Вже понад рік триває повномасштабна війна, розв'язана Росією проти України. Понад рік українці живуть у постійному стресі, який часом стає екстремальним, пише редакторка відділу соціум ZN.UA Алла Котляр у статті "Як змінився стиль життя українців за час війни? Не забуваймо про сон, секс і власне здоров'я", яка вийде о 17:00.
На запитання "Чиє благополуччя для вас найважливіше?" 50,2% українців відповіли, що вважають благополуччя своєї родини найважливішим для себе, респонденти поставили благополуччя країни (32,5%) на друге місце, свідчать результати опитування, яке нещодавно провів Центр Разумкова на замовлення ZN.UA.
Власне благополуччя виявилося найважливішим лише для 8,8%, а друзів і близьких — для 2,6%
"Країна, що наражається на очевидний ризик знищення, не сприймається як щось умоглядне та окреме від особистого — йдеться про ареал існування. Улюблений, вподобаний — свій", — коментує результати психологиня, директорка громадської організації "Форпост" Олена Подолян.
На запитання "Що вас підбадьорює найбільше?" переважна більшість опитаних (62%) відповіла "спілкування з рідними та близькими". На, другому місці хоч і з великим відривом, — "спілкування з тими, хто на фронті"(9,5%).
"Нічого дивного, — вважає психолог. — Через більш як рік повномасштабної війни начна кількість цивільних суб'єктивно відчувають себе неефективними, — хоч би скільки зусиль люди докладали для підтримки тилу або ближнього кола, все здається недостатнім. Люди відчувають ірраціональне "почуття провини вцілілих", яке вимагає бути більш ефективними, терплячими, витривалими в обставинах, де складно оцінити результат власних зусиль.
Майже така ж кількість респондентів (9,8%), відповідаючи на запитання "Що з наведеного найбільше псує вам настрій?" обрала "спілкування з тими, хто на фронті".
Психолог зазначає, що тут мова йде про більш приватні речі.
"Коли про воюючих переживають, дізнаючись, що вони у критичній небезпеці, виснажені чи змушені дбати про питання забезпечення; коли трапляються конфлікти — якщо від воюючих очікують,що вони мають активно долучитися до сімейних питань тощо", - наголосила Подолян.
Враховуючи контекст, відповіді "ніщо не підбадьорює", яка посіла третє місце(7,5%) та "важко відповісти" (6,1%), психологиня не розцінювала б негативно.
За її словами, люди загалом справляються із власним життям і викликами.
"Те саме можна сказати і про 17%, яким "ніщо не псує настрій", — наголошує Подолян — Це високий результат. Тим більше, якщо додати до нього 24,4% тих, кому "важко відповісти", — визнаємо їх тими, хто або не знайшов достатньо поважних причин, або мав такі, про які можна змовчати. Все це характеризує загальну стійкість та ефективно працюючі, нехай і незрілі, механізми захисту від травмуючих факторів — витіснення і заперечення".
На запитання "Що допомагає вам упоратися з невпевненістю в майбутньому?" 32,3% респондентів відповіли "Я покладаюся на Бога — на все Його воля».
На думку Олени Подолян, це говорить про віру у справедливість — " Бог бачить все", і аж ніяк не про фаталізм. Адже 19,6% опитаних, які відповіли: "Мені нічого не потрібно, я упевнений(а) у своєму майбутньому або створюю його сам(а)", вселяють оптимізм, що громадянське суспільство в нас існує, воно доволі численне і почувається спроможним впливати на власне майбутнє та майбутнє країни.
Опитування проводилося Центром Разумкова на замовлення ZN.UA з 28 квітня по 3 травня 2023 року методом face-to-face в 22 областях України та м. Києві. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.