Революція дронів у військовій справі кардинально змінює саму війну, як колись змінила війну поява вогнепальної зброї.
Раніше війна змінювалася раз на рік. Тепер — щопівроку, а незабаром змінюватиметься раз на три місяці, два, потім — щомісяця, раз на тиждень, і врешті-решт схлопнеться, як час і простір у чорній дірі, настане колапс класичної масової армії індустріальної епохи; переможуть технології, дрони, роботи, штучний інтелект.
Швидкість змін така, що анонси, прогнози, плани, технічні рішення та готові продукти застарівають раніше, ніж їх устигають прочитати, за них устигають заплатити і їх устигають застосувати.
Обіцяний президентом мільйон дронів ще тільки-но почали виготовляти, а вже здається, що його геть недостатньо. Поки хтось шукає гроші та запускає виробництво «стандартних fpv-дронів, які можна збирати на кухні», на війні вже потрібні дрони із супроводом цілі, з автоматичним пошуком цілі, керовані через оптоволокно, з допомогою лазерного променя, а також повністю автономні зі штучним інтелектом.
Дрони давно стали розумнішими за чиновників Міноборони, генералів Генштабу й навіть клерків офісу президента. Такі дрони за жодні гроші світу не купити на Прозорро, в Китаї й навіть у США. Тому що ціннішими за гроші, важливішими за обіцянки президента й директиви міністрів виявилися раптом талановиті люди, здатні ці дрони створювати, застосовувати в умовах жорстокої війни, накопичувати досвід застосування, аналізувати його й прогнозувати еволюцію війни дронів хоча б на пів року, а краще на рік уперед.
Якщо ви вгадаєте з прогнозом, зможете сьогодні правильно вкласти гроші, ресурси, можливості саме в ті дрони, які знадобляться завтра, — тоді переможете. Облажаєтеся, і у вас не буде потрібних на завтрашній війні дронів, — програєте.
Спробуймо систематизувати, проаналізувати і спрогнозувати розвиток дронів для завтрашньої війни. Спробуймо вгадати завтрашню війну.
Перш ніж говорити про дрони, треба навчитися розуміти, що вони бувають дуже різні — маленькі й великі, коптерного й літакового типу, радіокеровані й автономні — так само, як буває різною вогнепальна зброя: є пістолет, є кулемет, а є й гаубиця... Відповідно рахувати дрони поштучно, обіцяти «мільйон дронів» можна лише в якійсь окремій категорії й тільки сьогодні, бо завтра цей тип дронів може виявитися геть застарілим і непотрібним.
Якщо ми говоримо про fpv-дрони, то вони теж дуже різні, побудовані на рамах різного розміру, несуть різні за вагою бойові частини, літають на різну дальність і призначені для виконання різних завдань. Якщо копати глибше (а треба копати!), то fpv-дрони розрізняються за можливостями радіозв’язку — аналогового чи цифрового, частотами, на яких працюють, оптикою — денною чи нічною, підривачами, акумуляторами, моторами, пропелерами...
Зрозуміло, що в усьому цьому господарстві хтось має добре розбиратися. Хтось має диригувати процесом створення та закупівлі «стандартних fpv-дронів», бо нічого стандартного тут немає. Дрони — різні, боєприпаси — різні, можливості — різні. І якщо ви закупите, скажімо, десять тисяч fpv-дронів, що працюють на частотах, які супротивник завтра надійно заглушить, то такі дрони виявляться непотрібними, гроші буде витрачено даремно і бій ми, найімовірніше, програємо.
Йдемо далі. Прагнучи подолати РЕБ, зв’язок із дронами переводять на оптоволокно, — рішення дієве, але з безліччю обмежень, адже оптоволокно може заплутатися, зачепитися за дерева, енергетика дронів, змушених тягати на собі котушку з оптоволокном, падає, дальність застосування й вага бойової частини зменшуються. Зате такі дрони заглушити не можна в принципі.
Інше розумне рішення щодо подолання РЕБ — система автозахоплення та супроводу цілі. Оператор побачив ціль, навів на неї перехрестя прицілу або помістив ціль у рамку на екрані, натиснув кнопку захоплення — і ось уже дрон сам мчить до противника без участі оператора, й жодна локальна РЕБ не стане йому на заваді.
Ця штука давно відома й широко розповсюджена на «дорослих» бойових системах іще з 1950-х років. На маленьких легких дронах застосовується відносно недавно, тому що дорогувато виходить і... ненадійно. Якщо ціль активно маневрує, намагається сховатися — майже напевно відбудеться «зрив захоплення» й коптер промахнеться. Нехай іще стріляти по танку чи бронемашині, а от окремого солдата противника, який тікає від коптера, наздогнати не вийде. Наразі.
