Сі Цзіньпін назвав Владіміра Путіна своїм найкращим другом. Але тепер російському лідеру гостро необхідна допомога від Китаю. Путінська армія загрузла в Україні, в неї закінчуються боєприпаси.
Чи варто Сі Цзіньпіну довести, що він справжній друг, почавши постачати Росії зброю? Рішення Китаю багато скаже про те, як він бачить майбутнє світу, - пише оглядач Financial Times Гідеон Рахман в своїй статті.
«Рішення почати постачати зброю Росії буде означати, що Китай вірить в неминучість посилення протистояння з США, а можливо і хоче цього. Натомість, рішення не давати зброю Росії вкаже на те, що Китай все ще переконаний: напругу у відносинах зі США можна приборкати, а глобалізацію - врятувати», - йдеться в статті.
Впливові голоси в Пекіні повністю розуміють ризики, пов’язані з постачанням Москві боєприпасів, які в неї закінчуються. Зокрема, російській армії потрібні артилерійські снаряди і безпілотники. Минулого тижня полковник Народно-визвольної армії Китаю у відставці Чжоу Бо написав: «Якщо Пекін стане на бік Москви у конфлікті, тоді ми опинимося на світанку Третьої світової війни». З такої точки зору, рішення Китаю почати поставки зброї здається неймовірним. Але уряд США переконаний, що в Пекіні тривають серйозні дебати на цю тему. Тож Китай, зрештою, зробить доленосне рішення.
Рахман пише, що причини, чому Сі Цзіньпін може серйозно збільшити підтримку Путіна, черпають свій початок з оголошення «дружби без меж» в лютому 2022 року, за три тижні до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Важливішим, ніж саме оголошення, був спільний аналіз, на якому воно базувалося. Путін і Сі Цзіньпін виклали спільне розуміння світу. Вони обоє вважають США головною загрозою для амбіцій їхніх країн і політичних режимів. Опір американській силі - це спільне завдання, яке їх об’єднує.
Сі Цзіньпін їздив з візитами до Путіна частіше, ніж до будь-якого іншого світового лідера. Для нього найгірший сценарій - це падіння Путіна і заміна його прозахідним лідером. Це досі здається дуже далекою вірогідністю. Але навіть якщо Путін залишиться при владі, приниження і ослаблення Росії виставить США сильнішим, а Китай - більш ізольованим. В Пекіні є ті, хто стверджує, що щойно з Росією буде покінчено, Америка візьметься за Китай.
Є ще дві причини, чому китайська сторона може ризикнути і почати підтримувати Путіна. Перша з них полягає в тому, що найближчі радники Сі Цзіньпіна можуть більше, ніж полковник Чжоу, вірити в здатність Китаю контролювати ризик ескалації. Вони будуть стверджувати, що щойно Вашингтон зрозуміє, що Пекін не дозволить Москві зазнати поразки, Захід змусить Україну погодитися на мирне врегулювання на умовах, прийнятних для Росії.
Друга причина, чому Китай може ризикнути початком глобального конфлікту, більш похмура. Націоналісти в Пекіні можуть вірити в те, що пряма конфронтація з США вже почалася. В ЦРУ кажуть, що Сі Цзіньпін вже наказав китайським військовим бути готовими до вторгнення в Тайвань у 2027 році. Президент Джо Байден кілька разів говорив, що США захистять Тайбей, якщо його атакують.
Звісно, є різниця між нарощуванням китайських можливостей для вторгнення в Тайвань і ухваленням твердого рішення атакувати. Але якщо більш похмурі західні аналітики мають рацію і Китай справді тяжіє до вторгнення, тоді для Пекіна є сенс підтримати російські воєнні зусилля. Якщо Захід продовжить вливати військові ресурси в Україну, у нього буде менше доступних можливостей захистити Тайвань.
Втім, зворотна сторона постачання китайської зброї Росії теж очевидна. Антикитайські настрої у Вашингтоні, які й без того дуже сильні, будуть зашкалювати. Будь-яка форма тиску, яка тільки спаде на думку американцям, буде застосована проти Китаю. Вже запроваджене обмеження експорту технологій буде доповнене значно ширшими санкціями. Пекін також втратить будь-яку надію на те, що йому вдасться вбити клин між ЄС і США. Китайська військова підтримка Росії буде розглядатися як пряма загроза для безпеки Європи. Безумовно, ЄС швидко обмежить торговельні і інвестиційні зв’язки з Китаєм.
Китайська сторона знає, що західні корпорації і споживачі надто залежать від неї, щоб спробувати організувати повний економічний розрив. Але якщо торгівля з Заходом впаде хоча б на 30%, це виллється в високий рівень безробіття в Китаї. Це було б проблемою для уряду, який дуже чутливий до прояву громадської непокори.
Тому, на думку Рахмана, Китай може підти на нелегкий компроміс. Він продовжить виставляти себе як нейтрального брокера миру в Україні, запевняючи відвідувачів на зразок німецького канцлера Олафа Шольца, що не ніхто не збирається постачати Росії боєприпаси. Тим часом, Пекін може спробувати організувати непрямі постачання зброї в РФ, можливо, через треті країни, такі як Іран чи КНДР. Президент Ірану Ібрагім Раїсі побував з візитом в Пекіні минулого місяця. І це була перша поїздка іранського президента в Китай за 20 років.
Але політика прихованої або заперечної китайської підтримки Росії - це не панацея для Пекіну. В такому разі вона може бути надто обмежена, щоб змінити хід війни на користь Путіна. А США зможуть виявити так допомогу. Непряма китайська військова підтримка Росії буде, зрештою, обхідним шляхом до тієї ж точки призначення - прямої конфронтації з Америкою.