Росія посилила атаки на Харків у грудні. Приблизно в той час, коли проблеми з американською військовою допомогою почали потрапляти на перші шпальти газет. З того часу місто зазнало найбільшої кількості ударів балістичними ракетами, ніж будь-коли з початку війни. Атаки дронів почастішали. А 27 березня російські війська завдали удару по Харкову керованим авіабомбами великого калібру – вперше з 2022 року, коли російська авіація не боялася літати над містом. Ця атака 27 березня стала, мабуть, переломним моментом, оскільки вперше проти другого [за чисельністю] міста України було застосовано керовану бомбу, запущену з літака, яка здатна пролетіти десятки кілометрів і завдати руйнівного удару, пише The Economist.
Атака сталася всього через п'ять днів після того, як ракетний обстріл знищив майже всі енергетичні потужності Харкова. За цим послідував більш ніж тижневий обстріл із застосуванням плануючих бомб, ракет і безпілотників, в результаті якого загинуло щонайменше 16 і було поранено ще 50 або більше осіб, згідно з повідомленнями, зібраними з місцевих новинних джерел. Відбулася також зловісна еволюція в тактиці double-tap (повторні удари по одній і тій же позиції), які, як видається, були спрямовані проти тих, хто першими реагував на події (рятувальники, медики, поліцейські).
Військові джерела в Києві припускають, що Росія вирішила перетворити місто на «сіру зону», непридатну для проживання цивільного населення. Міський голова Харкова Ігор Терехов рішуче заперечує цю гіпотезу. В інтерв'ю The Economist він заявив, що його місто не має наміру здаватися. Він стверджує, що гірше було на початку війни, коли з довоєнного населення, яке становило 2 мільйони осіб, втекли всі, крім 300 тисяч.
«Як можна перетворити таке місто на сіру зону? Люди не поїдуть, тому що вони вже поїхали, а потім повернулися. Вони вже достатньо намучилися», – сказав Терехов.
«Якби я вам розповів, як ми це зробили, це теж було б ціллю», – сказав мер, відповідаючи на запитання про те, як Харків забезпечили електроенергією без електростанцій та працюючих трансформаторів.
Багато проблем міста можна було б вирішити, якби Захід надав потужні системи протиповітряної оборони або F-16, які могли б відтіснити літаки, що несуть нові бомби, зазначає The Economist.
Точні наміри Росії на даному етапі незрозумілі, хоча є чіткі ознаки того, що вона готується до великого літнього наступу. Українське джерело, поінформоване про дані розвідки, повідомило, що Росія наразі готує шість дивізій (приблизно 120 тисяч військовослужбовців) у Східному Сибіру. Третього квітня президент Володимир Зеленський заявив, що Росія мобілізує ще 300 тисяч військових у червні.
Військова операція із захоплення Харкова була б надскладним завданням для Росії. Востаннє вона намагалася зробити це у 2022 році, коли місто було набагато гірше захищене, і зазнала вражаючого провалу. Захоплення міста вимагатиме прориву української оборони та його оточення (чого Росія навіть близько не в змозі зробити), встановлення переваги в повітрі, що не є даністю і перемоги в кривавій міських боях.
«Існує велика ймовірність того, що їм нічого з цього не вдасться», – каже Андрій Загороднюк, український експерт і колишній міністр оборони.
Але залишається страх, що росіяни стануть ще більш злісними, коли зрозуміють, що не можуть отримати те, що хочуть.
«Вони не зможуть взяти Харків, але зруйнувати його – можливо. Ми б говорили про щось на кшталт Алеппо», – каже Денис Ярославський, місцевий бізнесмен, який став командиром розвідки спецназу.
Харків. Прильоти, вибухи, втрати, біль, чутки про ворожий наступ і тривожні сумніви президента… Тут зараз живуть дві категорії людей: патріоти, які не покидали місто навіть у найстрашніші часи, і люди, яким просто більше нікуди бігти, бо в них немає грошей.
Про те, чим дихає рідне місто, у що вірить під постійними обстрілами – у статті «Харків, мегаполіс на фронтирі. Як живе місто-мільйонник за 30 кілометрів від Росії» розповідає кореспондентка інформаційної агенції KHARKIV Today Олена Павленко.