Коли Росія анексувала Крим у лютому 2014 року, півострів став ключовим для стратегії Москви щодо домінування над Україною і в Чорноморському регіоні. Критично важливим для цього домінування залишається міст через Керченську протоку, вузьку смугу води, що відокремлює Крим від материкової Росії. Побудований Москвою за величезні кошти, цей міст був відкритий у 2018 році з великими фанфарами. Відтоді він став основним каналом для транспортування російських солдатів і зброї, необхідних для війни проти України.
Наразі міст перебуває під російським контролем і має фундаментальне значення для російських воєнних зусиль.
«Однак він може стати ключем до перемоги України і не лише в Криму, але й у ширшому конфлікті. Жодна подія не може швидше переломити хід війни, перезавантажити наратив і відновити впевненість у здатності Києва перемогти, ніж руйнування найпотужнішого символу російської окупації України», - пишуть в статті для Foreign Affairs колишній командувач Сухопутних військ США в Європі Бен Ходжес, професори цивільної інженерії у Військовій академії США Лед Клоскі і Ерік Вільямсом, а також професор міжнародних відносин Військової академії США Роберт Персон.
Вони визнають, що зруйнувати міст буде не просто, оскільки його збудували так, щоб конструкція витримала інтенсивний рух транспорту. Автори вказують на те, що російський міст вже витримав кілька українських ударів. Для того, щоб Києву вдалося назавжди вивести міст з ладу або зруйнувати його, західні союзники України повинні надати набагато більшу кількість потужних високоточних ракет.
«Це буде питання як кількості, так і якості: виснажлива атака потребуватиме масованого залпу ракет, щоб подолати потужну російську протиракетну оборону в Криму і вдарити по кількох вразливих місця на мосту одночасно або в один критичний елемент неодноразово», - пояснюють автори.
В обох випадках Україні буде потрібна більша кількість сучасних ракет в тому числі американських ATACMS і німецьких Taurus. Доки союзники України не нададуть цю або подібну високоточну зброю, що руйнує бункери, і у великій кількості, міст, швидше за все, продовжуватиме служити російським військовим зусиллям.
Легше сказати, ніж зробити
Українські військові неодноразово завдавали удари по Керченському мосту. Але він вистояв завдяки своїй конструкції. Міст складається з 2 прольотів, один з яких має подвійну залізничну колію, а другий - 4 смуги для легкових і вантажних автомобілів, обидва побудовані у вигляді трьох сегментів довжиною близько 6 кілометрів кожен. Східний і західний сегменти мосту проходять над відкритою водою, тоді як центральний сегмент побудований на низькому острові посеред протоки. Міст має близько 7000 паль, вертикальних сталевих і бетонних колон, які проникають глибоко під морське дно. Ці палі підтримують майже 600 масивних бетонних опор, які піднімаються з води і несуть на собі вагу мостового полотна та опорних балок.
«Насправді, міст не можна назвати ані інноваційним, ані технічно складним за своєю конструкцією. Але його розмір і міцність роблять його знищення унікально важким завданням. Східний і центральний сегменти складаються з конструкції типу дамби, вона низька і проходить близько до води і землі. Така низька конструкція робить ці сегменти вразливими до атак з боку моря. Окремі прольоти дамби (ділянки між опорними пірсами) мають довжину трохи менше 6 метрів. Це найлегші елементи мосту, які найлегше пошкодити, але й найлегше відремонтувати», - пояснюють автори.
Західний сегмент мосту має одну довгопролітну арочну секцію, що забезпечує вищий і ширший отвір для проходу суден. Опори цього сегменту захищені на ватерлінії від зіткнення з льодом і суднами за допомогою відбійників і кесонів: сталевих, бетонних і ґрунтових конструкцій, які запобігають прямому контакту з опорами. Ці загородження і кесони також захищають масивні опори від атак з моря, створюючи навігаційні проблеми для морських безпілотників, які намагаються дістатися до них.
