Нині Україна не має єдиної системи, куди родичі незаконно утриманих Росією цивільних українців можуть першочергово звернутися по допомогу. На даний час цим питанням займаються більше десяти органів, зазначили представники Центру прав людини ZMINA та Медійної ініціативи за права людини.
Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова заявила, що в нашій країні визначені держоргани, які опікуються питаннями осіб, позбавлених особистої свободи через війну Росії проти України. Однак попри значну кількість структур, які займаються цим питанням, вони не утворюють єдину систему, в якій чітко визначений координуючий орган.
Зараз українці найчастіше звертаються по допомогу до таких ключових структур: Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, а також до Об'єднаного центру із координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України, при СБУ.
Правозахисники наголошують, що громадяни після зникнення родича вимушені звертатися до різних структур, але це не лише додатково травматизує родичів зниклих, але перевантажує та дублює роботу держструктур.
“Єдине вікно дасть родинам розуміння, куди їм звертатися по допомогу. Важливо, щоб держава нарешті визначилася, хто з низки органів бере на себе всю цю роботу”, — зазначає правозахисниця.
Такої ж думки і родичі цивільних, яких росіяни незаконно позбавили волі.
“Велика кількість органів — це велика складність. Коли звертаєшся, наприклад, до Координаційного штабу, то там рідних питають, що нового вони дізналися про полоненого? Але хочеться, щоб нову інформацію про зниклу людину родичі отримували від держави, а не навпаки. Мені доводиться постійно розповідати одну й ту саму інформацію про свого сина різним органам”, — розповіла волонтерка, мати викраденого в Бучі Тетяна Попович.
Виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко заявили, що державні органи через обмеженість повноважень не готові брати на себе всю роботу щодо незаконно викрадених росіянами цивільних українців.
“Для цієї аналітичної довідки ми провели невелике опитування родин цивільних заручників. Одне з запитань: які, на їх думку, органи державної влади відповідальні за облік, пошук та звільнення цивільних? На практиці люди, готуючи звернення, намагаються отримати інформацію звідусіль — від місцевих депутатів до Офісу президента України. Вони навіть об’єднуються у громадські організації, оскільки так легше комунікувати з державою. Але зрештою не можуть отримати відповіді на свої запитання та визначити, який держорган може допомогти”, — сказала Катриченко.
Адвокаційна директорка ZMINA Альона Луньова підкреслила, що органи, які займаються незаконно утримуваними Росією, мають різні реєстри.
“Наразі є не менше п’яти реєстрів, які ведуть різні органи і куди вносять інформацію про незаконно утримуваних. Але жодної координації між цими реєстрами немає. Як немає і єдиної цифри від держави, скільки ж Росія утримує цивільних українців. Все це тому, що в кожному реєстрі зібрані дані, які жодним чином не скоординовані з даними з решти реєстрів. Ми маємо нарешті визначити, хто буде основним тримачем даних про цих людей”, - додає вона.
Раніше уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець повідомляв, що понад 14 тисяч цивільних українців перебувають у російському полоні.