У російсько-українській війні загинув капітан Збройних сил України, фотохудожник і фотожурналіст Арсен Федосенко. Про це повідомила його дружина, архітектор Анна Кирій. “Для всіх Арсен Федосенко – фотограф, художник, творець, винороб, амбасадор українського вина, капітан Збройних сил України, Українець! Для синів – він найкращий батько. Для мене - Коханий Чоловік”, – пише Анна Кирій.
Побачити світло на війні і помітити найважливіше: служба в ЗСУ
Арсен Федосенко мобілізувався в березні 2022 року і відтоді не залишав службу на різних посадах і в різних підрозділах ЗСУ.
Фотопортрети та репортажі з фронту Арсена Федосенка вражають щирістю та виразністю. Вони передають не лише миттєвості фронтового життя. У більшості робіт фотохудожника є спроба побачити світло і життя навіть серед жахів війни і щосекундної загрози смерті.
Роботи Арсена публікувались у стрічках інформаційних агенцій, на сторінках видань, як доказ злочинів Росії проти України і водночас як професійні твори фотокореспондента, який встигав завжди побачити найважливіше.
Жага до життя: захоплення виноробством
Окрім фотожурналістики і художніх фото, Арсен Федосенко захоплювався виноробством. Брав участь у проєктах з просування української виноробної галузі. Він сам побував практично у всіх українських виноробних підприємствах, створював колоритні фотороботи, в яких намагався розкрити красу української природи і виноградних полів. Мріяв продовжити працювати у цій галузі після перемоги.
Прощання з Арсеном Федосенком
У сім'ї Арсена – двоє синів. Виконуючи свій військовий обов'язок на фронті, Арсен Федосенко діяв як і завжди у житті, без компромісів у важливому, захищаючи свою сім'ю, свою Батьківщину до останнього подиху.
Дружина загиблого на війні фотожурналіста і офіцера ЗСУ просить кожного, хто хоче вшанувати Арсена Федосенка, прийти на прощання в четвер, 13 червня. О 12:00 заплановано відспівування у Михайлівському соборі. “Проведіть з нами цей день. Ми все організуємо так, щоби кожен міг висловитись про нього. Для Арсена це дуже важливо. І для мене також”, – пише Анна Кирій.