Уряд постійно констатує свої досягнення на невдячній ниві підвищення рівня життя населення. Однак робить це без особливого фанатизму, з одного боку, усвідомлюючи, що збільшення пенсії на кілька гривень для конкретного пенсіонера — це замало, з другого — розуміючи, що в масштабах держави соціальне благородство потребує великих грошей. Де беруть грошові знаки і чи надовго їх вистачить? Про це на семінарських заняттях представникам регіональних ЗМІ розповідали цього тижня міністр праці та соціальної політики Іван Сахань та голова правління Пенсійного фонду України Борис Зайчук.
Резюме їхніх розповідей про ситуацію з пенсійним забезпеченням, мабуть, зводиться до двох тез: тихіше їдь, далі будеш, але краще не стане...
— Сьогодні кількість працівників, які реально формують бюджет ПФ, і пенсіонерів практично зрівнялась, — констатував Іван Сахань. — І немає підстав сподіватися, що кількість працюючих зростатиме. Навпаки, через 3—4 роки почнуть виходити на пенсію ті, хто народився після війни (коли був демографічний вибух), і тоді ще більше зросте навантаження на одного працюючого.
За даними статистики, в Україні сьогодні економічно активне населення — 26 млн. чоловік. У нинішньому році, за попередніми оцінками, фонд оплати праці становитиме близько 40 млрд. грн. За словами Бориса Зайчука, йдеться про зменшення податкового тиску на працюючих. Усе залежить від економічної ситуації і від збільшення фонду оплати праці. За прогнозами Мінекономіки на 2002 рік, цей фонд отримає 47 млрд. грн.
Однак навіть якщо ми працюватимемо в стахановському режимі за себе і за того пенсіонера і справно платитимемо податки, всіх людей похилого віку в країні нагодувати досхочу все одно не вдасться.
Як заявив міністр праці й соціальної політики, за нинішньої системи пенсійного забезпечення пенсія не може набагато перевищувати рівень у 30% середньої заробітної плати. У старому ж пенсійному законі, що орієнтувався на 61% відрахувань із фонду оплати праці в ПФ, закладено було 75%! Тому навіть міжнародні експерти оцінювали наш пенсійний закон як один з найпрогресивніших у світі! На жаль, таким він був лише на папері.
Середній розмір пенсій в Україні за 2000 рік, за даними статистики, становить 36,7% середнього розміру заробітної плати. Проте є області з низьким рівнем оплати праці, де розмір пенсій перевищує 54%. Такий високий відсотковий показник зокрема у Вінницькій області, де середня пенсія — 86, а зарплата — 158,9 гривні.
При коригуванні солідарної системи і запровадженні «капіталістичних» форм нагромадження, на думку вітчизняних реформаторів, з’явиться можливість підтягти розмір пенсії до рівня 60—65% середньої зарплати. Однак це в перспективі. А поки що, за словами голови правління Пенсійного фонду Бориса Зайчука, чекаючи прийняття нових страхових пенсійних законів, запровадили персоніфікацію рахунків і відразу отримали від цієї акції прибуток. Люди стали «висвічувати» свої реальні доходи й платити з них податки. Якщо 1999 року через банківську систему було виплачено зарплат на суму понад 23 млрд. грн., то 2000 року — уже близько 31 млрд. грн. А за два місяці нинішнього року через банки пройшло 5 млрд. грн. Це на 1 млрд. 725 млн. більше, ніж торік за аналогічний період. За твердженням Б.Зайчука, ці гроші «з’явилися» від легалізації заробітної плати працівників. Завдяки цьому пенсійна скарбничка держави в першому кварталі поточного року поповнилася на більш ніж 4 млрд. грн., що дозволило профінансувати поетапний стрибок пенсій: лютневе підвищення коштуватиме 120 мільйонів щомісяця, квітневе —117 млн. грн. І тепер РАЗОМ — місячна потреба ПФ на виплату пенсій обчислюється 1 млрд. 411 млн. грн.
— Треба рухатися в напрямку коригування соціальних нормативів, — вважає Іван Сахань. — У Конституції України сказано, що пенсії та інші соціальні виплати повинні забезпечити народу рівень життя не нижчий за прожитковий мінімум...
Однак, за розрахунками економістів, за нинішніх темпів інфляції та зростання ВВП така «зрівнялівка» можлива лише десь 2025 року...
А поки що соціальний міністр пояснив, що «до поняття «рівень життя» входить не лише пенсія, а й інші складові доходу сім’ї». Як приклад він навів сільських жителів. Мовляв, сьогодні чимало з них здають в оренду свої земельні паї і мають істотні надходження до сімейного бюджету, що значно підвищує їхній рівень життя.
До речі, такий підхід «обліку і контролю» доходів громадян пропонувався і під час розробки стратегії подолання бідності. Проведені дослідження бідності людей, що їх оприлюднив соціальний міністр, свідчать, що до категорії найбідніших потрапили сім’ї, де один з працездатних батьків удома доглядає дітей, а також багатодітні родини та родини пенсіонерів. На соціальну допомогу незаможним у держбюджеті-2001 передбачено 280 млн. грн. Крім цього, уряд має намір підняти розмір доходу на одного члена сім’ї, за якого «ячейка» має право на отримання адресної допомоги, з 50 до 60 гривень.