На перший погляд, довготривалий сирійський конфлікт і війна в Україні, яка зараз на перших шпальтах газет, мають мало спільного. У Сирії йдеться про багатосторонню громадянську війну, яка точиться на Близькому Сході, тоді як російське вторгнення в сусідню країну - це змагання між державами на порозі Європи. Але Росія керує обома цими, здавалося б, різними полями битв.
Про це в статті для Financial Times пише колишній аналітик ЦРУ Девід МакКлоскі. Він нагадує, що війна Владіміра Путіна в Сирії почалася з відправки зброї і радників дамаському режиму. Але потім в 2015 році Москва пішла на повномасштабну інтервенцію. ВПС Москви, ймовірно, врятували Башара Асада.
«Таким чином, Сирія стала повчальним прикладом того, що відбувається, коли Росія не лише перемагає у війні, але й створює призму, через яку ми бачимо мир. І це шаблон для її стратегії в Україні», - підкреслює автор.
Наслідки перемоги Асада у сирійській війні були завжди зрозумілі. Уряд союзників Кремля залишився в Дамаску. Збережена довгострокова російська військова присутність у східному Середземномор’ї. А ще закріпився наратив, який згодовують росіянам вдома, про те, що Москва перемогла Вашингтон на вирішальному полі бою нової Холодної війни. Ця тактика до болю знайома. Під час другої Чеченської війни російські військові зрівняли з землею місто Грозний. У 2003 році ООН назвала це місто «найбільш зруйнованим на Землі».
У Сирії подібна доля спіткала Алеппо. Українські міста, включаючи Маріуполь, Херсон і Бахмут, тепер носять подібні шрами. У Сирії Москва створила фундаментальний міф, перекрутивши історію війни, щоб використати її в своїх цілях і виправдати свою жорстоку військову кампанію. Вона стверджує, що громадянська війна була змаганням між Асадом і жорстоким салафітським джихадизмом. Це елегантна брехня, яка вибірково використовує елементи правди, ігноруючи при цьому складність конфлікту.
«У цій розповіді Асад нібито був оточеним з усіх боків лідером багатоетнічної, релігійно різноманітної країни, якій загрожували ісламські радикали, підтримувані США та арабськими сусідами. Той факт, що сирійський режим несе відповідальність за більшість смертей, зникнень і економічну руїну, російські державні ЗМІ зручно подають як необхідну відповідь на тероризм, а не як аморальне намагання підкорити своїх опонентів», - пише ексаналітик ЦРУ.
МакКлоскі наголошує, що Сирія і Україна - це поля битв, але ризик від російських міфів поширюється набагато далі. По-перше, кремлівські розповіді про сирійський конфлікт стирають особистість і зосереджуються на ідеології. В них немає ні протестувальників, ні громадянської опозиції, лише тероризм. Росія очорнила Сирійську цивільну оборону, відому як «Білі каски», назвавши її «інструментом, що використовується Заходом для здійснення провокацій». Багатообіцяючий початок повстання 2011 року, коли сотні тисяч сирійців вийшли на вулиці, вимагаючи свободи, був викреслений з історії.
«Немає окремих сирійців, є лише сирійський народ, який, звісно, підтримує Асада і Путіна. Схожий наратив, розроблений спеціально для України, передбачає, що росіяни воюють з нацистами. У великому есе, опублікованому за кілька місяців до вторгнення, Путін стверджував, що українці, росіяни і білоруси - це один народ, який перебуває під владою Москви. Тому будь-який українець, який чинить опір Москві, є ворогом, зрадником, нацистським колаборантом», - пояснює автор.
По-друге, російський сирійський міф перевертає реальні події з ніг на голову, спотворюючи правду і знищуючи критичне мислення. Аналіз використання російської авіації в Сирії у 2015-16 роках показує, що Москва розпочала свою сирійську кампанію, націлившись не на «Ісламську державу»" як вона стверджувала, а на повстанців, які виступали проти Асада в районі Алеппо і Дамаска.
Росія та її союзники поширювали брехню про застосування хімічної зброї в Сирії, стверджуючи, що атаки, здійснені режимом, були або фальсифіковані, або справою рук опозиції.
«Знищення правди триває і в Україні. Російський авіаудар по театру в Маріуполі, в результаті якого загинуло близько 600 людей, Кремль представив як справу рук українського військового підрозділу, пов'язаного з ультраправими формуваннями. Так само Москва стверджувала, що вбивство сотень українських цивільних у Бучі було сфабриковане українськими диверсантами», - порівнює МакКлоскі.
По-третє, в російському міфі жорстокість є знаком честі, самоціллю. У Сирії прихильники режиму полюбляли малювати гасло «Асад або ми спалимо країну» на вкритих дірками стінах спорожнілих міст і кварталів. Страждання людей стали метою, а країну принесли в жертву Асаду. Така ж динаміка спостерігається і в Україні. Згідно з опитуванням "Левада-центру", проведеним у грудні, 59% громадян Росії заявили, що не відчувають жодної відповідальності за загибель українських цивільних осіб. Лідери Російської православної церкви, тісно пов'язаної з Путіним, представили війну в релігійних термінах, стверджуючи, що жертва російських солдатів очистить їх від гріхів.
«Кремлівський наратив щодо Сирії і України є похмурим попередженням про загрозу, яку несе «русская правда». На нас, на сирійців, і на українців лягає тягар опору», - пише колишній офіцер ЦРУ.