Через неякісні зварювальні роботи практично всі будинки та споруди зі збірного та монолітного залізобетону в Україні перебувають в аварійному та передаварійному стані, констатують експерти зі зварювальних робіт у будівельній галузі.
На сьогоднішній день зварювальні роботи у будівельній галузі залишилися без нагляду. В проектних і науково-дослідних інститутах немає спеціалістів-зварників, а інженери-будівельники слабко розуміються на цих питаннях, розповів у коментарі для «Дзеркала тижня» колишній техінспектор кримського «Архбудконтролю» Борис Лехно.
За його словами, складна ситуація зі зварюванням у будівництві ще більше погіршилася, коли 1999 року набрав чинності ДСТУ 3760-98 «Прокат арматурний для залізобетонних конструкцій. Загальні технічні умови», розроблений Інститутом чорної металургії НАН України, НДІ будівельних конструкцій Держбуду, тоді ще комбінатом «Криворіжсталь» і холдинг-компанією «Інтермет».
«З Інститутом електрозварювання ім.Є.Патона цей документ не узгоджували. Суть його полягає в тому, що за рахунок термічного зміцнення зі сталі одного й того ж хімічного складу виготовляють арматуру з різними механічними властивостями. Але ефект термозміцнення під час зварювання зникає. В результаті знижується міцність каркасів, а з нею — міцність і сейсмостійкість будинків та споруд. Цим ДСТУ узаконені майбутні обвали!» — обурився Борис Лехно.
Він зазначив, що не нагнітає паніку, але закликає подивитися правді у вічі: «Через брак у зварних роботах практично всі будинки і споруди зі збірного та монолітного залізобетону перебувають в аварійному і передаварійному стані».
«На жаль, зварні роботи у житловому секторі справді випали з-під загального контролю, — підтвердив і виконуючий обов’язки завідувача лабораторії зварки в будівництві Інституту електрозварювання ім. Патона Олександр Синєок. — Основну увагу завжди приділяли спорудженню промислових підприємств, мостів, естакад, аеродромів. До житлового будівництва якось не доходили руки».
За його словами, щоб правильно вибрати способи і режими зварювання, будівельники повинні чітко знати марку сталі, сплав та її клас. Всі питання мають одразу застерігатися нормативними документами.
«Хоч скільки ми билися над тим, щоб Держбуд конкретизував ДСТУ аналогічно ГОСТам і вимагав від виробників прокату його суворого дотримання, виправити цю критичну ситуацію так і не вдалося, — розповів Олександр Синєок. — Наші металургійні заводи й металобази — у приватних руках. Для них головне — продати якомога більше продукції. Вони не пояснюватимуть будівельникам, що в їхньому прокаті є застереження щодо зварювання. Покладатися ж на грамотність і сумління будівельників, на жаль, не доводиться».
Докладніше читайте у статті Світлани Ісаченко «Країна «карткових будинків» у свіжому номері «ДТ».