Протягом року повномасштабної війни США повністю підтримували Україну в протистоянні російському агресору, проте зараз між Вашингтоном і Києвом зростають розбіжності щодо цілей війни і намічаються потенційні точки напруженості щодо того, як і коли закінчиться конфлікт, пише Politico.
"Адміністрація [Байдена] не має чіткого політичного завдання і чіткої мети. Чи затягувати цю справу, чого саме хоче Владімір Путін? Дати їм достатньо, щоб вижити, але не перемогти? Я не бачу зараз політики перемоги, а якщо в нас її немає, то що ми робимо?" - каже Майкл Маккол, голова комітету із закордонних справ Палати представників.
Публічно між президентом США Джо Байденом та президентом України Володимиром Зеленським практично не було розбіжностей, підтримку американський президент продемонстрував, зокрема, і своїм несподіваним візитом до Києва у лютому.
Однак, судячи з розмов з 10 чиновниками, законодавцями та експертами, з'являються нові точки напруженості: вибухи на «Північному потоці», виснажлива оборона «стратегічно неважливого українського міста»; план боротьби за території, на яких російські війська зміцнювалися майже десять років.
Дев'ять місяців Росія тримала в облозі Бахмут, хоча захоплення цього південно-східного українського міста навряд чи змінить траєкторію війни. В останні тижні воно стало центральним пунктом бойових дій. Обидві сторони зазнали великих втрат і перетворили місто на руїни. Україна закріпилася, відмовляючись залишити зруйноване місто навіть ціною величезних втрат.
"Кожен день оборони міста дозволяє нам виграти час для підготовки резервів та майбутніх наступальних операцій. Водночас у боях за цю фортецю противник втрачає найбільш підготовлену та боєздатну частину своєї армії - штурмові загони Вагнера", - пояснив генерал-полковник Олександр Сирський, командувач сухопутних військ України.
Багато представників адміністрації почали перейматися, що Україна витрачає так багато живої сили та боєприпасів у Бахмуті, що це може підірвати її здатність організувати великий контрнаступ навесні.
"Я, звичайно, не хочу скидати з рахунків величезну роботу, яку українські солдати та лідери виконали для захисту Бахмута, але я думаю, що це радше символічна цінність, ніж стратегічна та оперативна", - сказав міністр оборони Ллойд Остін.
Київ поки не коментує думку Вашингтона.
Тим часом оцінка американської розвідки передбачає, що "проукраїнська група" несе відповідальність за руйнування газопроводів Nord Stream минулої осені. Нові розвіддані, про які вперше повідомила газета "Нью-Йорк Таймс", були скупі на подробиці, але, схоже, спростували теорію про те, що Москва несе відповідальність за саботаж трубопроводів, якими російський газ постачався до Європи.
Розвідники не вважають, що Зеленський або його помічники були причетні до диверсії, але адміністрація Байдена дала зрозуміти Києву - як і минулого року, коли внаслідок вибуху автомобіля в Москві загинула дочка російського націоналіста - що певні акти насильства за межами України будуть мати наслідки для організаторів.
Також є ноти розчарування з приводу поставок Вашингтоном зброї в Україну. Сполучені Штати, безумовно, відправили найбільше зброї та обладнання на фронт, але Київ постійно демонструє своє нетерпіння щодо наступних поставок. Хоча більшість в адміністрації з розумінням ставляться до відчайдушного прагнення Києва захистити себе, є й невдоволення постійними проханнями, а іноді Зеленський не виявляє належної вдячності, за словами двох співробітників Білого дому, які не мають права публічно говорити про приватні бесіди.
"Я дійсно думаю, що адміністрація розколота, Рада національної безпеки розколота щодо того, яку зброю направити в Україну. Я розмовляю з багатьма вищими військовими чинами, і вони здебільшого підтримують ідею надання їм ATACMS", - сказав Маккол, який перебуває у постійному контакті з високопосадовцями Байдена.
