Мільйони українок і українців до 2022 року жили за кордоном, а у зв’язку з повномасштабною війною їх стало там значно більше. Не всі вони встигнуть повернутись, аби взяти участь у виборах. Зараз Україна не має вдосталь виборчих дільниць за кордоном, щоб дати можливість проголосувати всім.
Громадянська мережа ОПОРА, що спостерігає за виборами з 2007 року, шукає альтернативних способів голосування, які б могли спрацювати в Україні. Один із таких способів — голосування поштою, коли бюлетень надходить людині листом, вона його заповнює і відсилає назад. Зараз такий спосіб практикують у 18 країнах.
Щоб зрозуміти, чи підійде такий формат голосування для України, ОПОРА починає власний експеримент, до якого ви можете приєднатися за посиланням.
Звідки взялося голосування поштою
Погляньмо на картину американського художника Джорджа Калеба Бінгема, який у 1846 році змалював усне голосування у штаті Міссурі. Історію цієї картини можна почути в лекції про вибори у США. Велика група громадян зібралася, щоб віддати свої голоси на виборах. Політики, агітуючи, нервово протискають агітки своїх партій до окремих людей. Один із громадян, ірландський емігрант, присягає, що він більше ніде не голосував, поки ветеран революційної війни 1776 року спускається сходами. Два працівники дільниці записують оголошені голоси виборців. Одного п’яного громадянина, який не може стояти сам, притягли голосувати. Інший сидить із чаркою, куди йому можуть налити алкоголь за «правильне» голосування.
Віддалене голосування поштою розвивалось із усного волевиявлення, яке мало свої вади та виклики. У Массачусетсі XVII(!) століття чоловіки могли голосувати з дому, якщо їхні домівки були «вразливими до нападу індіанців», а під час американської революції 1775 року голоси деяких солдатів Континентальної армії були представлені в письмовому вигляді «так, ніби вони самі були присутні» в Голлісі (штат Нью-Гемпшир).
Мобільність виборців означає їхню здатність вільно пересуватися в межах своєї країни чи поза нею та мати змогу реалізувати своє право голосу. У Сполучених Штатах мобільність виборців є важливим чинником під час виборів, оскільки люди можуть переїхати на нове місце до дня голосування.
Та саме під час Громадянської війни Америка вперше експериментувала з відкріпним голосуванням у великому масштабі. Під час президентських виборів 1864 року, на яких переміг чинний тоді президент-республіканець Авраам Лінкольн, солдати Союзу голосували в місцях таборування та польових шпиталях під наглядом клерків або державних чиновників.
Уряди держав, які воювали в Європі під час Першої та Другої світових воєн, теж шукали способів, аби їхні солдати могли проголосувати. Основним способом віддаленого голосування було надсилання бюлетенів поштою до пунктів підрахунку чи своїх виборчих дільниць.
Сучасний/типовий механізм голосування поштою
Зазвичай, аби взяти участь у поштовому голосуванні, виборець повинен заздалегідь повідомити про це виборчу комісію чи владу або стати на облік за кордоном, залишивши свою адресу для листування. Тоді до дня виборів людина отримує поштою конверт із бюлетенем та двома конвертами. Зробивши позначку в бюлетені, виборець кладе його в непідписаний конверт, заклеює той і вкладає в інший — із адресою отримувача. Подвійний конверт забезпечує анонімність: під час підрахунку з листів дістають конверти без позначок і складають їх у стос, а потім уже відкривають.
Визначитись із партією або кандидатом і надіслати лист із бюлетенем потрібно до певної дати, аби він устиг дійти до виборчої комісії до дня підрахунку голосів. Відкриття анонімних конвертів та підрахунок самих бюлетенів — останній етап, який уже майже не відрізняється звичного підрахунку голосів на дільниці.
Перші проблеми
В Австралії прообраз поштового голосування запровадили в 1890-х для моряків; тих, хто буде в день голосування більш ніж за 15 миль від домівки; жінок, яким здоров’я не дозволяє прийти на дільницю.
Голосувати потрібно було у відділенні пошти. Звісно ж, кандидати почали говорити про «політичну організацію», яка об’єднує поштарів задля впливу на результати виборів — допомагає одним кандидатам і перешкоджає іншим. Трохи пізніше, 1907 року, бували випадки, коли багато виборців просили надіслати їхні бюлетені на одну й ту саму адресу.
У 1946 році в окремих округах виборців, які голосували поштою попереднього разу, автоматично включали в цю ж категорію, а потім партійні працівники ходили по домівках і пропонували цим виборцям допомогти заповнити й відіслати бюлетень. Є підозра, що бюлетені, заповнені не за їхню партію, могли «загубити» дорогою, а якщо позначки ставили олівцем, то їх легко було змінити.
Ефект поштового голосування
Є теорія, що цей спосіб голосування може бути вигідний певним учасникам виборів, якщо саме їхні виборці мають право голосувати поштою. Приклад — вибори в Австралії в 1970-х: одну з партій підтримували переважно літні люди, і поштове голосування забезпечило їй більше місць у парламенті. Проте це, радше, унікальний випадок.