Річ у тім, що давно відомий машинний зір, який чудово працює на настільному комп’ютері з потужною відеоплатою, на невеликому fpv-дроні з жорсткими обмеженнями за масою, енергоспоживанням і ціною ще тільки-но починають упроваджувати. Але в міру розвитку мікроелектроніки машинний зір стане обов’язковою функцією на кожному другому дроні вже за пів року, а за рік — стандартом мініатюрних бойових систем.
Причому стандартом стануть не лише захоплення й надійний супровід цілі, а й автоматичний пошук, розпізнавання цілей, ухвалення рішення про атаку цілі без участі оператора. Тобто fpv-дрони з дистанційно керованих оператором літальних апаратів перетворяться на справжніх дронів-убивць, повністю автономних роботів, наділених штучним інтелектом, здатним самостійно ухвалювати рішення в складних бойових умовах.
Коштуватимуть такі дрони вже, звісно, не 500–600 доларів, як fpv-дрони нині, а десь три-п’ять тисяч доларів за штуку, і з огляду на їхні нові смертоносні можливості, практично стовідсоткову результативність, відсутність у системі дороговартісної людини-оператора це буде зовсім не дорого.
Ці нові дрони навіть зовні дуже відрізнятимуться від нинішніх незграбних і крихких коптерів, що їх привозять на фронт у коробках з-під взуття. Це будуть закінчені технічні рішення з інтегрованою бойовою частиною (а не так, як сьогодні, коли постріл від РПГ примотують до дрона скотчем), упаковані в герметичний і міцний транспортно-пусковий контейнер іще на заводі. Ці дрони можна буде десятками носити в рюкзаку (і запускати просто звідти), а геть мініатюрні — носити в кишені, як гранату, встановлювати на опорних пунктах, кріпити на броню бойових машин, озброювати ними вертольоти й літаки.
Ці нові дрони — ідеальні роботи-вбивці — тісно взаємодіятимуть із усіма літаючими, повзаючими й плаваючими роботами-розвідниками для виявлення та знищення цілей. Оператору потрібно буде лише ткнути пальцем у місце на екрані, де треба знайти ціль і знищити.
Розвідувальні дрони теж стануть здебільшого автономними й автоматичними; вони «житимуть» у спеціальних боксах, обладнаних системами підтримання необхідної температури та вологості, заряджання бортових батарей, зв’язку, діагностування несправностей. Із цих замаскованих під звичайні предмети боксів дрони-розвідники вилітатимуть на виконання бойових завдань — за розкладом (системна, рутинна розвідка) або за завданням командування. Комусь це здається фантастикою, але такі автономні дрони вже є, їх випускають серійно, є навіть серійні українські розробки, які застосовують на комерційних об’єктах із 2020 року.
Більшість наземних і морських дронів теж стануть автономними роботами. Уявіть собі робота — саморушну міну, яка може перебувати «в сплячці» десь біля дороги, закинута туди вантажним дроном, і виповзати під колеса військової техніки, коли почує гул колони або окремого танка, що наближається. Фантастика? Ні. Такі міни вже апробовано на нашій війні.
Автономні наземні дрони переноситимуть/перевозитимуть інші дрони (це вже є), доставлятимуть боєприпаси, продукти та медикаменти (це вже працює), патрулюватимуть лінію фронту й охоронятимуть тилові об’єкти (давно є), мінуватимуть місцевість (активно застосовують просто зараз), розміновуватимуть місцевість (використовують уже давно), застосовуватимуться в ударних, штумових, наступальних операціях замість традиційних танків і бронемашин (ось просто зараз активно застосовують).
Автономні морські дрони місяцями чатуватимуть на ворожі бойові кораблі в глибинах моря (океану), наче морські міни, саморухомі й самонавідні. Швидкохідні морські дрони-камікадзе у зв’язці з повітряними дронами (зокрема й тими, що базуються на них) стануть здатними автономно, без участі оператора, патрулювати морські шляхи, знаходити, ідентифікувати й знищувати надводні та підводні цілі противника, завдавати масованих ударів по портовій інфраструктурі.
