UA / RU
Підтримати ZN.ua

ЗУМІВ ЗАБОРГУВАТИ — ПООБІЦЯЙ ВІДДАТИ

Наприкінці минулого року запорізька влада вирішила зробити селянам щось на кшталт подарунка до їхнього професійного свята...

Автор: Володимир Пісковий

Наприкінці минулого року запорізька влада вирішила зробити селянам щось на кшталт подарунка до їхнього професійного свята. На зустрічі з профспілковими лідерами голова облдержадміністрації Євген Карташов заявив, що керівникам районів наказано до Дня працівників сільського господарства повністю погасити аграріям борги із зарплат, сума яких на той час перевищила 43 млн. грн. Голови райадміністрацій буцімто твердо пообіцяли з поставленим завданням упоратися. Але вкластися в термін змогли далеко не всі. Точніше, лише в трьох районах із двадцяти з селянами повністю розрахувалися, а п’ята частина зароблених грошей так і залишилася невиплаченою.

З яких причин — невідомо, оскільки на офіційному рівні на цьому увагу не загострювали. І річ тут, швидше за все, не так в адміністративному гуманізмі, як у пануванні на той час сприятливої для регіону загальної тенденції. Суть її не без задоволення було відзначено на одній із колегій облдержадміністрації: «На тлі України наша область виглядає гідно». Ясна річ, щодо ліквідації боргів із зарплат.

Торік область вийшла в лідери за темпами зменшення заборгованості із зарплат серед промислових регіонів. Її вдалося зменшити вдвічі, оплативши роботу 122 тис. чоловік на 691 підприємстві. Чи варто це зараховувати до досягнень? Питання, так би мовити, неоднозначне. Хоча б тому, що набагато логічніше, коли за виконану роботу люди одержують сповна і вчасно, а не через невідомо який час, та й то після адміністративного втручання. Але це вже, швидше, з царини моралі, а тут ідеться про економіку.

Те, що, крім зменшення заборгованості, в області дуже чітко окреслилася тенденція зростання реальної заробітної плати, — факт, безперечно, позитивний. (Цей показник збільшився за минулий рік на 19 відсотків і становить у середньому майже 390 грн. І це теж, до речі, значно вище, ніж у середньому по країні.) Хоча й він викликає певні запитання.

Заведено вважати, що рівень доходів прямо залежить від результатів роботи. Але чомусь на практиці все виходить із точністю до навпаки. Скажімо, торік уперше за останні 10 років область одержала найвищий урожай зернових. Їх валовий збір досяг 2,5 млн. тонн, у півтора разу перевищивши прогноз. У результаті рентабельність сільгоспвиробництва становила 113,6 відсотка, і переважна більшість господарств (чотири п’ятих від загальної кількості) закінчила рік із прибутком. Така сама картина склалася й у розрізі районів — лише в двох із них аграрний сектор виявився збитковим. Одне слово, можливості сповна розрахуватися із селянами за їхню працю були цілком реальними. Але ними чомусь не скористалися.

Потрібні ще приклади? Будь ласка! Судячи з офіційної звітності, стан справ у машинобудуванні регіону неухильно поліпшується. Тільки за п’ять місяців нинішнього року приріст обсягів виробництва перевищив аналогічний торішній показник майже на 27 відсотків. І водночас саме машинобудівники найбільше потерпають від несвоєчасних розрахунків. Борги перед ними становлять у загальнообласній структурі майже 70 відсотків.

Інакше як абсурдною ситуацію не назвеш. Проте, хоч як дивно, такий висновок буде в корені хибним. Оскільки, аби провести аналіз, передусім необхідно чітко визначитися з вибором інструментарію й не намагатися, образно кажучи, виміряти температуру рулеткою. А в нашому випадку досить згадати, концентрованим вираженням чого є економіка, — і моментально все стане на свої місця, вклавшись у чіткі рамки причинно-наслідкових зв’язків.

