Водій російської армійської вантажівки не помітив би стволів гвинтівок, що стирчали з придорожніх заростів. Далеко від кордону з Україною він мчав безлюдною сільською дорогою в напрямку міста Бєлгород.
Можливо, він не почув перших пострілів, коли шість українських спецпризначенців відкрили вогонь. Вантажівка вилетіла з дороги в лісосмугу, де різко зупинилася. Українські військові спустили на неї всі набої. Оскільки вони були далеко від дому, то не брали полонених.
Вони сфотографували закривавленого і кульгавого водія. Витягли карту. Потім вони зникли, повернулися в чагарники.
«Бійці елітного батальйону «Шаман» здійснюють такі рейди на об'єкти інфраструктури в тилу ворога вже більше року. Тепер вони розповіли про нове завдання: вбивство вищих російських офіцерів», - пише The Times.
«У нас збільшилася кількість цілей, місій по конкретних людях або об'єктах, таких як будівлі, де знаходиться генерал або хтось подібний всередині Росії», - сказав 30-річний сержант з позивним «Інтелігент», який бере участь у плануванні місій.
Він показав відеозапис засідки і додав: «Ми провели більше 10 таких операцій за останні півроку, і вони були успішними». Україна стверджує, що з початку війни було вбито 15 російських генералів. Москва підтвердила смерть 6, більшість з яких загинули поблизу лінії фронту.
Батальйон «Шаман», який підпорядковується ГУР, не назвав, ким були їхні цілі, але інші джерела можуть дати підказки. У червні російські канали повідомили, що полковник Владімр Кузнєцов, який командував 1009-м мотострілецьким полком, потрапив у засідку і загинув у Бєлгородській області, перебуваючи за кермом службового автомобіля. Минулого місяця повідомлялося, що підполковник служби безпеки ФСБ Андрєй Скуратов загинув, коли його автомобіль підірвався на міні в Брянській області на кордоні з Україною.
За словами майора ГУР, бійці «Шаману» іноді супроводжують проукраїнських російських партизанів через кордон, перш ніж відколотися від них для виконання своїх завдань.
«Іноді інші групи привласнюють наші вбивства», - сказав Інтелігент.
Найкраще працюють групи знищення, «які складаються з 6 осіб і перекидаються гелікоптером", - додав він. Для інших місій командам доводиться ходити туди і назад пішки, тому солдати проходять виснажливі 50-кілометрові тренувальні походи з повним спорядженням, перш ніж вони вважаються придатними для участі в місіях. Розвідка - це ключ, - каже Інтелігент.
«Росіяни люблять гроші і ненавидять своїх генералів, тому ми можемо отримати багато корисної інформації зсередини. І у нас є багато корисного обладнання. Хлопці завжди носять із собою FPV-дрони. Іноді вони можуть вивести з ладу навіть дуже потужну машину», - розповів український військовий.
Ескалація атак
Хороші розвідувальні дані, надані західними партнерами і інформаторами на місцях, дозволили «Шаману» стати набагато амбітнішим, ніж тоді, коли The Times вперше зіткнувся з його бійцями минулого року.
«Відтоді, як ви познайомилися з «Красунчиком» і «22», ми пішли набагато далі, з набагато крупнішими цілями. Іноді ми думаємо, що завдання дивне, що воно занадто складне для нас, але ми все одно виконуємо його. Навіть на авіабазах. Це справді масштабні цілі з дуже серйозною охороною. Тож участь беруть не лише люди, які поїхали на місію. Мають бути люди в місті, наші джерела, або на базі, російські військові. Тоді все може спрацювати», - розповів Інтелігент.
У грудні вибухи прогриміли на авіабазах «Енгельс-2» і «Дягілєво», де базуються стратегічні бомбардувальники Ту-22 і Ту-95, які використовуються для нанесення ударів по Україні. «Енгельс-2» знаходиться в Саратові, за 720 кілометрів на схід від України, а «Дягілєво» - лише за 250 кілометрів від Москви. Кілька російських авіабаз у Криму також були атаковані, але Україна офіційно не підтверджує і не заперечує свою причетність. Діяльність «Шамана» може пояснити деякі з цих атак.