Повітряні дрони середньої та великої дальності (на кшталт «шахедів» і «ланцетів»), уже сьогодні багато в чому автономні й наділені штучним інтелектом, стануть іще досконалішими й невразливішими. Вони взагалі перестануть боятися РЕБ; сигнали супутникової навігації будуть лише допоміжним джерелом орієнтації на місцевості (в польоті) — дрони навчаться літати за мапою з використанням оптики (багато дронів уже це вміють), за зірками (теж не новинка), орієнтуватися за сигналами мовленнєвих радіостанцій і веж мобільного зв’язку (практично стандартна функція), за радіолокаційною мапою місцевості (нічого нового). Ці технології давно відомі, багато з них відомі вже майже сто років, але тільки внаслідок мініатюризації електроніки вони скоро стануть повсюдним стандартом для невеликих дронів, так само, як оптична навігація й політ за радіолокаційною мапою місцевості стали стандартом для системи навігації крилатих ракет, а навігація за зірками — для стратегічних бомбардувальників і балістичних ракет.
Майбутні «ланцети», як і майбутні fpv-дрони, будуть автономними роботами. Вони самостійно знаходитимуть цілі або отримуватимуть цілевказівку від дронів-розвідників, самі обиратимуть спосіб атаки цілі, модифікуватимуть тип боєприпасу просто на борту в польоті, створюватимуть звіт про виявлення й ураження цілі та відправлятимуть його на командний пункт через будь-який відповідний тип зв’язку — супутник, дрон-розвідник, наземні канали зв’язку.
Чи треба говорити, що всі майбутні автономні дрони, чи то малі, чи то великі, повітряні, наземні та морські, отримають змогу взаємодіяти один з одним, обмінюватись інформацією, планувати спільні атаки, операції логістичні, з евакуації, оборонні тощо? Це буде справжній рій дронів, розподілена бойова комп’ютерна мережа, могутніша, ніж комп’ютерний розум «Скайнет» із фільму «Термінатор».
У цьому прогнозі теж немає жодної фантастики. Рій дронів за своєю суттю — це розподілений штучний інтелект, комп’ютерна мережа, в якій кожен дрон є елементом мережі й пов’язаний із іншими дронами за допомогою будь-яких відповідних каналів зв’язку. Вже сьогодні технології рою дронів, уперше апробовані в США ще 2009 року, використовуються в безпілотних системах (роях) «Койот» і подібних до них. Рої ударних дронів є на озброєнні армій Китаю, Південної Кореї, Туреччини й, можливо, інших країн. Є досвід розроблення й застосування таких роїв і в нас в Україні.
Рої ударних дронів, розроблених в Україні, вже застосовувалися для ударів по ворожих аеродромах на відстані до 400 км від лінії фронту. Координація дронів дала змогу виконувати спільні, синхронізовані в часі та сплановані за напрямками й цілями операції, метою яких було ураження фронтової та бомбардувальної авіації на аеродромах ворога в умовах сильного прикриття об’єктів засобами ППО.
Далекі розвідувальні та розвідувально-ударні безпілотні системи теж стануть іще автономнішими (бо на відстані в сотні кілометрів ними важко керувати), універсальнішими та багатосередовищними. З’являться автономні дрони-розвідники (й, можливо, навіть ударні), що вестимуть розвідку на дальності 500, 1000, 1500, 2000 кілометрів, ідентифікуватимуть цілі, накопичуватимуть інформацію, сідатимуть у глибокому ворожому тилу для підзаряджання від власних сонячних батарей або ліній електропередач, завдаватимуть раптових ударів через дні, тижні, місяці після вильоту на бойове завдання.
З’являться комбіновані, гібридні ударні дрони на велику дистанцію. Такі дрони можуть більшу частину шляху летіти на бензиновому моторі, поблизу цілі для скритності переходити на електричний рушій, а атакувати ціль (цілі) роєм дронів, який, наче пазли, створює їхні крила та фюзеляж. Вигадки? Ні. Гібридні та комбіновані безпілотники існують і незабаром застосовуватимуться повсюдно.
Маленькі дрони-бомбардувальники, великі дрони для бомбардування великими бомбами, безпілотні літаки-бомбардувальники отримають на озброєння керовані самонавідні боєприпаси. Некеровані бомби, й узагалі некерована, невисокоточна зброя відійде в минуле, як колись зникли з ужитку лук зі стрілами як неефективні й небезпечні для того, хто їх застосовує, в епоху вогнепальної зброї (штучного інтелекту), що настала.
Для боротьби з дронами — літаючими, наземними, надводними, підводними, підземними — почнуть використовувати дрони-мисливці, що шукатимуть, ідентифікуватимуть і знищуватимуть будь-яку ворожу ціль у зоні їхньої відповідальності. Стаціонарні протидронові системи на основі ракет, стрілецької зброї, скорострільних гармат, лазерів застосовуватимуть для захисту від дронів дуже обмежено внаслідок їхньої власної вразливості.
