Досвід використання ЗСУ ракетних систем HIMARS підтвердив їхню головну перевагу з концепцією "бий-біжи". Вона базується на автоматизації та швидкій заміні цілих пакетів боєприпасів. Натомість американська армія експериментує із можливістю ручного перезаряджання нових 120-мм ракет для РСЗВ.
У такий спосіб американці хочуть зменшити логістичне навантаження у забезпеченні армії, проте це нагадує повернення до радянської системи БМ-21 "Град", пишуть аналітики інформаційно-консалтингової компанії Defense Express.
Суть експерименту
На базі Форт-Сілл сержантський склад армії США відпрацював ручне перезаряджання пакета нових ракет Direct Support Fires Technology (DSFT).
На відміну від звичної заміни цілого контейнера, де міститься шість ракет GMLRS, дві PrSM або одна ATACMS,
Наразі стандартний принцип роботи систем типу M142 HIMARS і M270 MLRS передбачає швидку заміну цілих пакетів боєприпасів. Зокрема, одна установка може заряджатися блоками з шести 227-мм ракет GMLRS, двох ракет PrSM або однієї ATACMS.
"Такий підхід дозволяє суттєво скоротити потрібний на перезаряджання пускової установки час, бо потрібно лише замінити пакет", — зазначили експерти.
Саме цю концепцію заклали ще під час холодної війни для швидкого ураження цілей із мінімальним часом перебування на позиції.
На відміну від звичної за допомогою вбудованої лебідки, нові боєприпаси пропонують вставляти в пускову установку вручну, поштучно.
Що турбує фахівців
Аналітики вказують, що новий підхід може знизити ефективність американських систем, оскільки
- втрачається мобільність, бо ручне заряджання триває значно довше, що збільшує час перебування установки на позиції, де вона може стати вразливішою для атак у відповідь;
- через меншу дальність нових 120-мм боєприпасів, які розраховані на 30–40 км, HIMARS буде змушений підходити ближче до лінії фронту;
- пакетне заряджання створювалася саме для того, аби уникнути потреби у великій кількості людей і спецтехніки безпосередньо в зоні вогню.
Чи є у цьому сенс
Експерти допускають, що ручне заряджання може застосовувати у тилу, а не на бойових позиціях, аби спростити логістику. Вони зазначають, що постачати ракети у компактніших ящиках буде легше, аніж "чекати готових модулів із заводу".
Водночас цей метод може бути доступний лише для 120-мм ракет через їхні габарити, тоді як для більших боєприпасів, зокрема GMLRS, "заряджання лише вручну не обійдеться".
"А ще це може бути альтернативою на випадок поломки механізмів автоматичної зарядки або специфічних умов бою.
Загалом можливість заряджання по одному вручну може існувати, допомогти з логістикою та дати прийнятний запасний план. Одначе займатиме більше часу, обмежує швидкі удари, зменшує автоматизацію та підвищує загрозу ураження для пускової установки", — підсумували у Defense Express.
Нагадаємо, ексголовнокомандувач української армії та нинішній посол у Великій Британії Валерій Залужний розповів, що через відсутність інформації з космосу ЗСУ не змогли на повну використати потенціал систем типу HIMARS.