Як відомо, торік у травні побачив світ 292-й президентський указ, який велів протягом семи місяців погасити всі борги із зарплат. Таким чином, проблема набула державного статусу. Її розв’язанням на місцях перманентно займалися й до вказівки згори, та цього разу випадок був особливий — у країні набирала обертів чергова виборча кампанія, й з цієї причини електоральне роздратування через невиплачений заробіток було для влади вельми небажаним. Проблема гостро потребувала розв’язання. Будь-що.

З виконанням поставленого завдання в Запоріжжі, на жаль, не склалося. Новий рік довелося зустрічати зі старими боргами на загальну суму близько 65 млн. грн. Що зазвичай роблять у таких випадках? Правильно, визначають черговий термін остаточного розв’язання проблеми. В узгоджених із профспілками графіках було встановлено нову дату — 1 липня нинішнього року. Правда, на президії облрадпрофу реальність плану поставили під сумнів. І, як невдовзі з’ясувалося, небезпідставно.

Останнім підбадьорливим рапортом влади стало повідомлення начальника фінуправління про виплату в лютому заборгованості із зарплат працівникам бюджетних установ. Але, по-перше, це вдалося зробити завдяки наданій держбюджетом допомозі, а по-друге, анітрохи не свідчило, що проблему розв’язано раз і назавжди. Уже з початком літа вона знову нагадала про себе, і регіон знову був змушений сподіватися на допомогу з Києва. Для виплати бюджетникам зарплати й відпускних обладміністрація запропонувала (а Мінфін не заперечив) перерозподіл із четвертого на третій квартал 2,7 млн. грн. із дотації вирівнювання. Певна річ, не зайве було б поцікавитися, за рахунок яких перерозподілів у Запоріжжі планують латати неминучі фінансові дірки жовтня–грудня? Але, як то кажуть, коли ще той четвертий квартал настане...

У березні борги із зарплат в області продовжували знижуватися, однак заборгованість вдалося зменшити лише на 2,4 відсотка. За офіційною версією, спрацювали традиційні чинники. Чому борги із зарплат в області збільшилися в квітні, порівняно з початком року, більш як на 8 відсотків, коментарів уже не було. Замість них почали говорити про нові часові орієнтири погашення боргів — до кінця нинішнього року. Мабуть, це трохи розслабило виконавців. Як інакше пояснити, що за травень заборгованість збільшилася на 10 відсотків? Такого спаду область раніше не переживала, і це відзначив Кабмін, оцінивши «рекорд» незадовільно.

Крити справді нічим. І не тільки виходячи з формальних статистичних показників, а й по суті виконаної роботи.

Якщо проаналізувати діяльність обласної комісії з забезпечення своєчасної і повної сплати податків, погашення заборгованості з пенсій, зарплат, стипендій та інших соціальних виплат, то чиновники нібито не сиділи склавши руки. Лише в першому півріччі на 231 (!) засіданні комісії заслухано звіти 914 підприємств-боржників. Причому деяких із них — навіть неодноразово. Але вмовляння подіяли менш як на половину керівників. І, хоч як дивно, серйозних санкцій за порушення трудового законодавства до жодного з «тугодумів» вжито не було. Відтак немає нічого дивного в тому, що грубі порушення трудового законодавства набрали по-справжньому масового характеру. Приміром, за результатами перевірок регіональної інспекції праці, майже на 800 запорізьких підприємствах виявлено понад 2500 порушень. І 60 відсотків із них безпосередньо стосується розрахунків за виконану роботу.

Чимало новоявлених менеджерів фактично перетворили фонди оплати праці своїх підприємств на джерело безвідсоткового довгострокового кредитування. Причому далеко не завжди невідкладних виробничих потреб.

Однак за бажання можна не впадати в песимізм. Хоч би там як, а середньостатистична зарплата в області продовжує зростати, і в серпні вона вже перевищила 470 грн. Головне — не загострювати увагу на питанні, яке досі залишається без відповіді: яке ж усе-таки суспільство ми будуємо? Бо, чого доброго, з’ясуємо, що в окремих аспектах розвитку досягнуто проміжного рівня двох формацій, які передують капіталістичній.