Армія України вступила у війну, маючи на озброєнні близько 800 активних танків Т-64. З початку російського вторгнення минуло більше 11 місяців. Тож за цей час українські військові втратили приблизно половину запасів цих 40-тонних машин.
І на відміну від інших моделей, якими користується армія України, а саме Т-72 і Т-80, - зовнішніх джерел для поповнення запасів Т-64 фактично немає. Кожен такий танк, який втрачає Україна, швидше за все, неможливо замінити.
«Це пояснює, чому Київ так сильно агітував своїх союзників в питанні передачі танків стандартів НАТО. Оскільки Т-64 закінчуються, українській армії потрібно перейти на нові, більш стійкі типи танків», - пише Forbes.
Видання додає, що Т-64 - унікальний серед радянських моделей. На початку 1960-х армія СРСР здебільшого користувалася Т-54/55 і новішими Т-62. Перші з них були озброєні 100-міліметровою гарматою, а гармата других мала калібр 115 міліметрів. В обох моделях екіпаж складався з чотирьох людей. Один з членів екіпажу займався заряджанням гармати.
Намагаючись добитися прориву в мобільності і вогневій силі, Харківське конструкторське бюро машинобудування імені О. О. Морозова розробило Т-64. Нова модель отримала 125-міліметрову гармату. Також в Т-64 з’явилася швидка, але механічно складна система автоматичної перезарядки, що дозволило скоротити екіпаж на одну людину. Дизельний двигун на 700 кінських сил і компактна трансмісія замінили менш потужні силові агрегати, які використовувалися в старших моделях. Більш ефективні системи дозволили інженерам зменшити вагу бойової машини. А це, в свою чергу, дало їм можливість зміцнити броню. Тож в результаті з’явився швидкий, добре озброєний танк з товстою бронею, який, принаймні, на папері був рівносильним тогочасним західним відповідникам.
Але Т-64 був складним, дорогим і його виробництво було не простим. Тож хоч деякі найкращі військові формування СРСР переозброїли виробленими в Україні Т-64, радянська армія запустила програму з розробки дешевшої альтернативи. Так з’явився Т-72. В нього була простіша, але повільніша система автоматичної перезарядки гармати і не така складна трансмісія. На додачу, Т-72 був зроблений в Росії, на заводі Уралвагонзавод в Нижньому Тагілі. Тож з моменту взяття на озброєння Т-64 в 1963 році в СРСР було дві паралельні танкові лінії. Зрештою, Т-64 еволюціонував у Т-80. А продовженням Т-72 став Т-90. Однак, Т-64 мав «українське ДНК», його виробництво відбувалося в Україні за участі найкращих інженерів Радянського Союзу.
Попри те, що Т-80 виробляли в Росії, після розпаду СРСР російська армія поступово перейшла на простіші і дешевші Т-72 і Т-90. Армія України, у свою чергу, зупинилася на Т-64, а також використовувала газотурбінну версію Т-80, хоч і не так широко. Після п’яти десятиліть Т-64 стали застарілими. Їхні гармати, двигуни і системи автоматичного завантаження все ще працюють добре. Але оптика включно з пасивним інфрачервоним прицілом, вже не відповідають сучасним потребам, так само як і застаріла броня.
Вторгнення Росії в Крим у 2014 році підштовхнула Міністерство оборони України відродити свій арсенал Т-64. Новий варіант Т-64БВ отримав сучасну оптику включно з пасивним інфрачервоним прицілом, а також ретельно розроблені блоки динамічної броні. Т-64БВ чудово знищує навіть найновіші російські танки. Під час запеклих боїв поблизу Чернігова в перші тижні масштабної війни Перша танкова бригада Збройних сил України розгорнула в лісах у Чернігівській і Київській областях близько 100 Т-64БВ. Українські екіпажі відкривали вогонь в упор по російських танках, розраховуючи, що їхні швидкі системи перезарядки дадуть їм перевагу над ворогом. Перша танкова бригада ЗСУ перемогла у битві за Чернігів.
Але в ширшому сенсі російська війна проти України «зжирає» танки з разючою швидкістю. Росія втратила щонайменше 1,5 тисячі танків. Україна - щонайменше 400. Для обох сторін це половина від того, що було в них на початку нинішнього етапу війни.
У російської армії є великі запаси старих танків, які можна відремонтувати, включно з тисячами Т-62, Т-72, Т-80 і Т-90. Але в українських резервах такої зброї менше. Танкові парки в Харкові і Києві можуть дати приблизно 450 Т-64, про що говорять оцінки відкритої інформації. Також ніхто не знає, скільки з цих танків можна повернути в стрій. Три-чотири десятиліття на відкритій місцевості можуть сильно позначитися на стані техніки. Всі інші придатні для використання Т-64 у світі належать Узбекистану, ПМР, ДР Конго і Росії. Тож можна сміливо припустити, що Київ не зможе імпортувати Т-64 з-за кордону.
І оскільки російські війська розгорнули в Україні невелику кількість таких танків, в українських військових не багато можливостей захопити цілі екземпляри. Forbes пише, що українська армія захопила більше 500 російських танків. Але з них лише сім - це Т-64.
«В певний момент, цілком можливо наступного року, в України закінчаться Т-64. Хоч танковий завод в Харкові може випустити кілька нових зразків, використовуючи деталі з запасів, навряд чи він зможе наздогнати темп втрат, а це в середньому один Т-64 щодня. Українська армія повинна провести великий танковий перехід. Це неминуче», - пише видання.
Польські PT-91 можуть дещо відкласти неминучий перехід. Тому що фактично ці танки - це дуже добре модернізовані Т-72. Але вже наближається день, коли українській армії доведеться переозброїти свої бригади європейськими і американськими моделями танків. Німецькими Leopard 1 і 2. Британськими Challenger 2. Американськими Abrams M1.
Forbes пише, що Україні потрібно приблизно 1,5 тисяч активних танків плюс кілька сотень на тренувальних полігонах і базах обслуговування. Тим часом, союзники пообіцяли Києву 300 таких Leopard, Challenger і M1 Abrams.
«Три сотні танків - це надто мало. Через рік Україні буде потрібна ще сотня», - йдеться в статті.