Перерахунок пенсій, проведений із 1 січня нинішнього року, для багатьох літніх людей в Україні став справжнім розчаруванням. Вони сподівалися на істотне підвищення державної підмоги, а все вийшло «відповідно до можливостей Пенсійного фонду». В основу обчислення величини пенсії, як відомо, було закладено заробітну плату, що залежала від середньої заробітної плати в галузях економіки і трудового стажу працівника. Але коли люди соціальної сфери — вчителі, лікарі, культосвітні працівники — та трудівники колгоспів увесь радянсько-пострадянський період працювали на голодному грошовому пайку, майже «за дякую», то розрекламована пенсійна реформа зіграла з ними лихий жарт. Наприклад, у невеликій аграрній Тернопільщині, за даними обласного управління Пенсійного фонду України, з 326 тисяч пенсіонерів 258 тисячам держава додала до «кровних» усього-на-всього 13 відсотків, тобто в середньому по 18 гривень.
Перерахунок пенсій — це не сама пенсійна реформа, а лише вступ до неї. Принаймні так переконує уряд. Проте фальстарт реформи було видно ще раніше. Значні диспропорції виникли навіть у пенсійному забезпеченні окремих категорій громадян, до яких держава відносно прихильна, — військовослужбовців та працівників органів внутрішніх справ. Дійшло до абсурду: попри однакову вислугу років, генерал, який вийшов на пенсію до 2001 року, отримує менші гроші від держави, ніж прапорщик, що звільнився тепер. Визначений законодавством щорічний перерахунок пенсій тут став чимось необов’язковим, він, ніби мотузкою, прив’язаний до «інтересів бюджету». І тому закон «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», постанова Кабінету міністрів «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій…» зі змінами та доповненнями вже майже десять років залишаються голими деклараціями. Молоді працівники за цей час встигли отримати сигнал — щоб вас постійно не ошукували, якомога швидше втікайте з органів внутрішніх справ і Збройних сил!
А законодавча база для вирівнювання диспропорцій достатня. Ще у 1995 році Президент двома указами встановив військовослужбовцям та працівникам органів внутрішніх справ 40-відсоткову надбавку до окладів, а за особливі умови служби додав 50 відсотків. Оптимальним варіантом, як вважають фахівці, було б підвищення посадових окладів та окладів за звання. Це практикується в Росії та Білорусі. Але, на гірший випадок, згодилася й надбавка. Отож ота 40-відсоткова надбавка поширювалася на всіх людей у формі. З її врахуванням і було зроблено перерахунок пенсій особам, які вийшли на пенсію до 1995 року. Тобто пенсії підвищено.
Однак у серпні 2001 року вийшов новий, аналогічний, Указ Президента, згідно з яким особам рядового, а також середнього і старшого начальницького складу міліції встановлено щомісячну надбавку в розмірі 100 відсотків, вищого начальницького складу — 50 відсотків грошового забезпечення, працівникам — у розмірі 100 відсотків посадових окладів. І тому з 1 жовтня 2001 року змінилася загальна сума грошового забезпечення усіх працюючих співробітників органів внутрішніх справ.
Її потрібно було б узгодити із Законом «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб». А там чорним по білому записано, що проводиться «перерахунок раніше призначених пенсій», до того ж «щорічно, виходячи з установленого на 1 січня поточного року розміру грошового забезпечення відповідних категорій»…(ст.63).
Але закон для уряду виявився як дишло. Перерахунки пенсій не проводяться. Причина до болю знайома — у держбюджеті бракує коштів. І пенсіонерів Збройних сил та МВС мимоволі поділили на дві категорії — ті, хто вийшов на пенсію до 1 жовтня 2001 року, і ті, хто став пенсіонером після цієї дати. Посадові особи Мінфіну відповідають, наприклад, що «зміни до держбюджету-2004 в частині збільшення видатків на пенсійне забезпечення вказаних категорій громадян опрацьовуються» (лист тернопільській спілці ветеранів «Кремінь» від 30.04.2004 року). Здебільшого органи виконавчої влади посилаються на те, що визначені у президентському указі надбавки до основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за звання, надбавка за вислугу років (!)) застосовують протягом… 24 місяців. Бо так наказує чинити урядова постанова від 8.01.2000 року.
Начальник інспекції по роботі з правоохоронними органами Тернопільської міської ради юрист Володимир Воронін докладно обгрунтовує, що прийняття цієї постанови суттєво обмежило конституційні права працівників міліції та військовослужбовців при виході на пенсію. «У законі, — пояснює він, — чітко передбачено обчислення пенсії із грошового забезпечення, отриманого за останній місяць роботи. У це грошове забезпечення входять також додаткові надбавки — за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби. А урядова постанова від 8 січня 2001 року, всупереч закону, наказує враховувати розмір надбавок при визначенні пенсії за останніх 24 місяці. І багато моїх колег, які вийшли на пенсію раніше, отримують нижчі пенсії. Це був перший удар по пенсіонерах міліції та Збройних сил. А другого, ще дошкульнішого, їм завдано реалізацією урядом президентського указу від 31 серпня 2001 року. Тепер уже надбавки до основного виду грошового забезпечення зовсім перестали враховуватися при обчисленні пенсій особам, які вийшли на пенсію до цієї дати!»
А яку позицію зайняли судові органи? У 2002 році суди Полтавської області таки прийняли рішення про перерахунок пенсій кільком пенсіонерам органів внутрішніх справ відповідно до Указу Президента від 31 серпня 2001 року. І перерахунки було зроблено. Та в подальшому суди вже не задовольняють таких позовних вимог.
Приклад доволі яскравий: один із пенсіонерів, інвалід 2-ї групи з Тернополя, подав касаційну скаргу до Верховного суду. Проте найвища судова інстанція понад десять місяців зволікає з прийняттям рішення, що позбавляє позивача можливості звернутися до Європейського суду з прав людини. До речі, останнім часом пенсіонери ОВС, не вірячи у справедливі рішення української Феміди, все частіше пишуть у Страсбург. І при цьому не залишаються з «носом». Бо лише 2003 року, за даними інституту Уповноваженого з прав людини (Ніни Карпачової), Європейський суд пред’явив на користь 12 осіб претензії до України на суму майже 10 млн. доларів. Скупий український уряд, виходить, платить двічі.
У європейських країнах величина пенсії не залежить від часу виходу на пенсію. Там соціальне забезпечення відповідає своїй суті. В Україні прийнято низку законів, зокрема «Про статус ветеранів військової служби і служби в органах внутрішніх справ та їх соціальний захист», «Про міліцію» тощо, які гарантують цим категоріям працівників однаковий соціальний захист, незалежно від часу виходу на пенсію. Та в Україні уже залізною стала практика: якщо закон не узгоджується з доходами бюджету, треба відкинути закон.