Група українських експертів зі зброї займається виготовленням артилерійських гармат, радарних комплексів, ракетних установок та іншого озброєння із пластику, дерева та пінопласту у натуральну величину, аби відвернути увагу росіян та захистити справжню техніку та солдатів, які її обслуговують, пише The Guardian.
Журналісти видання побували на виробництві, де роблять муляжі української техніки. Вони достатньо точні, щоб переконати російських операторів камер безпілотників і досвідчених у боях військовослужбовців на землі, що вони справжні. При цьому самі працівники особливого підприємства вимірюють свій успіх тим, наскільки швидко ворог знищує їхню продукцію.
«Коли військові приходять до нас і кажуть: «У нас закінчилось», це означає, що ми цілком успішно виконали свою роботу», — каже один із працівників.
У майстерні навіть є шафа із сувенірами про успіх їхньої роботи, як от двигун і зім’яті фрагменти БПЛА іранського виробництва «Шахед» і розбите крило російського безпілотного літального апарату «Ланцет». Обох заманили для атаки на підроблене обладнання.
Попадання в приманку – це дорога помилка для Росії, яка означає на одну атаку менше на реальну українську позицію, зазначають автори матеріалу
«Це може врятувати життя наших хлопців, наших друзів, які несуть службу. У нас є угода з військовими щодо обміну фотографіями та залишками атак (на приманки), як доказ того, що ми добре попрацювали», - розповідають працівники.
Усі працівники підприємства є співробітниками – відрядженими на невизначений термін – металургійної компанії «Метінвест», яка керувала металургійним заводом «Азовсталь» у Маріуполі.
Троє старших керівників фірми придумали створити зброю-приманку на початку війни, коли українські війська здавалися особливо вразливими. Приплив західної зброї, яка допомогла стримати Росію, лише почав надходити в Україну.
«Ми думали, що якщо росіяни побачать багато зброї, вони можуть злякатися рухатися вперед або обстрілювати територію. Це психологічна зброя», – каже один із них.
Усі команди працівників складаються з волонтерів. Це забезпечує довіру до групи, чий проект робить їх мішенню.
«Ми повинні мати можливість довіряти один одному, ми не просто найняли людей з вулиці. Ми знаємо цих хлопців», – зазначив керівник підприємства.
Виробники фальшивої зброї регулярно оновлюють свою «виробничу лінію», щоб імітувати нові надходження в український арсенал, що швидко зростає, і створювати більш реалістичні моделі.
Оскільки обидві сторони використовують приманки – українські військові висміюють Росію за розміщення надувних танків, які спускаються на місці – росіяни тепер проводять детальнішу розвідку, щоб перевірити дані, але команда вважає, що їхні розробки можуть бути на крок попереду. Зокрема вони вдаються до трюків, щоб імітувати тепло справжніх систем зброї, тому моделі переконливі не лише вдень, але й уночі, під час розвідки тепловізійними прицілами.
«Ворог не дурний. Треба підлаштовуватися під реальність, завжди додаємо щось нове в роботу. І ми оцінюємо себе так: якщо нічого не відбувається, коли ми надсилаємо нову модель, якщо вона не уражена, ми щось не так зробили», - кажуть фахівці.
Після «замовлення» від ЗСУ фахівці насамперед завантажують максимум зображень обладнання, яке вони відтворюють, потім обговорюють брухт чи дешеві матеріали, які виглядатимуть переконливо під камуфляжною фарбою. Вони використовують усе: від каналізаційних труб до викинутої дерев’яної упаковки та старих бочок з маслом.
Коли нарешті приступають до роботи, в приміщенні розклеюють великомасштабні роздруківки систем озброєння та ретельно виміряні трафарети для кожної частини, аж до колісних гайок на транспортних засобах, що перевозять «зброю». Готові приманки легко транспортуються в плоских упаковках для збирання на передовій, де «артилерійську гармату» можна зібрати всього за 20 хвилин.
«Приманки та обман мають таку ж довгу історію, як і сама війна. Один із найперших прикладів – троянський кінь. Підставні танки вперше були використані з великим ефектом союзними силами під час Другої світової війни. У цьому конфлікті США виділили цілу дивізію «армії привидів», яка також використовувала звукові ефекти, фальшиві радіосигнали та низку інших ілюзій, щоб імітувати пересування великих військ. Незважаючи на це українська команда приманок дуже хоче звільнитися від роботи – «ми чекаємо перемоги і позбудемося цієї роботи», - зазначає видання.