Гучні скандали, пов’язані з мобілізаційним процесом, останнім часом відбуваються чи не щодня. Громадяни знімають, а ЗМІ публікують відео, як працівники ТЦК та СП буквально викрадають людей на вулицях і з робочих місць, силоміць виводять із маршруток, «патрулюють» лікарні, маскуються під автомобілі ритуальної служби чи швидкої допомоги або взагалі переодягаються в цивільне. На противагу часто можна спостерігати, як наші співгромадяни навмисно конфліктують із військкомами з ТЦК, ображають їх, провокуючи конфлікт на камеру. Є це порушенням із обох боків, чи «право мають»? Розберімося.
Уявіть собі ситуацію. Відправили ви свою дитину на змагання в складі дитячої збірної Вінниці з тхеквондо. Централізовано, на автобусі, з водієм — зрозумілий і прогнозований процес. Але зранку до пункту призначення діти змушені були добиратися самостійно на таксі. Бо вночі в готелі працівники Ужгородського ТЦК вручили водієві повістку й силоміць доправили до центру комплектування.
Це не вигадана історія, а реальність. Такий нічний візит Ужгородський ТЦК пояснив спільною з Нацполіцією перевіркою дотримання правил військового обліку та виявлення громадян, які ухиляються від мобілізації.
Будь-яка подібна конфронтація в суспільстві, по-перше, деморалізує військовослужбовців у зоні бойових дій. Бо очевидно, що мобілізовані або добровольці, які в лавах Сил оборони — з перших днів повномасштабної війни, потребують заміни. Відпочинку, врешті-решт. По-друге, спонукає ставитися до військових не як до героїв і захисників, а як до загрози.
Для збереження боєздатності Збройними силами України притік новобранців є життєво необхідним. Водночас мобілізація має бути цивілізованою правовою процедурою, а тому працівникам ТЦК та СП критично важливо усвідомлювати обсяг своїх прав та обов’язків. На противагу цьому цивільним громадянам життєво необхідно бути вдячними, поважати тих, хто носить «піксель», і пам’ятати, що захист держави — не довільне право, а обов’язок, передбачений статтею 65 Конституції України. Ухиляння від його виконання є не лише порушенням закону, а й ганебним вчинком. Через це описані далі алгоритми та вказівки покликані не стати «дороговказом ухилянта», а зробити мобілізаційні процеси зрозумілішими, а від того законнішими й ефективнішими.
Перевірка документів
Комунікація громадян із працівниками територіальних центрів комплектування зазвичай починається з вимоги надати документи для «перевірки списку військовозобов’язаних». Проте далеко не кожна вимога показати паспорт чи військовий квиток є правомірною та має виконуватися.
Так, представники ТЦК зазвичай посилаються на статтю 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Вона, зокрема, передбачає можливість для військового командування перевіряти документи, речі, транспортні засоби, багаж тощо. Або ж військкоми у зв’язці з законом згадують урядову постанову №1456, що якраз і регулює порядок перевірки, або навіть керуються наказом начальника якоїсь військової адміністрації. Керівникам військових адміністрацій дозволено встановлювати обмеження певних конституційних прав і свобод, а також надано право перевіряти документи.
Проте будь-який військовослужбовець не має повноважень вимагати ваші документи. Перевіркою можуть займатися лише уповноважені представники Національної поліції, СБУ, Нацгвардії, Держприкордонслужби, Державної міграційної служби, Державної митної служби, Збройних сил, визначені в наказі коменданта. Вищезгаданий наказ військовослужбовці зобов’язані надати на вимогу громадянина.
Водночас навіть за наявності відповідного наказу вимогу щодо перевірки документів не може бути висунуто довільно, а лише за наявності однієї з семи визначених підстав. Вимагати пред’явлення документів можуть, якщо:
1) особа має зовнішні ознаки, схожі на ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або зниклої безвісти;
2) є достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
3) особа перебуває на території чи об’єкті зі спецрежимом;
4) в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежено або заборонено;
5) особа перебуває в місці вчинення кримінального, адміністративного правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
6) зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення;
7) особа порушує відповідні заборони, введені на території, де запроваджено правовий режим воєнного стану. Наприклад, комендантську годину.
За відсутності описаних вище підстав вимога працівників ТЦК та СП у супроводі співробітників поліції пред’явити паспорт не є законною.
Окремо звертаю увагу на те, що вимога пред’явити військовий квиток за таких умов є протиправною a priori, оскільки законодавство надає право вимагати документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус. Військовий квиток таким не є.
Тож працівники ТЦК у супроводі поліції за певних умов справді можуть вимагати пред’явити паспорт. Проте проводити рейдові дії, як у випадку з водієм із подальшим його затриманням і вивезенням прямо заборонені законом. Стаття 38 Закону України «Про національну поліцію» чітко визначає дії поліціянтів щодо проникнення до житла чи іншого володіння особи без рішення суду. І йдеться лише про невідкладні випадки, як-от порятунок життя людей і цінного майна під час надзвичайних ситуацій, безпосереднє переслідування підозрюваних у злочині або, власне, припинення злочину, що загрожує життю осіб у цьому житлі. Очевидно, що такого виняткового випадку на момент проникнення до готелю не було.