Братерство, сміливість і просто везіння - це ключові фактори успіху «Шамана», - каже український сержант. Але не завжди все йде за планом.
«Я не пам'ятаю, на скількох похоронах я був цього року. Ніхто з них не був Залізною Людиною, знаєте, це звичайні хлопці», - сказав він.
Для нього як для планувальника операцій смерть побратимів - це особливий тягар.
«Кожен, хто бере участь у плануванні місій, сидить після цього і запитує себе: «Чи могли ми зробити щось інакше, чи могли ми зробити щось ще, чи був би він живий, якби ми це зробили?», - пояснив Інтелігент.
Від острова Зміїний до окопів Бахмута
Майор ГУР сказав The Times, що навіть ті операції, які не закінчуються миттєвим успіхом, можуть допомогти досягти бажаної кінцевої мети.
8 травня минулого року бійці «Шамана» за підтримки колег з групи «Альфа» Служби безпеки України десантувалися з 8 гелікоптерів на острів Зміїний, щоб відбити його у росіян після низки українських ударів по кораблях, що їх забезпечували.
«Відбувся епічний бій з близько 100 російськими морськими піхотинцями за підтримки спецназу», - розповів майор ГУР.
І «Шаман», і «Альфа» втратили по двох солдатів вбитими, а також збили один вертоліт, після чого вирішили відступити. Командир «Шамана» був поранений у вухо.
«Ми не були успішними з точки зору контролю над островом в той день, але ми були успішними, якщо говорити про всю тривалість операції. Тому що ця місія показала, що на острів можна висадити десант, і ми отримали інформацію про дислокацію противника на острові з перших рук, з прямого контакту», - сказав майор.
Росіяни залишили острів через 6 тижнів після тих подій. До початку війни «Шаман» був невеликим підрозділом спеціального призначення, але його героїчна репутація, здобута в боях скрізь: від аеродрому «Гостомель» до острова Зміїний, - привабила сотні охочих вступити до нього, збільшивши його до розмірів батальйону.
Однак це означало, що їм довелося виконувати менш привабливі завдання. Протягом трьох місяців вони служили в окопах під Бахмутом, отримавши наказ захищати «дорогу життя», якою відбувалося забезпечення українських сил всередині міста під час російської облоги. Солдати «Шамана» мали допомагати утримувати лінію фронту, штурмувати і відвойовувати окопи, втрачені іншими підрозділами, щоб вибити росіян.
««Вагнер» просто продовжував посилати людей вперед. Батальйон вбивав по 40-50 людей на день, візуально підтверджено. І йдеться не лише про знищення артилерією. Ми не отримували задоволення від того, що вбивали ворога. Але потім ти думаєш, що ці хлопці, якщо вони прорвуться, то зґвалтують ще більше, вб'ють ще більше, вкрадуть ще більше і зроблять боляче людям, які не такі, як ми, які не можуть себе захистити», - згадує сержант Інтелігент.
За словами майора, бої в окопах були кривавим хаосом, який краще забути. Інтелігент був юристом до того, як приєднався до «Шамана» через місяць після початку російського вторгнення, але каже, що відкрив для себе більше сенсу в окопах Бахмута.
«Особисто я не вважаю себе героєм, але хлопці, з якими я служу, вони живі герої. Я бачив ситуацію, коли один з наших хлопців був поранений і просив про допомогу, але туди категорично не можна було йти, тому що це було на відкритій місцевості, і на тому плато працювали російські снайпери. Наші хлопці все одно пішли по нього. Це йде від нашого командира, ти знаєш, що ти повинен зробити все, щоб врятувати свого побратима. Так, іноді у нас є приклади, коли це коштує ще одного життя. Але у нас є вищий принцип, вища мета», - сказав сержант.