Наш турист уже досхочу насолодився плескотом хвиль Чорного й Азовського морів, засмагою південного сонця. Його манить мальовнича краса Карпат, запах цілющих трав і джерельна свіжість гірського повітря.
Тож не дивно, що в останні роки цей регіон набуває дедалі більшої популярності серед туристів Києва, Чернігова, Харкова та інших великих міст сходу і півдня України.
Для місцевих мешканців-горян - це додаткове джерело заробітків, шанс осучаснити свої садиби, а для приватних підприємців - можливість розширити туристичну інфраструктуру. На жаль, у багатьох випадках темпи модернізації об'єктів туризму - кафе, ресторанів та екскурсійних послуг на Прикарпатті - поступаються темпу зростанню цін, а через це звужується конкуренція між закладами, які надають ці послуги.
Гірське село Шешори в Косівському районі стало туристичною Меккою Карпат. Його перлина - Сріблясті водоспади. Річка Пістинька - притока Прута - несе свої води через масивні кам'яні брили й утворює два мальовничі водоспади - Великий Гук і Малий Гук (заввишки п'ять і три метри). Гучний шум річки, відблиски сонячного проміння, що надають струменям води сріблястого забарвлення, - оце вам Сріблясті водоспади. Нижче від кожного кам'яного порога річка утворює глибокі западини, такі собі басейни. В них можуть пірнати і плавати як дорослі, так і діти. Це й роблять сотні туристів у спекотну літню днину. Та не думайте, що Шешорські водоспади менш загадкові взимку: струмені води замерзають крижаними наростами різних форм, а це розбурхує уяву художників, фотографів, поетів…
Ну й напевно ж обікрадеш себе на незабутні враження, якщо, побувавши в цій місцевості, не піднімешся крутими стежками смереково-букових лісів на полонину гори Росохата (791 м над рівнем моря) чи на гірський хребет Брусний (950 м). Саме з їхніх вершин відкриваються казкові краєвиди Карпат. За переказами місцевих екскурсоводів, десь тут переховувався Олекса Довбуш із побратимами. Ватажок опришків, за легендами, залишав у горах по собі печери, де він зберігав скарби. А якщо не печери, то хоча б камінь Довбуша.
Під час мандрівки Карпатами можна назбирати білих грибів, чорниць - афинів по-місцевому, на полонині гори Росохата купити натуральні сирні продукти - бринзу, будз, вурду, а з ватагом Василем Кравчуком отримати задоволення від спільного приготування гуцульського баношу.
З сусіднього села Пістинь розпочинають похід на вершину гори Клифа (626 м). На цьому маршруті всі обов'язково зупиняться біля Іванової криниці, збудованої у вигляді каплички. Вода в ній помічна від багатьох недуг, а надто від захворювань очей. У Пістині увагу туристів приверне незвична пам'ятка архітектури - Успенська церква, історія якої в'яжеться з 1600 року. Цей дерев'яний храм, збудований у формі хреста, вважається найстарішим на Гуцульщині. Правда, його первинний вигляд багато в чому змінився: церкву двічі перебудовували (у 1750 і 1868 рр.), обнесли залишками кам'яних стін - для захисту святині від турецьких набігів. Інтер'єр церкви прикрасив образ святої великомучениці Варвари, до якого приходять поклонитися прочани з усієї України і Польщі.
А туристам, які хочуть попросити заступництва й ласки Божої матері, варто відвідати монастир, що в передгір'ї Карпат у селі Гошів Долинського району. Копію чудотворної ікони Ченстоховської Богородиці привіз до цього села на початку XVIII століття шляхтич Микола Шугай. Та коли в його будинку виникла пожежа, то згоріло все, і лише одна стіна й ікона на ній залишилися неушкодженими. Минув рік, і Богородиця явила чудо: у помешканні власника села Миколи Гошовського вона засяяла яскравим неземним сяйвом. Дружина і гостя дому перелякалися й покликали місцевих римо-католицьких священиків. Та щойно вони прийшли, полум'я згасло і з очей Божої матері потекли сльози, обличчя вкрилося крапельками роси. 5 серпня 1737 року ікону Богородиці урочисто перенесли до церкви новозбудованого Гошівського монастиря на Ясній Горі. Відтоді вона прославилася понад сотнею зцілень, стала місцем паломництва тисяч вірян, і її без перебільшення називають "царицею Карпат". А 28 серпня 2009 року відбулася урочиста коронація чудотворної ікони Пресвятої Богородиці Гошівської. Церемонію благословив Папа Римський Бенедикт XVI.
У монастирській дзвіниці, яка перетворилася на музей і вабить туристів, нині зберігаються 54 дзвони. Спеціальна програма дозволяє створити багатоголосий передзвін. Коли він лунає, благовіст чути далеко в Карпатах. А міжнародний фестиваль карильйонного мистецтва "Дзвони Ясної гори єднають усіх" на початку липня цього року вже вчетверте скликав вірян і виконавців духовної музики.
Благо, вартість проживання у приватних садибах Шешорів залишається доступною для масового туриста - вона становить 80-90 грн без побутових зручностей і 120-130 грн - зі зручностями (санвузлом, телевізором, холодильником). А от харчування, на жаль, щороку дорожчає. Наприклад, смачний обід у популярних шешорських ресторанах "Аркан" і "Над Гуком" уже коштує 130-140 гривень. А конкуренція між закладами звужується, дешевих пабів і кафе в селі майже не залишилося - позакривалися.
Вартість інших туристичних послуг на Прикарпатті цього року теж істотно зросла і неприємно відрізняється від сусідніх регіонів. Бо коли, наприклад, на Закарпатті за 3-4 години мандрівки в гори екскурсоводи й підприємці правлять 100-120 грн з особи, то на Івано-Франківщині - в селі Шешори, місті Косів чи селищі Кути ці послуги вдвічі дорожчі. У Шешорах 3-4-годинний тур у гори на переобладнаній шестимісній вантажівці коштує 1800-2000 гривень!
В останні роки серед туристів набуває популярності оздоровчо-лікувальна послуга "купання в чанах із джерельною водою на травах або сірководневою водою". Та коли таке задоволення на Закарпатті, наприклад у селищі Поляна біля міста Свалява або в селі Новоселиці Тячівського району, коштує 350 грн за годину, то схожа послуга в Косові або Верховині Івано-Франківської області помітно дорожча -500 гривень. Хіба не зависоко підняла голову жадібність? Сюди додався й іще один людський фактор, який допоміг розкрутити ціни на послуги. Річ у тому, що цей бізнес значною мірою перебуває в "тіні". І для того щоб він не животів, а розквітав, потрібен "дах" фіскальної служби, поліції, прокуратури. А вони теж їсти хочуть, та ще й хліб із маслом.
Як тут жартують, дешеві й совісні прикарпатські гіди й підприємці повиїжджали на заробітки до Польщі. Залишилися тільки ті, хто вміє здирати з туриста три шкури. У цьому, на жаль, як і в кожному жарті, значна частка правди… Тому Карпати й стали настільки ж дорогими для відпочинку, як і привабливими.