Вручення повістки
Після вимоги надати документи працівники ТЦК та СП — навіть у разі їх непред’явлення — зазвичай вручають повістку. Проте ця процедура також має свої особливості.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» справді зобов’язує громадян з’являтися за викликом до ТЦК для взяття на військовий облік військовозобов’язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Єдиним таким викликом є особисте вручення повістки.
У квітні цього року Кабмін розширив повноваження ТЦК та СП. І вони мають право проводити заходи оповіщення та призову громадян у особливий період незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Отже, повістку вам можуть вручити як за місцем реєстрації, так і в іншому районі, області, блокпості, на вулиці…
Але зверніть увагу, повістка має містити вичерпний перелік необхідної інформації:
- назву «ПОВІСТКА»;
- ПІБ військовозобов’язаного;
- адресу місця реєстрації або місця фактичного проживання військовозобов’язаного;
- номер повістки, номер і дату розпорядження ТЦК та СП про необхідність явки військовозобов’язаного;
- дату, час і адресу ТЦК та СП для явки військовозобов’язаного;
- найменування посади, прізвище й ініціали керівника ТЦК та СП, який видав повістку;
- підпис керівника ТЦК та СП, який видав повістку;
- дату видачі;
- мокру печатку ТЦК та СП, посадова особа якої видала повістку.
За відсутності даних із переліку вручений документ не матиме юридичних наслідків!
Також повістку мають вручати виключно наживо. Зобов’язання з’явитися до ТЦК, передане через родичів, надіслане поштою, SMS-повідомленням або озвучене телефоном, не є офіційним викликом.
У разі ж, якщо працівники ТЦК нехтують нормами чинного законодавства, намагаються кудись вас доправити або посадити в авто проти волі, ви маєте вчинити так.
Не починайте бійку, оскільки в такій поведінці наявні ознаки низки протиправних дій, за які Кримінальним кодексом України встановлена відповідальність.
Перевірте наявність на повістці всієї необхідної зазначеної вище інформації. Повістка, що не відповідає вимогам, не є офіційним викликом до ТЦК, а отже, зобов’язання з’явитися нема. Якщо після видачі неналежно оформленої повістки вас відпускають додому, — ви абсолютно вільні.
Якщо працівники ТЦК силоміць намагаються помістити вас у транспортний засіб, необхідно дотримуватися такого алгоритму.
1. Не підписуйте жодних протоколів, адже якщо під час конфлікту присутні або в ньому беруть участь офіцери поліції, їхні дії надалі можуть трактуватися як затримання для встановлення особи та/або з’ясування обставин якогось правопорушення.
2. Незалежно від присутності поліції, телефонуйте 102 й повідомляйте, що вас силоміць намагаються заштовхати в автомобіль, зазначивши фактичну адресу перебування та адресу, куди вас, імовірно, везуть. Не уточнюйте, що це працівники ТЦК, — тоді поліція прибуде з більшою ймовірністю.
3. Не сприяйте діям працівників ТЦК, не підписуйте документів, не їдьте на власному транспорті за ними.
4. В разі конфліктної ситуації, коли ваші права порушують, розпочніть відеозйомку та звертайтеся до людей поруч на вулиці: друзів, знайомих, звичайних перехожих, закликаючи їх фільмувати правопорушення й викликати поліцію.
5. Якщо працівники ТЦК проти вашої волі все ж таки доправили вас транспортним засобом до ТЦК та СП, не підписуйте наданих вам документів, викликайте поліцію, зв’яжіться з адвокатом і продовжуйте відеозйомку. Перебуваючи в ТЦК, розмовляйте з працівниками ввічливо та спокійно, проте впевнено.
Такий алгоритм дій — прийнятний і рекомендований і у випадках на кшталт того, що трапився з водієм автобуса з дітьми.
Підбиваючи підсумки, наголошу: в умовах повномасштабної війни з потужним, підступним і безжальним ворогом, вочевидь, найважливішим ресурсом держави — дорожчим за техніку та боєприпаси — є її громадяни.
А тому законодавство, що регулює облік, права та обов’язки військовослужбовців і військовозобов’язаних, є не питанням комфорту проживання в державі, а наріжним каменем її існування. Адже поповнення війська новими бійцями є екзистенційним питанням для України. За таких обставин до перемоги нас наближатимуть не рейди працівників ТЦК на готелі Закарпаття з викраденням водіїв автобусів, а реформований, цифровізований і ефективний процес мобілізації громадян, що відповідатиме вимогам чинного законодавства. Або нового законодавства, оскільки теперішнє — вже не секрет — потребує суттєвих змін: замість кількох нормативно-правових актів мобілізаційні процеси регулюються півдесятком законів, безліччю постанов Кабміну та сотнями додатків, наказів, регламентів і уточнень, які не дають змоги працівникам ТЦК ефективно виконувати їхні обов’язки, а в громадян створюють ілюзію свавілля та беззаконня.