9 березня 2023 року о 12:00 на Майдані Незалежності вдруге відбудеться мистецька акція «Концерт заради миру». Від нинішнього року симфонічний оркестр «Київ-Класик» під орудою «Артиста ЮНЕСКО в ім'я миру» Германа Макаренка започатковує традицію концертів на Майдані Незалежності в пам'ять про перший концерт на 14-й день війни та на честь дня народження Великого Кобзаря.
Торік саме 9 березня під час битви за Київ концерт «Вільне небо» сколихнув увесь світ. Інформація про цей концерт з’явилася на шпальтах провідних міжнародних ЗМІ з усіх континентів — Telegraph, Washington Post, BILD, Aljazeera, BBC, Reuters, India Today, Africa News… і ще сотень видань.
Так у серці столиці під нескінченними повітряними тривогами живим виконанням гімну України посилився культурний фронт.
Роздуми та спогади ініціатора концертів, народного артиста України, диригента Германа Макаренка напередодні нової події.
Від ідеї до її втілення
«Концерт на 14-й день повномасштабної війни, саме 9 березня, у день народження Шевченка дуже багато важив для всіх українців — як ще один шанс бути почутими у світі. Тоді на околицях Києва стояли ворожі танки, у столиці полювали на диверсантів. Усі мости через Дніпро були перекриті, повсюди стояли озброєні блокпости. І зібрати музикантів на концерт було досить нелегким завданням. Плани людей у ці важкі дні постійно змінювалися. Це було як пісок, що його береш у руки, а він швидко просипається поміж пальцями. Кожних півгодини мав зміни у складі оркестру. Хтось, щоб захистити себе й родину, вирішував негайно їхати з міста, хтось боявся виступати під повітряними тривогами в центрі. А треба було негайно скласти списки учасників з усіма даними. Проте двадцять героїв, як називаю своїх колег, усе ж таки знайшлося. Двадцять сміливців відчайдушно погодилися взяти участь у цьому концерті на підтримку заклику президента «Закрити небо». Всі музиканти мешкали у різних куточках міста, навіть у передмісті, транспорт не ходив, довезти їх із музичними інструментами до Майдану допомогла поліція. Взагалі, цей концерт став можливим завдяки ОП, МКІП, МВС та допомозі Національної музичної академії, яка надала інструменти й приміщення, щоб залишити речі.
У ті дні рашисти руйнували, бомбили площу Свободи в Харкові. А київський Майдан Незалежності, наше сакральне місце, перебував під особливою увагою ворога.
Нам пообіцяли, що на півтори години перетворять місце виступу оркестру на максимально можливу в ті дні безпечну зону. Потім ми мали швидко залишити Майдан».
Концерт 9 березня 2022-го
«Ніч із 8 на 9 березня взагалі не спав, постійно гуділо, гриміло за вікнами. Мої діти, яким було по 13 років, перелякано прокидалися. Ми весь час від початку повномасштабної війни перебували в Києві чи за містом, але у відносно безпечній зоні. У дітей і так найуразливіший вік, емоції вирують, а ще наклалася війна… Отож усю ту ніч напередодні концерту мене бентежили сумніви, чи правильно роблю, бо несу відповідальність не тільки за свою сім’ю, своїх дітей, а й за свій колектив, за родини своїх колег. Як мінімум, за 20 осіб. Скажу відверто — було страшно. Тоді все так загострилося в почуттях, наче залізна куля впала на голову, плечі…
Вранці перед концертом зайшов до Володимирського собору, потім до Національної опери по диригентську паличку. Пішов через блокпости на Майдан Незалежності. Скрізь бетонні брили, мішки з піском… жодної живої душі... лише завивання повітряних сирен….
Зіграли концерт без репетиції. Почали свій виступ із Державного гімну України. Другим виконаним твором став фрагмент із балету «Лілея» українського композитора Костянтина Данькевича за однойменною баладою Тараса Шевченка. Прозвучали танець «Козачок» з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» та добре знана у світі українська пісня «Ніч яка місячна», гімн Європейського союзу, «Ода до радості» Людвіга ван Бетховена.
Нашу музичну ініціативу підхопили Одеса, Львів, Дніпро, Чернівці, Івано-Франківськ. Оркестри й мистецькі колективи виходили на центральні площі, щоби підтримати дух українців і показати всьому світові нашу незламність».
Концерти заради миру мають стати традицією
«Організація таких концертів — поклик душі. Це те, що ми, музиканти, можемо зробити для перемоги у своїй системі координат. Нам важливо цьогорічним концертом нагадати історію річної давності, що в нас, українців, є справжні цінності. І це відрізняє нас від варварів, які намагаються нас завоювати. Програма концерту складатиметься з тих самих творів, що й торік. Нехай це стане традицією. Мелос український: і професійний, і фольклорний. Плюс гімн Європи, який ми вже скоро, упевнений, гратимемо офіційно як громадяни Євросоюзу. Вважаю, що той темп, у якому нині живемо, втілюємо мрії багатьох поколінь українців, і те, що ми робимо для цивілізації, свідчать: ми заслужили законне повернення до своєї європейської родини.
За збігом, саме 9 березня нинішнього року відкриється перша у світі музична кафедра ЮНЕСКО в нашій Національній музичній академії України. Її назва «Музика, освіта, наука — заради миру». Завдяки Програмі UNITWIN/Кафедри ЮНЕСКО при вищих навчальних та наукових закладах України діють спеціалізовані кафедри, які сприяють розвиткові міжнародної наукової співпраці. Програму UNITWIN/Кафедри ЮНЕСКО започатковано 1992 року. Нині у світі діє 851 кафедра ЮНЕСКО у понад 115 державах-членах».
Про сьогодення і майбутнє України
«Все, що відбувається зараз, мені нагадує глобальну виставу, і найімовірніше — її першу дію. Дай Боже, щоб це була вистава ХХІ століття, яка складатиметься з двох дій, а не ХХ століття, коли зазвичай в операх було три дії, вже не кажучи про ХІХ століття, коли часто-густо писалися твори й на чотири дії. Не дай Боже!
Із перших днів мракобісся, яке коїться зараз, не полишає думка, що почався перехід людства до нової доби. Зазвичай після таких глобальних переходів, які супроводжуються всілякими кризами та потрясіннями, розпочинається новий етап розвитку. Ми є свідками й учасниками переходу в нову добу, коли людство або пройде чистилище і почне жити інакше, або буде приречене…
Саме з війни на нашій землі почалися великі зміни людства. Українці тривалий час були в ар'єргарді, хоча потенціал нашого народу безмежний. Мені завжди це боліло. Проте зараз, під час війни, коли український народ показав справжні людські чесноти, гадаю, ми нарешті заслужено стали в авангарді людства.
Вже відбуваються зміни, які стосуються, зокрема, психології сприйняття себе, світу. Але вони стануть радикальнішими. Через десять років, вірю, ми звільнимося від багатьох вад, бо війна розкрила найкращі якості наших людей. І ми не маємо права це втратити. Будемо справді незалежними й будемо працювати, отримуючи від цього насолоду на духовному і на матеріальному рівнях. Усе відновимо! Світ до нас повернувся, світ нам допомагає. Однак багато що залежить від нас самих, і ми це зрозуміли.
Хочу завершити свої роздуми знаковими словами Андрея Шептицького, які побачив на довгобуді поблизу станції метро «Лівобережна»: «Ключ до перетворення України знаходиться в ній самій. Нам важко змінити зовнішні обставини, проте в нашій волі змінити себе».
Більше статей Мирослави Макаревич читайте за посиланням.