Військовослужбовець Даніїл Братаніч, позивний «Курт», загинув 20 вересня 2022 року під час оборони Донеччини від окупантів. Боєць перебував на останньому чергуванні перед ротацією, коли ворог здійснив танковий обстріл позицій українських оборонців. Снаряд влучив прямо в окоп. Воїну навіки залишилося 23 роки.
Даніїл народився в селі Кривачинці Хмельницької області. Навчався у Війтовецькому ліцеї. Потім закінчив Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя. Працював барменом у ресторації, пізніше — менеджером на автозаправці. Хлопець любив малювати і мріяв стати майстром тату.
З початком повномасштабного вторгнення Даніїл приєднався спочатку до місцевої тероборони, а потім потрапив до лав полку «Азов».
«Ще з 2014-го Даня рвався до війська. Чоловік мій помер, і син залишився єдиним годувальником у сім'ї. Вступив до коледжу, вдень навчався, а ввечері працював, щоб нам допомагати. Там познайомився з Колею, який служив в «Азові». На добровільних засадах пройшов військову підготовку з азовцями, а я дізналася про це лише в лютому 2022 року. З перших днів повномасштабної війни Даня знову рвався до війська, хотів лише в «Азов». Спочатку вдень працював, а вночі чергував у теробороні. На початку березня нас із доньками відправив до Польщі, а наприкінці місяця зателефонував і сказав, що їде в Запоріжжя. Чотири місяці підготовки і навчання, а далі — бойові... Ми чекали тільки заповітного «набери». Я телефон з рук не випускала. Якось говорили по відеозв'язку, Даня сказав: «Мам, приїду скоро на ротацію, буду робити пропозицію Насті». Не вистачило кількох клятих годин…
Тато Дані живе в Росії, він із перших днів підтримував сина. Даня мріяв стати майстром татуажу. Багато його малюнків мають на собі його кохана, побратими, батько, двоюрідна сестра.
Мій син пишався, що служив в «Азові». Це страшний біль… Завжди з усмішкою, мій Даня, моя гордість, наша гордість», — розповіла мама загиблого.
Поховали захисника в селищі Війтівці на Хмельниччині. У Війтовецькому ліцеї, де навчався Данило, встановили меморіальну дошку на його честь.
Вдома на Героя чекали бабуся, дідусь, мама Наталя, сестри Настя та Уля, кохана дівчина Настя.
Розповідаємо про полеглих героїв та цивільних українців, яких вбила Росія.
Щоб додати людину до Меморіалу — заповність анкету: