покарані за свій штурм Авдіївки», - пише The Economist.
Згідно з повідомленням, опублікованим 12 жовтня OSINTtechnical, у перші 48 годин наступу Росія втратила 15 танків, 33 БМП і низку артилерійських систем, що приблизно дорівнює оснащенню цілого батальйону. Джерело припустило, що після того Україна продовжила завдавати ворогу великих втрат: загалом, можливо, було знищено 50 танків і понад 100 броньованих машин.
Коли бронетанкові колони починають просуватися, їх спочатку сповільнюють мінні поля, а потім вражає артилерійський вогонь, керований безпілотниками. Територіальні здобутки Росії поки що оцінюються в менш ніж 5 квадратних кілометрів. Того ж дня президент Володимир Зеленський написав у Telegram: «Авдіївка. Ми тримаємо свої позиції. Саме від української мужності та єдності залежить, як закінчиться ця війна».
The Economist допускає, що гіпотетична втрата Авдіївки стала б ударом по українському бойовому духу. Як і Бахмут до цього, місто стало своєрідним символом українського опору. Воно вистояло проти 8 років періодичних нападів російських сил. За останні 18 місяців Авдіївка витримала серію штурмів і масованих артилерійських обстрілів. У квітні російські спроби оточити місто лише частково увінчалися успіхом. У відповідь Україна відправила резерви в цей район і створила нові, добре укріплені оборонні позиції. Вони знаходяться поруч з 200-метровим териконом, створеним Авдіївським коксохімічним заводом (до війни одним з найбільших виробників коксу в Європі).
За останні кілька днів деякі російські джерела стверджували, що їхні сили взяли завод під контроль. Але аналітичний центр «Інститут дослідження війни» (ISW) заявляє, що не бачить жодних доказів на підтвердження цього.
За даними американського уряду, наступальні амбіції Росії можуть посилитися в наступні тижні після прибуття 300 морських контейнерів з боєприпасами. Ці поставки зброї були завершені 1 жовтня. Чиновники кажуть, що ця передача включала велику кількість артилерійських снарядів, які можуть сильно вплинути на хід бойових дій. Український контрнаступ спирався на масивні поставки снарядів з Південної Кореї, і інтенсивність вогню неминуче знизиться в найближчі місяці.
«Боротьба за коксохімічний завод і золовідвал, ймовірно, буде важкою і запеклою в найближчі дні. Незалежно від того, чи опиниться Авдіївка в руках росіян чи ні, це все одно матиме негативний вплив на продовження українського контрнаступу на півдні», - вважає The Economist.
Прогрес на цьому напрямку сповільнився після звільнення Роботиного в серпні. Західні чиновники скептично ставляться до того, що лінія фронту зміниться до настання зими. Якщо Україні доведеться посилити авдіївський фронт, можливо, доведеться перекинути частину сил, які воюють на південь від Оріхова. Це ще більше зменшить шанси на прорив до настання зими.