У липні цього року ZN.UA писало про досвід воювання Другого Інтернаціонального легіону, а вже в листопаді ЗМІ зарясніли повідомленнями про те, що три легіони з чотирьох (Перший, Другий і Третій) мають бути розформовані й переведені в підпорядкування новостворених Штурмових військ. Четвертий залишиться навчальним центром, але вже не називатиметься легіоном.
Ідея створення Штурмових військ від самого початку спричинила чимало дискусій. Довкола штурмових полків багато критики та звинувачень, зокрема через підходи в роботі та неспівмірні, на думку багатьох, втрати. Водночас вони отримують краще забезпечення й пріоритет у поповненні (тепер і з СЗЧ можна повернутися тільки до штурмових полків, незважаючи на будь-які рекомендаційні листи та письмові погодження від командирів частин), тоді як в інших родах військ відчувається величезний брак особового складу. Проте чимало операцій Штурмових військ лише тимчасово відтісняють росіян назад, і відновлені позиції після цього часто втрачаються, оскільки більшість бригад ЗСУ намагається утримувати передову з 30% штатки, — пише військовий експерт Девід Гілл, згадуючи також про розформування Інтернаціонального легіону та поповнення ним Штурмових військ.
Про те, що зараз відбувається в останньому, наразі не розформованому Другому Інтернаціональному легіоні, про досвід двох уже підпорядкованих Штурмовим військам легіонів, а також про плюси та мінуси такого рішення ZN.UA розмовляло з начштабу Другого Інтернаціонального легіону Павлом Славинським.
— Пане Павле, якою наразі є ситуація з підпорядкуванням Інтернаціонального легіону Штурмовим військам?
— Інтернаціональний легіон складається з чотирьох легіонів. До Штурмових військ уже передали Перший і Третій. Четвертий намагалися передати також, але врешті визначили як навчальний центр для підготовки іноземців та осіб без громадянства. Другий — у процесі перепідпорядкування.
— Йдеться по ліквідацію Інтернаціонального легіону чи все ж таки про його трансформацію?
— Ми говоримо саме про ліквідацію, тому що саме так зазначено в документах, які стосуються нашого переміщення до Штурмових військ. Ба більше, наша частина має бути ліквідована до 31 грудня, а назва й бренд — анульовані. Це не є трансформацією, це руйнація військової частини. Досвід двох уже переданих легіонів (Першого й Третього) також показав, що люди не хочуть переходити до Штурмових військ. Туди доходять близько 10–20%. Усі інші йдуть у СЗЧ, розривають контракти й переходять до цікавіших для них підрозділів.
— Вони можуть перейти до інших підрозділів?
— Так. У разі розформування або переформування частини українця на контракті не можна просто перевести до того чи іншого підрозділу — він має на це погодитись і написати відповідний рапорт. Із іноземцями така сама історія, оскільки вони на контракті.
Проблема є в мобілізованих українців, яких до Штурмових військ переводять силоміць.
— Є якісь конкретні цифри щодо Першого й Третього легіонів? Скільки легіонерів усе-таки перейшли до Штурмових військ, скільки пішли в СЗЧ або перевелися до інших підрозділів?
— Щодо СЗЧ не скажу. Знаю, що з Першого легіону до Штурмових військ дійшли близько 50 військовослужбовців із 300 людей особового складу. Така сама історія і з Третім легіоном. Чисельний склад у них був плюс-мінус однаковий. Це інформація, якою я володію на сьогодні.
— Чому не хочуть туди йти?
— За Штурмовими військами тягнеться негативний слід. Згідно з офіційною статистикою за жовтень, СЗЧ — 21 тисяча. Це ще з навчальних центрів. Тому що близько 30% українських мобілізованих у жовтні розподіляли саме до Штурмових військ, у яких великі людські втрати. Українці про це добре знають, тому не хочуть іти до цього роду військ.
— На вашу думку, хто й чому ухвалив таке рішення? Про розформування Інтернаціонального легіону ЗМІ почали говорити з другої половини жовтня.
— Ми дізналися про ліквідацію Другого Інтернаціонального легіону до 31 грудня в перших числах листопада з директиви за підписом міністра оборони та начальника Генерального штабу.