Хоча Україні вже двічі вдавалося пошкодити міст, її атаки на сьогоднішній день демонструють, наскільки складно буде вивести його з ладу назавжди. Перша атака, 8 жовтня 2022 року, була здійснена за допомогою замінованої вантажівки. Вона вибухнула на західній ділянці мосту, біля середини прольоту, в результаті чого настил і опорні балки не витримали і впали у воду разом з двома сусідніми прольотами. Вибух підпалив кілька залізничних цистерн з паливом, що стояли поруч. Почалася масштабна пожежа, яка завдала значних структурних пошкоджень залізничному мосту. Обмежений односторонній рух автотранспорту було відновлено за кілька днів після удару, але автомобільне і залізничне сполучення працювало з обмеженою пропускною спроможністю протягом 7 місяців. Хоча атака підірвала здатність Росії забезпечувати свої війська на півдні України, вона не завдала критичної шкоди мосту. І всі наслідки було доволі не складно усунути.
Україна знову атакувала міст 17 липня 2023 року, використавши морський дрон, начинений вибухівкою, який влучив у нижню частину східної дамби. Ця ділянка мосту знаходиться близько до поверхні води, що робить її спокусливою мішенню.
«Але фізика необмеженого повітряного вибуху, який розсіює свою енергію в усіх напрямках, означає, що лише невеликий відсоток сили вибуху був сфокусований безпосередньо на нижній частині мосту. Хоча вибух завдав серйозної шкоди частині настилу і опорним балкам, обмежений залізничний і автомобільний рух відновився за кілька днів, демонструючи невелику ефективність вибухів на відкритому повітрі при ударах по важким структурним елементам», - пояснюють автори.
Обидві атаки ілюструють критичні обмеження здатності України зруйнувати міст або вивести його з ладу назавжди. Проїжджа частина мосту відносно тонка: можливо, 30 сантиметрів залізобетону, вкритого кількома сантиметрами асфальту. Її відносно легко підірвати і пошкодити, що Україна і зробила. Аналогічно, балки, що підтримують перекриття, порівняно легкі і вибух може їх відірвати. Проблема в тому, що пошкодження перекриття і балок відносно легко відремонтувати.
Як знищити Керченський міст?
Щоб вивести проліт мосту з ладу назавжди, потрібно або завдати руйнівних пошкоджень кільком опорам вздовж дамби мосту, або зруйнувати одну з головних опор, що підтримує довгопролітну арку в її західній частині. Однак, палі та опори Керченського мосту були добре спроектовані для того, щоб витримати інтенсивний автомобільний та залізничний рух.
«Елементи, які необхідно зруйнувати, щоб вивести міст з ладу, найважче пошкодити. Для катастрофічного руйнування мосту знадобиться масивна, сконцентрована вибухова сила», - пояснюють автори.
Вони вважають, що морськими безпілотниками Україна навряд чи зможе знищити Керченський міст. Також навряд чи буде успішною і одиночна обмежена ракетна атака з повітря. Американські ракети ATACMS - це один із найсучасніших видів озброєння в українському арсеналі. Але навіть вони завдають удар в середньому з точністю до 10 метрів, а у 50% випадків - до 15 метрів.
«Це робить їх високоточною зброєю за стандартами поля бою, особливо у порівнянні зі старими, менш точними ракетними системами, які не мають GPS-наведення. Але вони не можуть гарантувати ту точність, яка необхідна для ураження відносно невеликих цілей, таких як бетонна плита, що з'єднує верхню частину опори мосту зі сталевими балками, які підтримують настил, по якому їздять автомобілі і поїзди», - йдеться в статті.
Крім того, варіант ATACMS, який Київ нещодавно отримав від Вашингтона, має кластерну конструкцію і несе до 950 бомб. Така зброя ефективна проти аеродромів, військових формувань, засобів ППО, місць запуску ракет та інших військових об'єктів, де невеликі вибухи розосереджених касетних боєприпасів можуть завдати серйозної шкоди. Ці ракети, однак, не можуть завдати концентрований і критичний удар по захищеній інфраструктурі.
«Навіть якби Україна отримала ракети ATACMS з унітарними боєголовками вагою 500 фунтів, все одно знадобилося б кілька точних ударів, щоб знищити Керченський міст», - пояснюють автори.