Адміністрація не надала цих ракет далекого радіусу дії, тому що у власному арсеналі США їх мало. Існує також побоювання, що Україна може завдати удару по далеких російських цілях, що може призвести до ескалації війни.
Нещодавнє повідомлення про те, що Пентагон перешкоджає адміністрації Байдена у передачі доказів можливих військових злочинів Росії до Міжнародного кримінального суду, також поставило ще одну крапку у наративі єдності. Чиновники Білого дому були стривожені, коли з'явилася стаття у New York Times, побоюючись, що вона зашкодить моральним аргументам США на користь підтримки України проти російських військових злочинів та злочинів проти людяності.
Адміністрація постулює, що союз між США, Україною та низкою інших країн залишається міцним і буде таким до кінця війни. Прессекретар Ради національної безпеки Адрієнн Вотсон заявила, що Білий дім "перебуває у постійному контакті з Україною, оскільки ми підтримуємо їх захист суверенітету та територіальної цілісності". Вона додала, що оскільки Путін не подає ознак припинення війни, "найкраще, що ми можемо зробити, це продовжувати допомагати Україні досягати успіху на полі бою, щоб вони могли бути в найсильнішій позиції за столом переговорів, коли настане час".
Але розбіжності, що ростуть, можуть бути передвісниками більшого розколу в дебатах про те, як закінчиться війна.
Хоча Байден пообіцяв незмінну підтримку, і держскарбниця поки що залишається відкритою, США ясно дали зрозуміти Києву, що не можуть нескінченно фінансувати Україну на такому рівні. Підтримка України весь цей час була переважно двопартійною, проте почала зростати кількість республіканців, які критикують використання американського бюджету для підтримки Києва без видимого кінця війни.
Серед тих, хто висловив сумнів у довгостроковій підтримці - речник Палати представників Кевін Маккарті, який заявив, що США не пропонуватимуть Україні "чистий чек", і відхилив запрошення Зеленського відвідати Київ і дізнатися про реалії війни.
"Завжди є деякі тертя. Зеленський теж трохи перегнув палку у відносинах з Маккарті - він виглядав так, ніби його потрібно "просвітлювати", а не працювати з ним", - сказав Курт Волкер, спеціальний представник президента США з питань України в адміністрації Трампа.
Але багато відзначають чудову трансатлантичну єдність, вихваляючи альянс, який тримається стійко, незважаючи на економічні та політичні наслідки війни.
"Я бачу невеликі тріщини, але вони існували у вигляді розбіжностей та різних поглядів між США та Україною ще до великого лютневого вторгнення і відтоді, - каже Шелбі Магід, заступник директора Євразійського центру Атлантичної ради. - Зеленський і раніше робив гострі зауваження на адресу США, і Білий дім висловлював незгоду з ним – публічно та приватно – щодо конкретних аспектів, але це не змінило і не перекреслило загальну підтримку та партнерство США”.
Кризові точки все ще мерехтять на горизонті. Наполеглива вимога Зеленського повернути Україні всю її територію, включно з Кримом, який перебуває під контролем Росії з 2014 року, до початку мирних переговорів призведе лише до продовження війни, вважають американські чиновники. Держсекретар Ентоні Блінкен дав зрозуміти Києву, що потенційне повернення Україною Криму стане для Путіна "червоною лінією", що може призвести до різкої ескалації з боку Москви.
Більше того, Пентагон висловлює сумніви, що сили України - незважаючи на те, що вони озброєні сучасною західною зброєю - зможуть витіснити Росію з Криму, де вона закріплювалася майже десять років.
Байден поки що продовжує дотримуватися своєї позиції, що Сполучені Штати залишать усі рішення про війну та мир на розсуд Зеленського. Але у Вашингтоні вже почали перешіптуватися про те, наскільки це можливо, оскільки війна триває і наближаються чергові президентські вибори.
"В історії не було жодної війни без невдач і проблем, - сказав Джейсон Кроу, ветеран армії та член HFAC. - Питання не в тому, чи українці мають невдачі, а в тому, як вони на них реагують і долають їх. Україна подолає, переможе Росію та залишиться вільною".