Які причини, чому й для чого — це вже конспірологія. Є здогадки, якісь думки, але не підтверджені фактами. Тільки припущення. Мобілізувати велику кількість українців досить складно. І хтось придумав: можна завезти велику кількість іноземців, і вони виконуватимуть накази так само, як українці.
Проте іноземці не схильні до необдуманих дій просто за наказом «біжіть сюди, стріляйте туди». Так не працює. Вони намагаються бути максимально обізнаними, і всі дії для них мають бути логічними й обґрунтованими. Тому ми чесно та щиро заявляємо: ми можемо й уміємо працювати з іноземцями і на сто відсотків упевнені, що в Штурмових військах вони не приживуться. Специфіка Штурмових військ — треба штурмувати. Статистика втрат — найбільша в ЗСУ. Іноземцям усе це чудово відомо, і їм це не цікаво. Тому що вони приїжджають до України не вмирати, а набути досвіду й вижити.
— Ну, насправді іноземці ж є не тільки в легіонах. Точково вони є в різних підрозділах.
— Так, справді. За останній рік досить багато іноземців з’явилось у лінійних бригадах. Здебільшого з Колумбії та Бразилії. Але ефективність їх застосування там дуже низька. Тобто іноземців у лінійних бригадах чимало, але там не знають, що з ними робити, — багато СЗЧ і досить великі втрати.
— Якими, на вашу думку, є прогнозовані плюси та мінуси цього рішення? В інтерв’ю різним виданням представники легіону вже озвучували, що це призведе щонайменше до падіння іміджу та втрати напрацювань легіонів.
— Імідж — це пів біди. Іноземці, які служать в Україні, є носіями первинної інформації про стан справ у нашій країні. Вони спілкуються з родичами у своїх країнах і передають суб’єктивну інформацію про обстановку й настрої тут. Тобто вони є першоджерелом, амбасадорами проти російської пропаганди й водночас чинником натхнення.
Іноземці, які приїжджають до України, свіжі й пасіонарні. Вони схожі на нас, тих, якими ми були навесні 2022 року — завзятими й готовими боротися. Новоприбулі іноземці несуть оцей настрій боротьби. Ці чинники, по суті, будуть обнулені.
Єдиний плюс, який у цій історії якось можна притягнути за вуха, й однаково він не підтягнеться, — це те, що іноземці в Штурмових військах могли б бути чинником, що спрямовував би філософію цих військ у якесь логічне русло; бути рушієм їх динамічного розвитку. Проте Штурмові війська дублюють функції Десантно-штурмових військ плюс функції штурмових бригад — наприклад, досить ефективних Третьої, яка налічує понад 20 тисяч військовослужбовців, і П’ятої. Навіщо створювати те саме, але в меншому прояві та без інфраструктури?
Навіщо робити, умовно кажучи, четверті штурмові війська, якщо є Десантно-штурмові, котрі мають повну інфраструктуру, історію, досвід управління? Це окремий рід військ, які досить добре себе проявили протягом війни, починаючи з 2014-го.
Я цього не розумію. Можливо, є якийсь суперзадум.
— Ну, логіку, напевно, можна зрозуміти. Є великі втрати позицій. Є бажання їх швидко відновити. Але побутує думка, що це такий косплей російської армії. При тому, що мобілізаційний ресурс у нас значно менший. Та й відновити позиції — одна річ. Утримати їх значно важче.
— Так, грубо кажучи, ми копіюємо військові ідеї росіян із затримкою в пів року-рік. Відновлення позиції — це взагалі історія, в якій ми втрачаємо найбільше людей, і часто врешті-решт потім однаково цієї позиції не втримуємо. Такі рішення військово-політичного керівництва мають бути вивчені й проаналізовані.
— Коли остаточно мають трансформувати чи ліквідувати Другий Інтернаціональний легіон?
— У директиві написано «ліквідація з анулюванням номеру і назви військової частини». До 1 січня 2026 року. Тобто 31 грудня легіон має завершити своє існування.
— У якому стані ви зараз? І чому галас здійняв саме Другий Інтернаціональний легіон? Зовсім не чутно командирів Першого й Третього.
— Я б не сказав, що це галас. По-перше, ми сформулювали загрози, які є. По-друге, в нас проблема з тим, що наші військовослужбовці зараз на виконанні бойових завдань. Ми одночасно займаємося підготовкою до передачі підрозділу Штурмовим військам і виконуємо бойові завдання на сході країни. Тому ситуація ускладнена.
