З 3 900 опитаних (у грудні 2022 року — січні 2023 року) біженців 77% планують повернутися в Україну, причому 12% — протягом найближчих трьох місяців, а 65% — у майбутньому. Ще не визначилися 18%, але якщо скористатися досвідом статистики, то ця кількість розподіляється пропорційно до відповідей тих, хто вже визначився, тобто 12,5%, найшвидше, виберуть варіант повернення, а решта — ні. Ще 5% опитаних однозначно не планують повертатися. У результаті майже 90% біженців можуть повернуться! Про це у своєму матеріалі для ZN.UA"Як повернути українців в Україну?" пише Олександр Сергієнко.
"Звісно, такий прогноз є дуже оптимістичним, - зазначає автор. - Тут слід мати на увазі, що на достовірність відповіді впливають суспільні настрої — загальний тренд українців на перемогу у війні, тож про неповернення їм, можливо, просто незручно було казати.
Крім того, обставини в країні перебування з часом можуть поліпшуватися: люди знаходитимуть роботу, матеріальний стан покращуватиметься, діти ходитимуть до дитсадків і вступатимуть до університетів. Приміром, у Польщі навчання у вишах польською мовою (дуже близькою до української) безоплатне, а в Німеччині біженцям узагалі оплачують вивчення німецької".
На думку авторів доповіді, продовжує Сергієнко, переважна більшість тих, хто планує повернутися в найближчі три місяці, хочуть повернутися саме в те місце, звідки вони поїхали, це 92% опитаних. Їх тягне не взагалі до України, а саме до «рідної хати». Це диктується особливими обставинами, з одного боку, наявністю вцілілого житла, можливістю повертатися до сім’ї, подружжя та дітей. З іншого боку, повертатимуться ті, хто зіштовхнувся з проблемами — труднощами інтеграції, проживання в чужому житлі, отримання соціальних пільг тощо.
Щодо тих, хто не визначився в питанні повернення, то автори доповіді вважають, що це переважно одинаки, які не мають пари чи дітей в Україні та живуть не в сусідніх країнах. (На жаль, з доповіді незрозуміло, чи це припущення авторів або ж висновки з обговорення у фокус-групах.)
Та когорта опитаних, які відповіли, що не планують повертатися, складається із специфічних демографічних груп. Це одинаки чи молоді пари та ті, хто має фахову професійну чи технічну освіту, або ж їм притаманні специфічні світоглядні моделі (поведінкові патерни), усі вони виїхали в перші місяці війни. Живуть вони також далеко від України та не мають удома пари чи дітей.
"Наразі основна причина, що не дає біженцям можливості повернутися, на переконання авторів доповіді, — це війна та пов’язані з нею ризики безпеки: відсутність повноцінного забезпечення електрикою та водою, медичного обслуговування, житла та інших послуг життєзабезпечення, - зазначає Сергієнко. - Ці фактори, на думку авторів, є головними у питанні повернення в Україну (що, втім, очевидно й без жодних досліджень), зокрема для тих 95%, які вже визначилися чи вагаються в своєму виборі".
Що цікаво, продовжує автор, - 69% респондентів кажуть, що на їхнє рішення повертатися чи ні сильно впливатиме наявність гарної роботи в країні перебування, житлові умови та доступ до базових послуг, зокрема до медичного обслуговування, а також наявність легального статусу в ній. Отже, ці 69% насправді ще думатимуть, повертатися чи ні.
Більше матеріалів Олександра Сергієнка читайте за посиланням.