Вчені з Лабораторії демократії та поляризації Стенфордського університету, аналізуючи дані за 1996–2018 роки у трьох зі штатів із універсальним голосуванням поштою (Каліфорнія, Юта та Вашингтон), не виявили переваги голосування поштою для котроїсь окремої політичної партії. І такий висновок спростовує заяву президента Трампа, що республіканці більше ніколи не виграють вибори, якщо голосування поштою стане поширенішим. Вчені виявили тільки «помірне підвищення загальної середньої явки».
Поширений аргумент на користь дистанційного (зокрема поштового) голосування — що воно, мовляв, підвищує явку на виборах. У США як в одній з держав із найбільшим досвідом поштового голосування проводили відповідні дослідження у двохтисячних і цю гіпотезу спростували.
Випадки махінацій із бюлетенями, надісланими поштою, документують нечасто. Але дослідники кажуть, що спроби фальсифікації поштового голосування трапляються частіше, ніж тоді, коли вибори вимагають присутності на дільниці.
Два найвідоміших випадки фальсифікації виборів із заочним голосуванням трапилися 1997 року в Америці — у Джорджії (підкуп виборців, зокрема тих, які голосували не на дільниці, за 20–60 доларів) та Маямі (36 людей звинуватили у лжесвідченні під час підпису бюлетенів). Також нещодавно керівник політичної кампанії в Північній Кароліні обманював виборців, збираючи незаповнені бюлетені, а потім заповнюючи їх на користь свого кандидата. Його викрили і призначили нові вибори.
Втім, пам’ятаймо, що йдеться про США — державу, в якій за порушення закону обов’язково притягують до відповідальності, тож і порушень цих менше. В Україні за виборчі злочини можуть і не покарати, тому до загроз, пов’язаних із фальсифікацією виборів, слід ставитися серйозно.
Коли голосувати можна лише поштою
Американський штат Орегон у 1998 році, проводячи референдум, видавав усі бюлетені тільки поштою. Штат Вашингтон узяв із нього приклад у 2011 році, Колорадо — у 2013-му, Гаваї та Юта — з 2020-го. Каліфорнія, округ Колумбія, Невада, Нью-Джерсі та Вермонт розіслали бюлетені всім виборцям у 2020 році, аби убезпечити їх від загрози коронавірусної хвороби. Монтана дозволила вирішувати округам, чи надсилати бюлетені поштою всім зареєстрованим у них виборцям.
Утім, у цих випадках виборці повертають їх переважно у спеціальні скриньки для збору голосів. За статистикою 2020 року, 91% виборців у Колорадо, 71% в Орегоні та 70% у Вашингтоні повернули свої бюлетені до певного фізичного місця, наприклад, до скриньки для збору голосів або до місцевих виборчих комісій. Тому йдеться, радше, про «розповсюдження бюлетенів поштою», а не поштове голосування.
Сучасні маніпуляції
Один із аргументів проти поштового голосування — що люди голосують зашвидко. Мовляв, виборці заповнюють бюлетені тоді, коли ще не завершено виборчу кампанію, а отже не мають усієї інформації, необхідної для усвідомленого вибору. З іншого боку, це також означає, що на виборців, які голосують поштою заздалегідь, менше впливає компромат, який учасники виборів приберігають на останні дні кампанії, аби «потопити» конкурентів. За спостереженнями дослідників, першими зазвичай голосують найвідданіші прибічники, тож інформація, отримана в останні дні кампанії, з нижчою ймовірністю вплине на їхній вибір.
Однак на результат голосування поштою можна вплинути. Бюлетені можуть «загубити», викрасти або підробити після відправки на підрахунок. Знизити ці ризики допомагають суворі процедури обробки поштових бюлетенів, зокрема ідентифікація виборця, перевірка дійсності бюлетеня, а також надійне зберігання і транспортування бюлетенів.
Результати поштового голосування намагалися сфальсифікувати під час виборів президента Індонезії 2019 року. Тоді в сусідній Малайзії, де живе понад мільйон індонезійців, знайшли близько 50 тисяч конвертів із бюлетенями з позначками за тодішнього президента Джоко Відодо. Також з’явилося відео, на якому люди відкривають конверти, дістають бюлетені, роблять позначку навпроти прізвища потрібного їм кандидата і заклеюють конверти знов. Знайти винуватців було нелегко, адже злочин стався на території іншої держави; підробка індонезійських бюлетенів — не злочин у Малайзії, а поліція Індонезії не може розслідувати злочини на території іншої держави без її дозволу. Словом, з підрахунком голосів на цих виборах виникли проблеми.
Зараз мільйони українців живуть у різних країнах. Якщо в котрійсь із цих країн спробують сфальсифікувати поштове голосування на українських виборах, розслідування такого злочину буде нічним кошмаром для наших правоохоронців. Воно може тривати роками, — ми мали такий випадок на виборах 2015 року у Чернівцях, де розслідування тривало довше, ніж людина, котра вчинила злочин, була депутатом міської ради.
Голосування поштою — зовсім новий для України спосіб волевиявлення. У нашій країні дуже поширені порушення на виборах, і запровадження нового способу голосування може призвести до зростання кількості зловживань. Це виклик для позапартійних і партійних спостерігачів, яким доведеться адаптувати свої технології захисту результатів виборів, а також для правоохоронних органів та всіх, хто залучений до організації виборів. Важливо буде також пояснити виборцям, як голосувати поштою. Щоб з’ясувати, чи підходить українцям цей спосіб голосування, долучайтеся до поштового експерименту ОПОРИ.