Щоби передати одну військову частину до іншої, потрібно ухвалити дуже багато кадрових рішень, вирішити чимало майнових питань, зокрема стосовно списання втраченого. На це об’єктивно потрібен час. І коли все відбувається дуже швидко, виникають деякі підозри, що це не є органічним і об'єктивним рішенням.
Чому говорить саме Другий легіон? Тому що ми дозволяємо собі висловлювати власну думку. Тому що підрозділ є добровольчим. Усі іноземці добровільно приїхали до України й обрали для проходження служби саме Другий Інтернаціональний легіон. Так само українці, які проходять у нас службу, — це люди, які доклали зусиль, аби до нас потрапити. Це вільні люди, які мають свою думку й власне бачення. Якщо їм щось не подобається, вони мають право про це сказати.
— Формувач і командир Другого Інтернаціонального легіону до осені 2024 року Руслан Мирошниченко висловив власну думку щодо ситуації з легіонами. Недоукомплектованість — протягом року наповненість легіонів, за його словами, не перевищувала 30–40%. Нерозвинений піхотний складник — 60–70 людей замість 450. Керівництво Сухопутних військ, на думку Мирошниченка, так до кінця й не зрозуміло, як максимально раціонально й ефективно використовувати та розвивати інтернаціональні легіони, тож їхня трансформація є логічним наслідком, а ситуація не є катастрофічною, хоча він і не підтримує способу, в який це відбувається.
— Пробачте, але Мирошниченко не володіє об’єктивною інформацією, оскільки фактично не має стосунку до підрозділу з червня 2024 року, а офіційно був звільнений наприкінці листопада 2024-го. Зараз він ніяк не пов’язаний із легіоном. Тому це — суб’єктивна думка офіцера у відставці Мирошниченка. Станом на зараз підрозділ укомплектований на 70%.
— Чого ви прагнете домогтися зараз?
— Наша мета — скасувати директиву про передачу підрозділу під Штурмові війська й залишити його для виконання завдань у складі Сухопутних військ Збройних сил України.
— Тільки ваш легіон? Чи Перший і Третій також?
— Зараз ми зацікавлені у збереженні Другого Інтернаціонального легіону. Якщо буде рішення залишити Перший і Третій, ми цьому тільки порадіємо. У кожного з легіонів — власна специфіка, кожен унікальний по-своєму. Перший — був першим і найбільш укомплектованим, із дуже великою часткою англосаксів. У них також був дуже потужний медичний складник. Третій легіон — франкомовні, й у них власна специфіка виконання роботи. Якщо не пускатися в деталі, то в кожного легіону був свій шлях становлення й завдання, які він виконував. Питання укрупнення є логічним, але щоб це був окремий легіон, а не лінійний у складі чогось. Чудова ідея — створення розширеного великого легіону, який матиме у складі всі три легіони.
Лінійні іноземні формування є, по суті, в кожній структурі. У сухопутці, у штурмовиків. Наприклад, в «Азова» є якась іноземна чи то рота, чи то батальйон. Але специфіка в тому, що коли українці воюють пліч-о-пліч з іноземцями, це гарний приклад синергії та спільного зростання.
Це, звісно, вже більш філософське. А якщо дивитися прагматично на те, що є результатом виконаного завдання, то відновлену посадку за день-два можуть знову захопити. У нас є втрати, й ми не можемо рівнятись із запасом людського ресурсу росіян. Тож у будь-якому разі маємо берегти особовий склад, бо ще кілька років такої війни — і, як казав якийсь римський полководець, нам не буде ким воювати. Відновлення втрачених позицій за всяку ціну — це піррова перемога. І це принцип роботи Штурмових військ.
— Це — ваші аргументи, чому легіон не потрібно приєднувати до Штурмових військ. Якими є аргументи, чому вас потрібно зберегти?
— Якщо щось працює, наприклад, машина, то навіщо розбирати її на запчастини? Ми ефективні, ми працюємо. У нас досить невеликі втрати порівняно з іншими підрозділами. Ми абсолютно автономні, весь цикл замикаємо на собі, зокрема рекрутинг. Не треба розвалювати те, що працює. Це і є головний аргумент.