«Ці поправки написані під велику війну і загальну мобілізацію. І запах цієї великої війни вже відчувається», - заявив минулого тижня голова оборонного комітету Держдуми Андрєй Картаполов, коли російський парламент ухвалював новий закон.
«Ініціатива, яка дозволяє Кремлю відправити на війну ще сотні тисяч людей, проливає світло на сумну правду: замість того, щоб шукати вихід зі своєї катастрофічної війни проти України, Володимир Путін готується до ще більшої війни», - пише в статті для Financial Times директор російського «Центру Карнегі» в Берліні Алєксандр Габуєв.
Він пише, що що багато хто в Україні і на Заході хоче вірити, що російський президент в глухому куті. Українська армія поступово відвойовує окуповані росіянами землі і показала, що здатна завдавати удари вглиб ворожої території, навіть по самому Кремлю. Санкційний тиск на Росію зростає.
Захід залишається єдиним у підтримці Києва, а потоки сучасної зброї і грошей підтримують українські військові зусилля. Нарешті, заколот, організований ватажком найманців «Вагнера» Євгенієм Прігожиним, і видимі конфлікти серед вищого російського військового командування додають надії на те, що військова машина Кремля зламається.
Для Кремля, який вважає, що може дозволити собі тривалу війну, все виглядає зовсім інакше. Прогнози кажуть, що російська економіка цього року продемонструє помірне зростання, в основному завдяки військовим заводам, які працюють цілодобово. Критично важливі компоненти, такі як мікрочіпи, необхідні для оборонної промисловості, надходять з Китаю і інших джерел.
Незважаючи на санкції, воєнний бюджет Кремля все ще наповнений грошима завдяки несподіваним прибуткам від продажу енергоносіїв минулого року, а також адаптивності російських експортерів, які знайшли нових клієнтів і здійснюють розрахунки переважно в юанях. Якщо бюджетний тиск загостриться, російський центральний банк може піти на подальшу девальвацію рубля, що полегшить виплати солдатам, працівникам оборонної промисловості і спецслужбам, які репресують російську еліту і суспільство, дозволяючи Путіну дотримуватися свого згубного курсу.
«Що стосується самої війни, то Кремль, як і раніше, здається, не занепокоєний українським контрнаступом. Навіть якщо Київ досягне більших успіхів, Кремль може відмахнутися від них як від тимчасових. Путін робить ставку на те, що російська людська сила, яку потенційно можна мобілізувати, в 3-4 рази більша за українську, і єдине нагальне завдання - мати можливість задіяти цей ресурс, коли заманеться, мобілізувати набагато більше чоловіків, озброїти їх, навчити і відправити воювати», - пише Габуєв.
Він наголошує, що саме на це спрямований новий закон, який має допомогти Кремлю уникнути чергової офіційної мобілізації. Відтепер уряд може спокійно надсилати повістки такій кількості чоловіків, як вважатиме за потрібне. Верхня вікова межа для проходження обов'язкової служби буде збільшена з 27 до 30 років, і в майбутньому може бути знову підвищена. Як тільки електронна повістка буде відправлена, кордони Росії будуть негайно закриті для її одержувача, щоб запобігти масовій втечі, як це було під час мобілізації минулої осені. Також було посилено покарання за відмову від служби. Ці кроки в поєднанні з масовими державними інвестиціями в розширення виробництва озброєнь повинні допомогти Путіну створити більшу і краще оснащену армію.
Паралельно Москва намагається задушити українську економіку. Знаючи, що український бюджет перебуває на життєзабезпеченні, яке надають його західні союзники, Кремль хоче позбавити Київ усіх джерел доходів.
«Тому Москва не лише вийшла з зернової угоди, яка уможливила експорт української сільськогосподарської продукції через Чорне море, але й розпочала масовані авіаудари по українських портах, щоб знищити будь-яку можливість відновлення цієї угоди. Та ж логіка лежить в основі авіаударів Росії по цивільній інфраструктурі: вони спрямовані на те, щоб зробити українські міста непридатними для життя і перешкодити зусиллям з відбудови», - пояснює російський експерт.
Кремль сподівається, що швидке відновлення російської армії і поступове знищення української економіки і Збройних сил призведе до зростання розчарування Заходу і зменшення матеріальної підтримки, яку отримує Київ. Щоб прискорити цей процес і зламати волю Заходу, Москва використовує погрози ескалації, в тому числі розширення конфлікту на територію НАТО через Білорусь за допомогою найманців «Вагнера».
Путін зробив багато фатальних помилок. Але поки він при владі, Москва спрямовуватиме свої все ще величезні ресурси на реалізацію своєї одержимості знищенням і підкоренням України. Коли західні лідери думають про політику підтримки України на третьому році цієї потворної війни, будь-яка довгострокова стратегія повинна враховувати цю реальність.