Хоча в разі чіткого перемир’я у війні Росії та України лідери низки європейських держав планують відправити до України війська у межах «коаліції охочих», успіх та можливість реалізації цієї ідеї буде залежати від згоди США долучитись до неї, пише у матеріалі «Чи захистить Європа Україну, якщо підуть США» оглядач відділу міжнародної політики ZN.UA Володимир Кравченко.
Як зазначив у коментарі ZN.UA колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін, розміщення європейських підрозділів в Україні як таке не буде реальним стримуванням Росії, але їхня присутність буде політичним сигналом Путіну
Водночас досі немає чіткого розуміння, хто фінансуватиме розгортання європейського контингенту, якими будуть його технічні, військові та людські ресурси, де і як довго іноземні війська знаходитимуться в Україні. А основне - якою буде роль США та чи готовий Вашингтон гарантувати підтримку європейських сил стримування.
«Ініціатори ідеї розміщення європейського контингенту в нашій країні керувалися тим, що Вашингтон, по-перше, схвалить ці плани, по-друге, підтримає їх політичними та військовими засобами. Якщо не присутністю американських підрозділів в Україні, то хоча б підтримкою європейського контингенту з повітря та обміном розвідданими. Але не так сталося, як гадалося», - нагадує автор.
Натомість лідер США Дональд Трамп вказав, що США вестимуть переговори з Росією, але підтримка України — це відповідальність Європи. Кравченко вказує, що насамперед «Трамп прагне підписати з Путіним «понятійку», тому плани щодо введення контингенту майже зазнали краху.
«Без гарантій США ідея з розміщенням європейського контингенту виявляється неробочою. Відсутність американців буде поганим сигналом для всіх», — вважає і Павло Клімкін.
Він додав, що така позиція США стимулювала Росію зайняти жорстку позицію проти розміщення підрозділів із європейських країн в Україні. Змінити цю позицію Кремль може хіба під тиском США.
Водночас у Вашингтоні наразі не погоджуються навіть надати повітряне прикриття європейським військам сил стримування в повоєнній Україні, і не відомо, чи продовжать США підтримку Києва хоча б у вигляді обміну розвідданими.
І хоча союзники України покладають надію на певні домовленості на саміті НАТО в Гаазі, однак для Європи настав момент вибору: або вона створює ефективну систему стримування просто зараз, або ж рано чи пізно доведеться реагувати на нові війни вже на власній території, оскільки Москва неодмінно скористається шансом напасти на ЄС.