Європейські ракети теж не ідеальні. Атаки на менші мости в Криму демонструють, що британська ракета Storm Shadow може зробити велику діру в дорожньому полотні мосту, але для того, щоб завдати непоправної шкоди, потрібен великий залп з декількох ракет по слабких місцях на опорах. Західні та українські чиновники не повідомляють публічно, скільки крилатих ракет було передано Україні цього року. Однак були повідомлення, що Вашингтон поставив Києву лише близько 20 ракет ATACMS у першому транші в жовтні 2023 року. Частину з них вже використали. Тож в України, ймовірно, не має достатньої кількості ракет, щоб здійснити масовану, концентровану атаку.
Німецька крилата ракета Taurus, розроблена з двоступеневою боєголовкою, що руйнує бункери, може мати найбільші шанси знищити одну або кілька опор мосту. Вибух першої ступені може послабити зовнішні шари опори, фундаменту або стику, що дозволить другій ступені проникнути глибше і досягти максимальної руйнівної сили. Але на велике розчарування Києва, Берлін відмовився відправити Taurus через страх, що Росія влаштує нову ескалацію.
Автори вважають, що ці страхи перебільшені. Всупереч очікуванням на початку війни, Путін раз за разом утримується від ескалації, яка виходить за рамки звичайних атак на українські об'єкти. Він також не вдавався до атак проти жодної з країн НАТО, які підтримують Україну. Український уряд і народ добре знають, що Путін прагнутиме помститися, якщо його міст буде зруйновано. Але саме українці будуть мати справу з ціною такої помсти. Якщо це ціна, яку вони готові заплатити, щоб звільнити Крим від російської окупації, вони повинні отримати засоби для цього.
«Найнадійнішим способом повністю зруйнувати міст був би інженерний підрив за допомогою вибухових зарядів, розміщених безпосередньо на мосту в критичних точках, як це робиться при контрольованому цивільному знесенні. Але для цього потрібен безперешкодний доступ до мосту, якого українські сили не мають. Однак немає жодних сумнівів, що знищення мосту буде одним з перших кроків, які зроблять українські сапери після звільнення Криму, щоб унеможливити його подальше використання для підтримки російської агресії», - йдеться в статті.
Тимчасове виведення з ладу
До того часу Україна має продовжувати наносити удари по мосту всіма доступними засобами, навіть якщо це лише тимчасово виведе його з ладу, щоб порушити автомобільний і залізничний рух. Ракети ATACMS з унітарними боєголовками могли б дозволити Україні регулярно завдавати ударів по найбільш вразливих прольотах мосту, змушуючи охорону і ремонтні бригади бути присутніми і пильними, і збільшуючи логістичний тягар для Росії.
Такі атаки не переріжуть назавжди цю критично важливу лінію постачання, але вони послаблять стратегічну перевагу, яку російська воєнна машина отримує від окупації півострова. Чим більше ракет Україна отримає для знищення російської лінії забезпечення через Керченську протоку, тим швидше вона зможе послабити російську оборону і створити умови для майбутніх наступальних здобутків.
Очевидно, що Росія занепокоєна цим ризиком. Автори нагадують про нещодавні повідомлення у Washington Post про те, що Москва веде таємні переговори з Китаєм щодо можливості прокладання тунелю під Керченською протокою. Такий проєкт буде дорогим, технічно складним і небезпечним через сейсмічну активність у регіоні. Також на побудову тунелю підуть роки. Але тим часом США можуть і повинні зробити більше, щоб забезпечити Україну зброєю, необхідною для серйозного підриву російських військових операцій в Криму.
Не менш важливо, щоб Вашингтон активізував свої дипломатичні зусилля, щоб переконати німецький уряд надати Україні ракети Taurus. Хоча прохання адміністрації Байдена про надання більшої допомоги Україні може бути заблоковане через бюджетний глухий кут у Конгресі, немає жодних причин, чому президент і його адміністрація не повинні задіяти всі важелі впливу, щоб переконати Німеччину та інших союзників по НАТО посилити підтримку України в цей критичний момент.
«Багато західних лідерів заявляють, що вони будуть підтримувати військові зусилля України стільки, скільки буде потрібно. Це хибна концепція перемоги. Натомість, вони повинні зробити все можливе, щоб допомогти Україні якнайшвидше перемогти Росію. Виведення з ладу Кримського мосту - це надзвичайно складне, але цілком досяжне завдання, якщо Київ отримає відповідні інструменти», - впевнені автори.