Тернопільщина — регіон, порівняно з сусідніми, досить злиденний. Але до букета всіляких бід, які звалилися на цю область, додається загрозлива демографічна ситуація: майже кожен четвертий тамтешній житель — пенсіонер. А якщо бодай поверхово вникнути у стан існування регіону, то картина постане вкрай жалюгідна: понад 90 відсотків літніх людей живуть за межею бідності. І тому адресні допомоги до пенсій викликали в області резонанс. Інакше й бути не могло, бо з вересня пенсії з допомогами (дотаціями), які виводять непрацездатних громадян на рівень прожиткового мінімуму — 284 грн. 69 коп., на Тернопіллі отримали майже 297 тис. із 343 тис. пенсіонерів.
Літні люди, як переконує керівництво облдержадміністрації та обласного управління Пенсійного фонду, повинні завдячувати урядові. І при цьому наводять залізний аргумент: середньомісячна сума пенсії в області, з урахуванням доплати, вже сягнула 295 гривень на місяць, тоді як на початку року більшість пенсіонерів отримували лише 125. Перші особи області недавно повідомили представникам ЗМІ про результативність урядової постанови №1215: «Це рішення дасть змогу вперше забезпечити реальне дотримання проголошених Конституцією України мінімальних соціальних стандартів у пенсійному забезпеченні, а відтак забезпечити найвищий показник мінімального розміру пенсій серед країн СНД. За даними Пенсійного фонду України, у Росії він нині становить 22,41 долара, у Білорусі — 29,88, у Казахстані — 40,22. А в Україні — аж 54 долари!»
Місцева влада впевнена, що пенсії зростатимуть і в наступному році, а не лише у вересні—грудні року нинішнього, як записано в урядовій постанові. І обгрунтовує свій прогноз інформацією Кабміну про те, що у 2005-му видатки Пенсійного фонду перевищать 40 млрд. гривень. А це — на 9 млрд. більше, ніж цьогорічний бюджет фонду. Отож соціальне забезпечення громадян, на думку місцевих чиновників, прогресує і буде прогресувати!
Самі ж отримувачі пенсій раділи зі сльозами на очах. Доплати, звісно ж, не зашкодять нікому. Навіть якщо вони популістські! Та нової гігантської зрівнялівки літні люди таки не чекали. Бо в Законі «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності 1 січня 2004 року, нарешті було враховано трудовий внесок пенсіонера (коефіцієнт заробітної плати і трудового стажу) і в такий спосіб зроблено крок до відновлення справедливості в пенсійному забезпеченні. Тепер же мету пенсійної реформи фактично перекреслено. Всі пенсіонери, за винятком пільговиків, отримали однакові гроші.
Один із моїх знайомих 45 років пропрацював будівельником. До вересня загальний розмір його пенсії становив 236 гривень. З урахуванням допомоги, у вересні він отримав розрекламовані 284 гривні. Доплати потішили й іншу мою знайому, хоча вона лише кілька років відпрацювала на колгоспному складі і, зрозуміло, заслужила мінімальну пенсію.
Втім, на такі гроші не зможе достойно дожити віку ні перший, ні другий пенсіонер. Одне слово, наша пісня гарна, нова...
Адресні допомоги до пенсій були ще в проекті, коли ціни на основні продукти харчування прокинулися від «сплячки». Істотно ж зростати вони почали у серпні. Державна інспекція з контролю за цінами в області, яка щодекадно проводить моніторинг цін на основні товари та послуги, відзначила, що вже останнього місяця літа в середньому на 1 грн. 70 коп. подорожчала яловичина ( зростання на 13%), на півтори гривні — варені ковбаси (15%), на 75 коп. — свинина (4,3%) У першій декаді вересня дорожчали й інші найнеобхідніші товари — яйця (на 8%), сметана (9%), сало (14%) та ін. На 10 коп. зросла вартість проїзду в деяких маршрутних таксі в місті Тернополі. А хліб, за інформацією цінової інспекції, подешевшав у середньому лише на 10—16 коп.
Однак розкручування цін у серпні — на початку вересня було лише прелюдією нового цінового витка, який стартував після 21 вересня. Бо саме з того дня людям почали виплачувати пенсії з допомогами. За період із 21 по 28 вересня яловичина подорожчала ще на 1 грн. 80 коп. (11%), сало — на 1 грн. (12%), рафінована олія — на 40—50 коп. (5—5,4%). А любителям свинини можна поспівчувати особливо: 1 кг м’яса вже підріс до 23 гривень, тобто більш як на чверть! І тепер моєму знайомому пенсіонеру із 45-річним стажем, аби купувати продукти в попередніх кількостях, потрібно додатково 60—65 гривень. Це за умови, що зачинить у гаражі старенького «Москвича» й не їздитиме в село, бо всю «дотацію» з підсобного господарства перекреслить бензин, який теж дорожчає. А уряд доплатив йому 48 гривень...
Про наступні цінові веремії той пенсіонер боїться й говорити. І лише гірко жартує, що історія українських пенсійних виплат демонструє цікаву особливість: у боротьбі влади з бідністю завжди перемагає... бідність.