Дрони-перехоплювачі полюватимуть не тільки на літаючі, наземні, морські дрони противника, а й на пілотовані літальні апарати — вертольоти, літаки, а також крилаті ракети. З’являться постійно готові до відбиття повітряної атаки дрони ППО — стаціонарні, самохідні та літаючі — озброєні «простими» ракетами ПЗРК, скорострільними автоматами, що прикривають кожен квадратний кілометр території.
Усе це ми побачимо вже за пів року, а стандартом автономні повітряні, наземні та морські дрони стануть за рік.
За рік, якщо ми й противник будемо рівними в безпілотних системах, лінія фронту перетвориться на п’ятдесят кілометрів мертвої пустелі, де знищуватимуть усе живе й цифрове — будь-які ознаки активності, безпілотні та пілотовані. Снайпери, піша розвідка, ДРГ, піхота, танки, артилерія, наступальні й оборонні операції в класичному їх розумінні втратять сенс. Дрони-розвідники виявлять будь-яке пересування, дрони-вбивці знищать будь-яку ціль.
Якщо ми будемо сильнішими й технологічнішими за противника в безпілотних системах і штучному інтелекті, то фронт буде вужчим — 20–30 км завширшки, що визначається дальністю ефективної роботи артилерії. На цьому фронті наші ударні безпілотні системи — літаючі та наземні — просуватимуться вперед, зачищаючи кожну посадку, а слідом за ними підтягуватиметься артилерія для підтримки наступу вогнем, просуватимуться живі люди — бійці, оператори та координатори дронів, управителі комп’ютерної мережі «Скайнет», піхота, сапери й трофейні команди займатимуть позиції, що їх залишив ворог.
«Усемогутні» засоби РЕБ багато в чому стануть непотрібними на лінії фронту й самі перетворяться на мішені — на будь-яке джерело випромінювання одразу ж наводитимуть ударні дрони, оснащені мікрохвильовими датчиками. Можна спрогнозувати, що на лінії фронту буде найкращий gps, тому що ніхто не ризикне його там глушити.
Традиційна армія — піхота, танки, артилерія — відіграватиме допоміжну роль. Стрілецький бій буде рідкістю. Тактична підготовка залишиться в минулому. Мінометний і артилерійський вогонь стане величезним ризиком для тих, хто стріляє, адже у відповідь на відкриття вогню миттєво прилетять дрони, танкові атаки назавжди припиняться, відімруть самі танкові війська як непотрібні й дорогі.
Тупа мобілізація людей «на м’ясо» втратить сенс — армії знадобляться люди з двома-трьома вищими технічними освітами, з досвідом роботи в комп’ютерних мережах, проєктування, виробництва, застосування дронів.
Браві полковники та генерали (груди в орденах), які прославилися кавалерійськими атаками в давні часи, коли ще не було дронів, відправляться дослужувати свій вік у військкоматах і проводитимуть «уроки патріотизму» в школах.
Керуватимуть війною очкарики зі штучним інтелектом у смартфонах.
Але не мрійте, що майбутня війна стане схожою на комп’ютерну гру в мережі Інтернет. Завтрашня війна дронів не перетвориться на війну дронів проти дронів, тому що головним об’єктом атаки, як і раніше, будуть люди. Тому що головним завданням війни дронів, як і раніше, буде знищення людського потенціалу, створення атмосфери страху, пораженських настроїв. Дрони ніколи не здаються. Здаються люди.
Тому в завтрашній війні дронів ніхто не зможе почуватися в безпеці. Ні на «лінії фронту» — на відстані 50 кілометрів від живого противника, ні в глибокому тилу. Інтенсивність застосування дронів зі збільшенням відстані від противника падатиме, але дрони долітатимуть, доповзатимуть, допливатимуть у будь-яку координату на Гугл-мапі, й військові, енергетичні, інфраструктурні об’єкти в тилу будуть в іще більшій небезпеці, ніж зараз. Диверсії й навіть теракти з численними жертвами із застосуванням дронів у тилу противника стануть звичним явищем. Дрони створюватимуть загальну атмосферу страху, війна прийде в кожну домівку й особливо наполегливо полюватиме за воєначальниками, політичними лідерами, лідерами громадської думки, інженерами й конструкторами дронів та інших видів зброї.
