Не знаю точно, коли і як виник звичай вітати знайомих з Різдвом і Новим Роком, але знаю, що вкоренився він міцно. Можна сказати, традиція сформувалася. Манера подачі традиції досить широка — від привітання з «наступаючим» до «смачної куті та веселої коляди». Взагалі виникає підозра, що скоро вже ніхто не пам’ятатиме, що ж святкуємо: до Діда Мороза повернувся Миколай, 1 січня бігають посівачі, ангели блукають упереміш зі Снігуроньками. Для живої традиції, це, мабуть, нормально.
Але вітання — обов’язково. Як ознака доброго тону, вихованості, соціалізації і просто форма спілкування. Тебе вітають — ти вітаєш. І хочеш зробити це швидко, без зайвої мороки, але на відповідному рівні. Тут без інтернету обійтись важко. Звичайно, людина завбачлива, працьовита вже, мабуть, давно підібрала собі особливі фото чи малюнки, зробила з них чудові листівки: індивідуальні, неповторні. Але люди бувають різні. Комусь бракує часу, комусь — вміння, а свята наближаються. І ось ми виділяємо хвилинку біля комп’ютера, щоб виконати свій обов’язок чи зробити приємне друзям — залежно від обставин. А може, і одне і друге. І буде це швидко й добре...
Як правило, на більшості ресурсів протягом усього грудня працюють відповідні розділи, але вибір листівок там дуже обмежений, тому ризик виявитись неоригінальним високий. Та й якість не зовсім влаштовує. Особливо якщо ваш вік і гуманітарна освіта бунтують проти того, що пропонується. Хочеться чогось цікавішого. Тут уже без Google не обійтись. Ось зараз, переглянувши кілька результатів пошуку, знайдемо щось гарненьке — і по всьому.
Переглядаємо. Спочатку — рідне (ми ж духовні!). Більшість українських ресурсів пропонують електронні варіанти сканованих паперових листівок. Якщо поліграфія трохи рятувала ті листівки, то на моніторі все це не блискуче... Помітна перевантаженість композиції, кольорова гама теж не викликає захоплення. Тема — переважно вертеп, колядники, в оформленні щедро використовується вишивка, дідухи. Є й простенькі, невибагливі листівочки, які викликають спогад про радянські трикопієчні (а може, п’ятикопієчні) новорічні листівки: з шампанським і ялинковою гілкою, для ностальгії — саме те. Хоча користувачів цього розряду якраз знайти не легко. Якщо йти за принципом «використовуй (юзай?) українське» — то можна скористатися, та й сервіс цей в основному безкоштовний. Варто додати, що анімацією і флешами листівки не перевантажені.
А більш «просунуті» українські ресурси дають опис інших ресурсів — переважно англомовних. Листівки релігійні, листівки з Сантами, з ангелами — чого тут тільки немає. При докладнішому ознайомленні з пропонованими сайтами, як правило, виявляються дві речі. Перша — вигляд більшості тих листівок для сякого-такого естетичного смаку образливий. Історія про те, в якій манері подаються янголи і янголята, могла б потягти на добряче мистецтвознавче дослідження. Перегляд анімаційних листівок теж може такий сюрприз піднести!
А друга річ — гримаса капіталізму. Щойно ти знаходиш щось досить цікаве, естетичне і, врешті, таке, що не соромно й не страшно послати іншому — в тебе одразу вимагають номер кредитної картки або пропонують інший спосіб оплати задоволення. Ціни коливаються від 3 до 19 доларів. Часто на сайтах, особливо американських, є підступний хід. Листівка розміщена у розділі Free, але після того, як ви її надіслали, вам може прийти повідомлення, що відправлено тільки 50%, а щоб листівка дійшла до адресата вся — зареєструйтеся на сайті й заплатіть кілька доларів.
Якщо у вас ще сякий-такий досвід навігації у мережі, а мова західного сусіда не є перешкодою, ви згадуєте, що на польських порталах завжди були класні листівки і жодної плати за них не вимагали! Але, здається, у сусідів теж якісь негаразди. Рецепти традиційних вігілійних і Сильвестрових страв подані все ще чудово, а гарненькі листівки минулих літ кудись зникли.
Врешті, потративши на швидке вирішення проблеми декілька дорогоцінних годин, очманівши від візуальної інформації та невеселих роздумів, згадуєш, що є в тебе цифровик, а тут такий чудовий іній за вікном, та й Corel допоможе. Чи просунутий у Corel’і знайомий. Одне слово, не святі горшки ліплять