Коли люди втрачають домівку, їм украй необхідне тимчасове житло, причому раніше, ніж вони пройдуть нову соціальну адаптацію, знайдуть роботу, поведуть дітей до школи. Але на сьогодні українська держава забезпечила лише 66 тисяч місць для тимчасового проживання, тому питання збільшення такої пропозиції для внутрішньо переміщених осіб (ВПО) стало вкрай нагальним. Тим більше, що вирішенню цього питання часто заважає елементарна відсутність відповідного законодавства. Й цією ситуацією користуються розпорядники державних коштів, схоже, здебільшого собі на користь.
Нерухомість є, але не для біженців
Для вирішення законодавчих питань щодо захисту інтересів ВПО, народні депутати створили парламентську комісію під головуванням депутата Павла Фролова. Вона має сприяти забезпеченню ВПО житлом та іншим, необхідним для виживання.
Зокрема 16 лютого 2024 року комісія отримала інформацію від Фонду державного майна та Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) щодо кількості об’єктів, що можуть бути використані для тимчасового мешкання ВПО. За інформацією Фонду держмайна, серед них тільки житлових об’єктів виявилося близько 26 тисяч (це без урахування майна на тимчасово окупованих територіях).
Також є близько 17 тис. об’єктів, класифікованих як гуртожитки, готелі, ресторани та подібні будівлі; споруди для публічних виступів; будівлі навчальних і дослідних закладів; спортивні зали. Здається, все це можна використати для тимчасового розміщення ВПО. Але постають запитання: де саме розташовані ці об’єкти? В якому вони стані? Й чи дійсно їх можна зараз використати для розміщення ВПО?
Втім, є великі сумніви, що таку інформацію отримає навіть парламентська комісія. Адже хоч ці об’єкти й належать державі, вони можуть використовуватись — як законно, приміром, під оренду, так і незаконно. Головне — не завжди відомо, хто «стоїть» за таким використанням цієї привабливої державної власності.
Крім того, станом на 14 лютого 2024 року, згідно з даними Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, в управління АРМА було передано 510 об’єктів нерухомого майна — житлової нерухомості, які також можна використовувати для тимчасового проживання ВПО.
Проте й тут не все так просто. Відповідно до законодавства, активи, якими управляє АРМА, можна лише реалізовувати або передавати в управління. Тож напрошуються термінові зміни до законодавства, які б дали змогу ВПО користуватися житлом, що перебуває в управлінні АРМА. А це вже завдання безпосередньо для народних депутатів.
Прикрий приклад «допомоги»
Тимчасовій комісії ВР стало відомо про купівлю Лисичанською міською військовою адміністрацією будівель і споруд піонерського табору «Дружба», розташованого за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, село Войнівка. Будівлі купували для тимчасового проживання ВПО.
Рішення парламентської комісії «Щодо ситуації, яка склалася навколо купівлі Лисичанською міською військовою адміністрацією приміщення дитячого табору «Дружба», є в редакції ZN.UA. (документ) Як видно з цього рішення, заклад було «вигідно» придбано на неконкурентних засадах за 34,5 млн грн (на OLX він був виставлений лише за 12 млн грн). Водночас загальні витрати на цю будівлю на сьогодні становлять уже близько 50 млн грн (без ремонту не обійшлося).
Цікаво, що, на думку парламентської комісії, за ці гроші можна було б придбати 80 квартир у місті Олександрія та протягом року розмістити в них близько 250 внутрішніх переселенців.
«Водночас кількість ВПО, що проживають у вказаному об’єкті, — 30 осіб — є неспівмірною витраченим коштам та наштовхує на висновки щодо неналежного витрачання коштів працівниками Лисичанської міської військової адміністрації та можливого зловживання службовими повноваженнями відповідними працівниками адміністрації», — йдеться в рішенні парламентської комісії.
Звісно, комісія звернулась із листами до Луганської обласної військової адміністрації, Офісу генерального прокурора, Національної поліції. Депутати — окремі члени парламентської комісії — виїхали на об’єкт, зробили фото та відео того жаху, який там побачили.
Як виявилося на місці, об’єкт абсолютно непридатний для перебування там людей: дах протікає, фундаменти підмочені, санвузли розбиті, а в самому будинку — цілковитий погром. Утім, найприкрішим є те, що житлова споруда для ВПО розташована далеко від таких простих засобів цивілізації, як магазини, школа, поліклініка.
Постає запитання: де працюватимуть біженці, які там проживатимуть? Як вони вирішуватимуть соціальні питання? Невже так складно було подумати про це заздалегідь? Чи можливість витратити на власний розсуд десятки мільйонів державних коштів (під прикриттям потреб ВПО) заважала чиновникам думати?
Життя, а не існування
Зовсім не будь-яка будівля підходить для переселенців. Не може вона бути розміщена на великій відстані від простих, але необхідних послуг: магазинів, кафе, школи та поліклініки. Витратою державних коштів нехай займається прокуратура, ми ж наголосимо на тому, що чиновники мають чітко розуміти: забезпечення ВПО житлом — завдання непросте і будь-яке житло для цього не підходить. І головне — точно не слід наживатися на людському горі.
Тому в проєкті закону «Щодо створення умов для вирішення житлової проблеми внутрішньо переміщених осіб» тимчасова комісія ВР планує розроблення Інформаційної бази даних про об’єкти нерухомості, які використовуються для тимчасового проживання ВПО. Це, сподіваємося, дасть змогу правильно обирати місце проживання для кожної особи індивідуально. А донори та міжнародні організації зможуть обирати об’єкт для ремонту, модернізації та приведення до належного стану, придатного для проживання. Водночас облік державної власності стане прозорішим.
А завдання для уряду на найближчий час щодо забезпечення житлом ВПО — знайти місця для тимчасового проживання й обладнати їх відповідним чином, причому це тимчасове житло має служити людям до моменту отримання ними компенсації у вигляді квартири або грошей на ремонт знищеного чи пошкодженого будинку. Бо ще невідомо, коли та компенсація буде.