Місія українських бійців на лівому березі Дніпра є самогубною. Такий висновок роблять журналісти The New York Times, ґрунтуючись на розповідях учасників форсування річки та власних спостереженнях.
Наступ на окупований росіянами лівий берег Дніпра розпочався у середині жовтня. NYT називає цю операцію останньою спробою України прорвати оборону Росії на півдні та переламати хід війни.
Оптимізм без підстав
Солдати та морські піхотинці, які брали участь у переправі через річку, охарактеризували наступ як жорстокий та марний, оскільки хвилі українських військ були розбиті на берегах або у воді ще до того, як вони досягли іншого берега. Бійці занепокоєні великими втратами і, за їхніми словами, надто оптимістичні повідомлення офіційних осіб про хід наступу.
У Генштабі ЗСУ заявили, що поки що не готові коментувати такі звинувачення з боку військовослужбовців, але сказали, що дадуть відповідь у свій час.
Найзапекліші бої розгорнулися в селі Кринки, на східному березі річки, за 32 км від Херсона. Тут потужні російські авіаудари зруйнували будинки та перетворили берег річки на масу бруду та розбитих дерев.
Свіжим бійцям, які прибувають на східний берег, доводиться наступати на тіла солдатів, що лежать у багнюці. Деякі із загиблих морських піхотинців лежали там уже два місяці, оскільки підрозділи не змогли забрати тіла через інтенсивний обстріл. Солдати кажуть, що вони заплатили високу ціну у боях, які вони називають марними.
NYT констатує, що від початку війни українські чиновники намагалися підтримувати позитивний наратив, прагнучи зберегти моральний дух усередині країни та отримати підтримку за кордоном. Цифри втрат не публікуються, як і подробиці невдач, що спіткали українські війська.
У випадку з Дніпром, президент України Володимир Зеленський та інші офіційні особи нещодавно припустили, що морська піхота закріпилася на східному березі. Міністерство закордонних справ минулого місяця опублікувало заяву, в якій стверджувалося, що ЗСУ створили там кілька опорних пунктів. Але морські піхотинці та солдати, які побували там, кажуть, що ці відомості прикрашають реальну ситуацію.
"Позицій немає. Там неможливо закріпитись. Перемістити туди озброєння нереально», – розповів журналістам NYT Олексій, досвідчений солдат, який воював у Кринках із жовтня. "Це навіть не боротьба за виживання", – додав він. – «Це самовбивча місія. Нічого подібного не бачив ні в Бахмуті, ні в Соледарі».
Дещо на виправдання
За деякими даними, російські війська також зазнають великих втрат. Євген Карась, заступник командира 14-го окремого полку, каже, що морські піхотинці страждають, але українські атаки змусили російське командування повернути повітряно-десантний підрозділ із запорізького напрямку, щоб зміцнити оборону в районі Дніпра.
За словами Карася, навіть невеликі територіальні завоювання дадуть Україні можливість завдати удару по шляхам російських поставок до Криму. Але в даний момент операція зосереджена не на прориві, а на залученні та знищенні якнайбільшої кількості російських військ.
Українська артилерія та підрозділи безпілотників мають певну перевагу над росіянами, оскільки розташовані вздовж вищого західного берега річки. Тим не менш, хоча російська артилерія і була придушена в деяких районах, російські війська відповіли руйнівними повітряними бомбардуваннями, ракетними ударами та безліччю безпілотників.
Морський піхотинець Максим, який лікувався в госпіталі після поранення в Кринках, розповів NYT, що з 10 осіб у його відділенні половина загинула або зникла безвісти, ніхто з живих не обійшовся без поранень.
Раніше голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ Іван Тимочко запевнив, що ситуація на лівому березі Дніпра складається на нашу користь. Нині річка замерзатиме, і це дозволить нашим військам форсувати її, а також переправляти важку техніку.