Загальнодержавний календар — це не просто перелік дат і ювілеїв. Зазвичай це система, що структурує наше життя, визначає важливі генеруючі події та задає ціннісні орієнтири. В Радянському Союзі календар, десь підмінивши церковний, використовувався як потужний інструмент репрезентації імперської політики. В тій системі свята відігравали не менш ключову роль. Радянська доба в українській історії активно використовувала їх для пропаганди комуністичної ідеології. Варто згадати свята на честь революції, «великого Жовтня», дні народження Леніна та інших апологетів радянського режиму, які були покликані утвердити першооснови так званого демократичного централізму та публічно демонструвати об’єднавчу лояльність народу до влади.
Ще одним джерелотворчим завданням комуністичної внутрішньої політики, без перебільшення, було плекання homo sovieticus — «людини радянської» як будівника комунізму, що забула про своє походження та національну ідентичність. Вона мала бути відданою праці, колективу, державі та, звісно ж, партії. Тут у хід ішли вже професійні свята, що підкреслювали важливість усуспільненої трудової діяльності на користь радянської держави та підпорядкування особистих інтересів «загальнонародним». Свята часів СРСР найчастіше пов’язувалися з радянськими чи «викристалізованими» російськими імперськими історичними подіями, включно з «ідеологічними міфами», що їх активно вигадувала та продукувала пропаганда. Крім того, радянські професійні свята фактично стали інструментом русифікації, оскільки ігнорувалися культурні особливості, традиції та власна історія розвитку інших народів СРСР.
Важливо розуміти й те, що професійні свята в Радянському Союзі не були тільки днями додаткового відпочинку. Вони виступали невід’ємною частиною тоталітарної системи, яка прагнула контролювати будь-які сфери життя людини, зокрема і її відчуття належності до професії. Тому сьогодні Україна не просто має змогу, а й зобов’язана позбутися імперського спадку в будь-яких проявах та обов’язково створити власну виважену систему професійних свят, що відповідатимуть українським цінностям та історичній пам’яті, будуть максимально адаптовані до європейських демократичних традицій.
Нині в Україні протягом календарного року офіційно визнається майже сімдесят професійних свят. Звісно, значна частина з них запроваджувалася вже за часів незалежності України й уже не має відчутного «імперського сліду». Проте залишається надзвичайно важливим детально проаналізувати підстави для встановлення чисел для кожного професійного свята й рішуче викорінити радянські та російські дати.
Як на практиці вирішувати цю проблему дерадянізації календаря? Розгляньмо на прикладі професійних свят у геодезії та землеустрої. Указом президента України №110/95 від 7 лютого 1995 року встановлено професійне свято працівників геології, геодезії та картографії — День геолога, який відзначається щорічно в першу неділю квітня. Але це свято фактично було запозичено з Дня геолога в СРСР, установленого згідно з указом президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1966 року на «відзначення заслуг радянських геологів у створенні мінерально-сировинної бази країни».
Указом президента України №1556/99 від 11 грудня 1999 року в нашій державі встановлено професійне свято — День землевпорядника, яке відзначається щороку в другу суботу березня. Ця дата майже збігається з Днем робітника геодезії і картографії, що відзначається в Росії в другу неділю березня (встановлений указом президента Російської Федерації №1867 від 11 листопада 2000 року) і обґрунтовується тим, що саме в березні відбулися важливі події для російської геодезії та картографії: 1720 року цар Петро I підписав указ, що започаткував картографічну зйомку в Росії, а 15 березня 1919 року Рада народних комісарів РРФСР підписала Декрет «Про заснування Вищого геодезичного управління» при Науково-технічному відділі Вищої ради народного господарства РРФСР. Очевидно й безумовно, що за таких обставин це вимагає уточнення дат святкування професійних свят землевпорядників, геодезистів і картографів в Україні.
Але як, за якими критеріями визначити нові дати професійних свят? По-перше, потрібно добре розуміти міжнародний контекст і, власне, історію розвитку професії в незалежній Україні. Так, на планетарному рівні дискусія щодо відзначення професійного дня землемірів розпочалася за ініціативи Міжнародної федерації землемірів (International Federation of Surveyors — FIG) 2008 року. Рада європейських геодезистів (Council of European Geodetic Surveyors — CLGE) вирішила відзначати перший День європейського землеміра 2012 року, приурочивши його до 500-річчя від дня народження фламандського географа та картографа Герарда Меркатора. Винайдені ним картографічні проєкції фахівці досі використовують у багатьох сферах економіки, оборони й управління. 2013 року, під час засідання Генасамблеї CLGE на Європейській космічній виставці в Будапешті (Угорщина), президент CLGE Жан-Ів Пірло, представник Національного товариства професійних землемірів США (NSPS) Джон Хохол і національний делегат Угорщини Дьйордь Домокос підписали Будапештську декларацію, що закликала Міжнародну федерацію землемірів (FIG) установити Всесвітній день землеміра (Global Surveyor's Day) 21 березня та приурочити його до астрономічної події — моменту весняного рівнодення. Вперше Всесвітній день землеміра відзначали 21 березня 2018 року в штаб-квартирі Світового банку у Вашингтоні, США. Нині це свято геодезисти на всіх континентах відзначають 21 березня.
Вочевидь, найправильніше рішення — запровадити професійне свято геодезистів і картографів (окремо від професійного свята працівників геології) відповідно до світової та європейської традиції святкування Всесвітнього дня землеміра, назвавши його Днем геодезії та картографії, що відзначатиметься щорічно 21 березня.
Щодо професійного свята землевпорядників, то тут варто спиратися на перебіг національних подій. Наприклад, однією з найважливіших історичних віх для українського землеустрою стало ухвалення 25 жовтня 2001 року Верховною Радою України чинного Земельного кодексу України, що системно визначив поняття, мету та завдання землеустрою, його зміст, передбачив необхідність регулювання окремим законом здійснення землеустрою в державі. Саме цей кодекс дав змогу істотно пришвидшити земельну реформу в Україні в грудні 1999 року та виконати широкомасштабні землевпорядні роботи для її реалізації, закріпив ключову роль землеустрою в питаннях набуття й реалізації прав на землю в Україні, встановлення та зміни меж адміністративно-територіальних одиниць, захисту довкілля та культурної спадщини, формування сталого землекористування. За таких умов цілком логічно перенести щорічне відзначання Дня землевпорядника України на 25 жовтня, приурочивши це професійне свято до дня ухвалення базового документа земельного права незалежної України.
Оскільки гарант Конституції ініціював погодження професійних свят у країні з міжнародними нормами та цінностями, а відповідну роботу, згідно з дорученням уряду від 16 вересня 2023 року №29187/0/1-23, має здійснювати Міністерство культури та інформаційної політики України, власне бачення доцільності щорічного святкування Дня землевпорядника в нашій державі саме 25 жовтня після відповідних фахових консультацій я виклав у листі на ім’я в.о. міністра Ростислава Карандєєва. Цю позицію офіційно підтримала Асоціація фахівців землеустрою України (президент Анатолій Полтавець) і визнані у світовому фаховому середовищі провідні українські вчені й освітяни галузі, зокрема декан факультету землеустрою НУБіП, професор Тарас Євсюков, академік НААН Леонід Новаківський і члени-кореспонденти НААН Андрій Мартин та Ірина Новаківська. Потреба в декомунізації та дерусифікації українського календаря є нагальною.