UA / RU
Підтримати ZN.ua

Бойові медики: як не впасти в ступор від жаху й не вигоріти

Автор: Юлія Мельничук

Медик на полі бою не має права впасти в ступор від жаху або піддатися паніці. Він має за будь-яких обставин виконувати свій обов’язок — рятувати життя людей. Але як не вигоріти? В яку броню одягти свої нерви, свій мозок?

Український благодійний фонд Repower із 2022 року реалізує проєкт психологічної реабілітації військових медиків. Це сім програм, дві з яких медики з передової пройшли в Іспанії, решту — у Швеції. Це не просто релакс на узбережжі, а ще й навчання. Бойові медики повертаються в стрій, озброєні новими знаннями, з відновленою психікою, й продовжують виконувати свій обов’язок на полі бою.

— Програма реабілітації військових медиків, яку реалізує Repower, — це приголомшливе психоемоційне розвантаження, — ділиться враженнями один з учасників сьомої, «шведської» програми, фельдшер Державної прикордонної служби Євген Гореєв. — А крім того, ще й безцінна інформація. Організатори — великі молодці! Вони дали змогу перезавантажитися бойовим медикам, уникнути вигоряння, що властиво нашій професії, запастися новими силами, новими знаннями.

Ми прослухали курс лекцій про те, як допомогти пацієнтові впоратися з панікою, як вивести солдата зі ступору. Тобто якщо воїна «клинить» під час ведення бою, ми втрачаємо бойову одиницю. Раніше нам казали: «Дай солдатові стусана, й він вийде зі ступору». Але насправді це не працює, ми такою «терапією» лише погіршуємо психічний стан воїна. Нам дали дієвий алгоритм виведення солдатів зі ступору або панічної атаки.

Чи доводилося вам особисто на полі бою надавати допомогу бійцям із такою симптоматикою? Як виглядає жах зблизька?

— Я проходив службу на адмінкордоні з Кримом. На самому початку російського вторгнення в Україну ми виходили звідти. І коли зупинилися, щоб вишикувати колону…

Навіщо? Щоб стати дуже помітною ціллю для агресора?

— Щось таке. Стовідсотково совкова доктрина. Як було написано в підручнику, виданому десь у 1980-х роках, так і робили. Трохи пізніше доктрину докорінно змінили, ми почали воювати ліпше.

Отож, коли командири взялися вишиковувати «велику гадюку», налетіли дві російські «сушки» і вщент, саме вщент, розбили всю нашу колону. Було дуже багато «двохсотих» і «трьохсотих». Тоді я вперше побачив, що таке помутніння свідомості. Люди були охоплені жахом, не розуміли, що відбувається. Одні металися й кричали, інші з осклянілими очима застигли в ступорі або йшли, як зомбі, не розуміючи, куди й навіщо. Таке я бачив у якомусь фільмі про війну, а тоді, в лютому 2022-го, під Каланчаком побачив навіч.

Стали підносити поранених. Я їх перебинтовував, але почали детонувати боєкомплекти. Я заліг. Усе життя прокрутилося в голові. Згадав усі щасливі моменти. Перед очима стояли двоє моїх дітей… Хтось кричав: «Медик! Медик!». А мені хотілося забути, що я медик. Але тут товариш штовхнув мене в плече й каже: «Жеко, тебе кличуть». Я вийшов зі ступору й прокричав: «Я тут!» І почав працювати.

Немає нічого страшнішого, ніж усвідомлювати, що тебе вбивають, і бачити навколо смерть... А як ви опинилися у Швеції? Як потрапили до програми психологічної реабілітації військових медиків?

— Запропонував мій безпосередній начальник, який уже пройшов курс. Я гадав, буде лише навчання, але він сказав мені: «Жеко, ти відпочинеш». Командування подало мою кандидатуру організаторам програми. Я пройшов співбесіду, потім був переліт.

І які враження від релаксу й тренінгу на Скандинавському півострові?

— Чудові! В місті Істад на крайньому півдні країни в своєму кемпінгу нас приймав великий друг України Матс Юханссон. Він вклав у реалізацію програми особисті кошти. Ми жили просто на узбережжі Балтійського моря. Літали на параглайдингу, плавали на електросерфі, вчилися грати на губній гармоніці. Парилися в сауні, а потім пірнали в крижане море. Релаксували. Загалом емоцій, вражень дуже багато. Це, як виявилося, було вкрай важливо для відновлення. Щоправда, й віддалило від українських реалій: уже коли приступив до виконання обов’язків, вирішили з товаришем по службі порибалити у вільний час із човна. Спасибі військовим, які побачили нас і крикнули: «Вас уже засікли з російського безпілотника! Зараз буде приліт, біжіть у посадку!» Щойно відбігли, як у човен влетіла російська ракета.

Яким було ставлення шведів до українських військових?

— Прекрасне. Багато хто з них, коли чув українську мову, вітав нас українською: «Слава Україні!» Я дуже вдячний організаторам програми й шведській стороні за відпочинок і науку.

***

Читайте також: Командувач медсил повідомив, яких спеціалістів бракує на фронті

Отже, БФ Repower завершив сьомий проєкт інтенсивного психологічного відновлення для діючих військових медиків і волонтерів. Нова сотня учасників із 68 військових частин і ряд волонтерів пройшли десятиденну інтенсивну програму психологічного відновлення на півдні Швеції, недалеко від міста Істад.

— Шведський підприємець Матс Юханссон побачив публікацію про наш фонд на Фейсбуці й захотів нам допомогти, — ділиться глава благодійного фонду Марина Садикова. — Розповів, що він є власником комплексу Beach House у передмісті Істада, й погодився розмістити сотню учасників і команду організаторів на його території. Так місцем проведення нашого сьомого проєкту став південь Швеції, й усю програму ми будували навколо цієї локації.

Учасники програми щодня проходили групові й індивідуальні сесії із психотерапевтами, прослухали теоретичний і практичний курси з діагностики психологічної травми, першої психологічної допомоги, регуляції тривоги та інших психоемоційних станів, а також способів відновлення після легкої черепно-мозкової травми.

Відповідаючи на запитання, в чому полягає особливість проєкту Repower, Садикова наголосила, що в Україні немає інших програм, які б займалися психологічним відновленням українських військових медиків за кордоном.

— Ми хочемо запобігти складним психологічним розладам, відновити сили й мотивацію для подальшої служби військових медиків. Для цього ми розробили спеціальну програму, яка поєднує активності для ментального здоров’я й тіла. Без стійкого фінансування та державної підтримки за півтора року ми змогли провести сім програм психологічної реабілітації військових медиків і залучити 504 учасники. До кінця року плануємо залучити ще 400. Нині стартувала вже восьма програма. Цього разу — в Данії, — розповіла Марина.