Чи потрібні молодим українським інженерам і науковцям знання про ринок?
Хтось скаже: "Дивне запитання!" А хтось просто стене плечима. А викладачі технічних університетів промовчать, бо нащо їм здалося додаткове навантаження.
Можливо, ситуація не така вже критична? Тож давайте по черзі. Україна будує ринкову економіку, орієнтовану на кінцевий продукт - товар, який потрібно продати. Тобто в реальності створюється система, що охоплює підготовку кадрів (університети), виробництво (бізнес) і продаж (бізнес). Ці елементи системи пов'язані між собою тісним зворотним зв'язком. Якщо один елемент починає пробуксовувати, вся система гальмує.
Розглянемо базовий елемент системи - підготовку кадрів в університетах. Ситуація нагадує приклад із "темною кімнатою". На "вході" абітурієнти вибирають фах, не маючи повної інформації про те, де вони застосують отримані знання. А на "виході" університет продає покупцям (бізнесу, науковим інститутам) молодих фахівців - або ті самостійно вирішують питання працевлаштування. Причому фактичний ККД технічних університетів становить 10-20%, тобто саме стільки їхніх випускників влаштовується за отриманим фахом (Полторак В. Освітній маркетинг в умовах розвитку ринку освітніх послуг в сучасній Україні. Український соціологічний журнал. 2013. № 1-2, с. 24-29).
Тим часом кількість продавців на ринку освітніх послуг, тобто технічних університетів, в Україні за роки незалежності істотно не змінилась. Відтак, конкуренція за потенційних абітурієнтів посилилася. Для стимулювання зацікавленості абітурієнтів на кафедрах, крім базового фаху, почали створювати спеціалізації. Певний час це рятувало виші та їхні кафедри. Але якщо простежити шляхи, які вибирали молоді "технарі" після закінчення вишу, то картина виявиться невтішною. Чимало випускників-технарів ідуть працювати не за отриманим фахом, а в торгівлю, додатково вивчаючи зовнішньоекономічну діяльність, юриспруденцію тощо.
Тепер про покупців інженерно-наукових молодих спеціалістів. Після здобуття Україною незалежності попит на вітчизняну машинобудівну продукцію, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, різко зменшився. Це призвело до закриття й ліквідації багатьох машинобудівних підприємств. Їхнє обладнання просто порізали на металобрухт і відправили на експорт до Туреччини. Бізнес, що народжувався, приватизував певну кількість машинобудівних підприємств, проте далеко не всі вони дожили до ХХI ст. Такі ж процеси мали місце і в наукових установах. Вони, так би мовити, "стиснулися", оскільки попит на нові технології від промислового бізнесу істотно зменшився. Та й держава стала економити на науці. Хто меткіший, той почав експортувати свої розробки, тобто комерціалізувати їх. Створювались науково-виробничі підприємства. У результаті, попит на інженерні кадри в сучасній Україні істотно ослаб.
Наступне. Щодо об'єкта торгівлі - абітурієнтів. Демографічна ситуація в Україні за часи незалежності погіршилась. За період із 1990-го по 2016р., за даними Держкомстату України, населення в країні поменшало на 17%, а частки вікової групи 0-17 років - на 43%.Таким чином, на тлі погіршення економічної ситуації в Україні стає менше абітурієнтів, попри, практично, стабільну кількість технічних університетів.
Постає старе як світ питання: що робити? Що потрібно робити для заповнення аудиторій в університетах, і що робити для розширення можливостей при працевлаштуванні молодих бакалаврів та магістрів?
По-перше, вважаю, що необхідно ознайомлювати студентів із ринком товарів/послуг, які пов'язані з базовим фахом. Це передбачає надання інформації про гравців ринку обладнання, приладів, хімічних товарів тощо. На практиці це може бути або окремий курс, або розділ у курсі "Професійне обладнання або технології". Зрозуміло, що підготовка такого курсу потребує співпраці викладача-технаря з викладачем-маркетологом.
По-друге, пропонується започаткувати курс "Системний менеджмент", складовими якого є три блоки: аналітика товарних ринків, дизайн-мислення і управління проектами. Під час читання розділу "Аналітика товарних ринків" слухач отримає інформацію стосовно використання інструментів для дослідження ринків конкретних товарів, а також ознайомиться з ринком товарів (виробництво, експорт, імпорт, гравці) відповідно до базового фаху. В розділі "Дизайн-мислення" слухач отримає інформацію щодо алгоритму вирішення проблем як у бізнесі, так і в науці. А саме, він навчиться оцінювати реальність, генерувати ідеї, аналізувати концепції і відбирати проекти для реалізації. І завершальним розділом є "Управління проектами", вивчення якого дозволить майбутньому фахівцю грамотно реалізовувати проекти, які будуть ініційовані в процесі процедури дизайн-мислення. У цілому, це дозволить розширити базу компетенції молодих фахівців для її якісного використання в реальних умовах українського ринку, а також дасть більше можливостей для визначення свого місця на ринку праці.
Таким чином, впровадження цих новацій у комплексі з поглибленням підготовки з інформаційних технологій у сферу української вищої освіти значно розширить базу компетенцій молодих бакалаврів і магістрів, а також дозволить підвищити ККД їх працевлаштування, особливо з урахуванням впровадження концепції "Індустрія 4.0".