Армія України розпочала довгоочікуваний наступ, намагаючись прорвати російську лінію оборони та звільнити окуповані території. Українські війська прорвали початкові бойові позиції ворога на широкій ділянці фронту, але залишаються на певній відстані від головної лінії оборони Росії. Київ ще не перекинув основну частину своїх сил, і поки що його передові підрозділи намагаються створити умови для прориву.
Бої вже були запеклими. Початкові бойові позиції росіян – це вручну викопані окопи і траншеї, але за ними лежать мінні поля, всіяні протитанковими і протипіхотними мінами, які прикривають російські БПЛА й артилерія.
«Основна лінія оборони, все ще за 15-20 кілометрів від українських позицій, складається з якісно виритих окопів і укріплених бетоном вогневих позицій, протитанкових перешкод, прокладеного в землі кабелю для координації артилерійських ударів, і ще більшої кількості мін. За ними знаходяться резервні бойові позиції третьої лінії оборони», – пише у своєму аналізі старший науковий співробітник «Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень» (RUSI) доктор Джек Вотлінг.
Він очікує, що бої стануть ще жорсткішими. Проникаючи вглиб оборони ворога, українські війська потраплятимуть у зону досяжності більшої кількості російських артилерійських вогневих позицій. Крім того, їхня власна артилерія зможе виконувати менше контрбатарейних завдань, а українські лінії наступу стануть більш передбачуваними, оскільки вони повинні будуть пролягати через виявлені на мінних полях проломи.
«Мірою просування вперед українські війська також будуть прикриті меншою кількістю засобів протиповітряної оборони і, ймовірно, зазнаватимуть більших атак з боку російських ВПС», – пояснює експерт, додаючи, що з огляду на ці загрози, українські військові наразі намагаються досягти трьох цілей.
По-перше, ведеться інтенсивна контрбатарейна боротьба, в якій обидві сторони намагаються завдати удару по системах логістики, командування і управління, розвідки і артилерії одна одної.
«Росіяни полюють на українську артилерію за допомогою БПЛА «Ланцет». Українці використовують Storm Shadow і РСЗВ для знищення російських командних пунктів і складів боєприпасів», – пише Вотлінг.
По-друге, українська сторона намагається змусити росіян задіяти свої резерви, перекидаючи війська з третьої лінії оборони на підкріплення секторів, які перебувають під тиском. Щойно ці війська будуть перекинуті вперед, стане легше визначити слабкі місця в російських лініях, де прорив не зіштовхнеться зі спротивом передислокованих сил.
По-третє, українські військові намагаються тиснути по всьому фронту, щоб просунутися через першу лінію оборони на якомога більшу відстань.
«Це робиться для того, щоб розширити можливості для атаки на головну лінію оборони і тримати російські війська в невизначеності щодо того, де будуть розгорнуті основні зусилля. Крім того, з таким довгим фронтом розтягування російських військ обмежує їхню здатність накопичувати підрозділи у глибині території, витягуючи більше сил наперед», – пояснює Вотлінг.
Він зауважує, що в певний момент Україні доведеться вирішити, куди спрямувати свої основні штурмові підрозділи. Тоді наступ перейде у вирішальну фазу. Це рішення має ґрунтуватися на умовах, які склалися. Тож йдеться не про дотримання якогось фіксованого графіку.
«Коли ці підрозділи будуть розгорнуті, наступ або досягне прориву, або зазнає невдачі. Успіх бінарний, а не лінійний. Ворожа лінія або прорвана, або ні, і Київ повинен сформувати поле бою так, щоб максимізувати ймовірність прориву», – йдеться у статті.
Масштаб успіху визначатиметься тим, наскільки значного прогресу вдасться досягти по той бік прориву. Якщо прорив вдасться здійснити, то критичним питанням буде те, скільки підрозділів Україна має в резерві, щоб прорватися вперед і розвинути успіх. Якщо зараз операції проводяться методично, то після прориву лінії зіткнення швидкість матиме вирішальне значення.
«Невизначеною змінною в нинішньому наступі залишається моральний дух росіян. Російські підрозділи наразі ведуть бойові дії з підготовлених позицій, а їхня інфраструктура управління переважно не пошкоджена, хоча деякі ключові командні пункти зазнали ударів. Однак, якщо російські підрозділи вдасться примусити до передислокації, погана підготовка і дисципліна російських військ може призвести до того, що оборона стане нескоординованою і вразливою до колапсу», – пояснює експерт.
Створення таких умов вимагатиме від України значних зусиль. Але якщо змусити російську армію рухатися, міцність її оборони може швидко зруйнуватися. Україна може докласти зусиль, щоб досягти такої ситуації, але розраховувати на це не варто.
Для міжнародних партнерів України літо, ймовірно, буде дуже некомфортним. Втрати зростатимуть, а для досягнення успіху знадобиться час. Однак життєво важливо, щоб не було послаблення в навчальних програмах, які дозволяють Україні продовжувати формувати бойові підрозділи, або в мобілізації оборонної промисловості, щоб організувати забезпечення української армії на сталій основі.
«Скільки б територій не було звільнено під час цього наступу, критично важливо переконати Кремль, що навіть якщо його поразка буде поступовою, вона все одно настане», – пише Вотлінг.