Дрони стануть новою ядерною зброєю епохи штучного інтелекту. Країна, яка матиме сучасні бойові дрони й безперервно їх удосконалюватиме, буде невразливою. Виробники компонентів для дронів, розробники алгоритмів штучного інтелекту, комп’ютерних чипів, і навіть цілі країни, в яких зосереджено світове виробництво чипів (як сьогодні Тайвань) стануть (і вже багато в чому стали) ласим військовим трофеєм, за який може розпочатися велика війна. Знищення підприємств ворога, на яких виробляють дрони, компоненти для них, комп’ютерні чипи, вбивство програмістів, які розробляють ШІ, буде значно вагомішим внеском у перемогу, ніж знищення нафтопереробних, сталеливарних заводів і вбивство всіх генералів у країні.
Війна взагалі перестане бути лише справою Генерального штабу, Міністерства оборони, уряду та президента. Як і 2014 року, на початку російської агресії, і 2022 року, коли почалося широкомасштабне вторгнення, дієвими операторами війни стануть активні небайдужі громадяни, а сьогодні дедалі більше — з технічною освітою й досвідом роботи з дронами.
Завтрашню війну може виграти один талановитий інженер, програміст, технічно грамотний організатор, ерудований у дронах військовий командир, на кшталт тих, невідомих, які знищували дронами авіаційну техніку противника в глибокому тилу та обстріляли безпілотниками Кремль іще рік тому.
Що може завадити цим божевільним спрямувати дрони просто на Путіна, знищити російську систему попередження про ракетний напад, розтрощити російський центр космічного зв’язку й залишити РФ без «голови», «очей», «вух»?.. Уже сьогодні один масований наліт ударних дронів великої дальності може знищити всю стратегічну авіацію Росії, залишивши Путіна без повітряної компоненти ядерної тріади. Масований наліт дронів-камікадзе середньої дальності може за одну ніч позбавити Росію майже всіх літаків-носіїв коригованих авіабомб (КАБів). Морські дрони можуть атакувати не лише бойові кораблі Чорноморського флоту РФ, а й бази атомних підводних човнів на Північному флоті. Це — реальність уже сьогоднішнього дня, це можливість, яка врівноважує наші шанси у військовому конфлікті з ядерною державою й може остудити запал кремлівських безумців.
Усе це можливо вже сьогодні й стане вдесятеро можливішим завтра. Але це завтра настане не тільки для нас, а й для нашого заклятого ворога, який сьогодні вкладає величезні ресурси в розвиток безпілотної галузі, ставить на потік «стандартні кухонні fpv-дрони», десятками тисяч випускає «ланцети» та «шахеди» на великих промислових підприємствах.
Ми зобов’язані перемогти в цих перегонах, тому що саме від озброєності дронами, штучним інтелектом залежить наше виживання завтра. Сьогодні ми ще можемо сподіватися на західну допомогу снарядами, гарматами, танками, літаками, системами ППО, — в майбутній війні дронів усе це стане другорядним залізом. А майбутнє настане вже незабаром.
У цьому майбутньому, майже завтра, нічого не коштуватиме жодна влада — зелена, шоколадна, будь-яка інша, — якщо вона сьогодні не займеться якнайсерйозніше розвитком технологій дронів, штучним інтелектом, підготовкою до війни завтрашнього дня, коли будь-який відосик, будь-який виступ у Раді може виявитися останнім і загибель влади може статися просто в прямому ефірі.
Сьогодні ми вже не можемо дозволити собі віддавати державну політику в галузі дронів і ШІ вхожим до високих владних кабінетів нездарам і пройдисвітам, які купують дрони поштучно, як пиріжки, і переймаються власним піаром на тлі гори дронів. Ми не можемо дозволити собі тільки гучний піар окремих воєначальників на яскравих, але нечисленних акціях із застосуванням дронів. Ми не можемо дозволити собі обіцянки мільйонів дронів, не підкріплені фінансовими можливостями. Цього катастрофічно мало.
Ми повинні напружити всі ресурси країни, об’єднати всі технічні, інженерні, виробничі можливості, увійти в глибоку кооперацію із західними партнерами, забезпечити справжню зацікавленість бізнесу, поставити на чолі державної, національної програми розвитку дронів і штучного інтелекту талановитих, обізнаних, амбітних людей на кшталт Вернера фон Брауна в Німеччині (очільник німецької ракетної програми) та Роберта Оппенгеймера в США (науковий керівник атомного проєкту «Мангеттен»).
Жодних компромісів більше не може бути. Немає часу на пустопорожні розмови. Або переможемо, або програємо.