Олександр Юркін, хоча і є одним із публічних діячів, цурається популістської активності і вкрай рідко дає інтерв’ю. Однак профспілкова тема зазвучала на початку року досить голосно. Україна стояла перед загрозою всенародного страйку. Голова Федерації профспілок України погодився відповісти на запитання «Дзеркала тижня».
— Чи знято питання про всеукраїнський виступ працівників, про який йшлося ще місяць тому?
— Питання про страйк сьогодні знімається, оскільки уряд декларував, що йде на задоволення наших вимог. Але будь-яке порушення цих домовленостей робить страйк імовірним. Водночас організуюча роль ФПУ разом з іншими профоб’єднаннями не дасть протесту розгортатися стихійно і безконтрольно.
— У чому полягали вимоги профспілок?
— Центральне завдання — змусити нарешті владу почати вирішувати гострі соціальні проблеми. Почати ліквідацію боргів із зарплати, підвищити розмір прожиткового мінімуму до 734 грн. і привести у відповідність із ним мінімальний розмір оплати праці. За цими пунктами ми готові підписати Генеральну угоду з урядом. Цього ми сьогодні домагаємося, вважаючи, що для членів профспілки і народу угода важливіша за вибори.
У нас є певні важелі впливу на ситуацію. Ініціативу Національної комісії регулювання електроенергетики, яка передбачала істотне зростання тарифів для населення, було нами заблоковано. Наполягаючи на підвищенні тарифів, НКРЕ грубо порушувала пункт 4.11 Генеральної угоди на 2004—2005 роки. Там чітко сказано, що рішення про зміну діючих тарифів і норм приймається за узгодженням із профспілками.
На мій погляд, протидія НКРЕ — це доказ того, що ми можемо реально захищати інтереси членів профспілок і наших громадян, і не всіх це влаштовує. Наші позиції з цього питання залишаються сильними. За те, щоб залишити в Генугоді пункт про узгодження тарифів із профспілками, 10 лютого проголосували всі сторони: роботодавці, профспілки і представники уряду.
— Де гарантія, що ваші вимоги, які прописані в Генугоді, після її укладення будуть реалізовані урядом?
— Угода встановлює найважливіші норми договірних відносин, що впливає на параметри соціально-економічної ситуації в країні. У якомусь сенсі вона має більш пряму дію, ніж нинішні вибори до ВР. У неї закладаються зобов’язання уряду щодо ліквідації боргів із зарплати, щодо розміру мінімальної заробітної плати, стримування зростання тарифів тощо.
По суті справи, споживчий кошик, зарплата і тарифи — це три кити будь-якої соціальної політики. Договірні сторони ставлять під угодою свій підпис. Як ви вважаєте, чи зобов’язує чиновників підпис прем’єра? Я гадаю, так. Ми ставимося до своїх зобов’язань із такою ж серйозністю.
— Коли планується підписання Генугоди?
— Воно намічене до 15 березня. Досягнута попередня згода сторін про формат і параметри договору. Ми зі своєї позиції не зійдемо і зробимо усе, аби конкретні домовленості з Кабміном і роботодавцями не були переглянуті.
Але підписання Генугоди — тільки перший крок. Ми повинні вибудувати механізми реалізації наших пропозицій із зарплат, прожиткового мінімуму та іншого — від базового документа до конкретного колективного договору на конкретному підприємстві. Профспілки повинні взяти під свій контроль весь ланцюжок. Головне, щоб соціальна політика, фундамент якої закладає Генугода, почала працювати.
— Чи вдається вам знайти спільну мову з президентом Ющенком і прем’єр-міністром Єхануровим?
— Юрій Єхануров був гостем і учасником недавньої Всеукраїнської профконференції, виступив на підтримку наших ініціатив, тож я вважаю, тут досягнуто цілковите розуміння. З Віктором Ющенком намічена зустріч, на якій нами й урядом буде подано своє бачення ситуації. Щодо тарифної теми Ющенко уже висловився в резонанс з нашою позицією, заявивши, що підвищення тарифів для населення мають супроводжувати бюджетні компенсації для малозахищених верств.
По суті, у трикутнику «профспілки-президент-прем’єр» суперечностей сьогодні немає, проте я не виключаю, що на інших поверхах влади ми зустрінемо жорстку протидію.
— Проте дехто з ваших опонентів стверджує, що пропозиції профспілок щодо мінімальної зарплати і бюджету, рівня тарифів на електрику і газ непосильні для українського бюджету і тому вочевидь нереальні...
— У мене є розрахунки, які показують, що від наших пропозицій бюджет виграє, а не програє. Збільшення прожиткового мінімуму до 734 грн. вимагає закласти в бюджет додатково 21,7 млрд. грн. Але економічно безграмотно ставити тут крапку. Лише додаткові податкові надходження дадуть 15 млрд., також ми заощадимо на скороченні витрат для покриття дефіциту Пенсійного фонду, оскільки масштабні дотації вже не знадобляться.
Власники підприємств, звичайно, понесуть додаткове навантаження, тому що їм доведеться платити своїм працівникам більш достойні гроші і повернути борги по зарплаті. Але це абсолютно справедливі вимоги.
Стосовно тарифів лінійна економічна логіка також не спрацьовує. Підвищення тарифів призведе до того, що величезна частина населення узагалі відмовиться платити. Зараз у нас і так відсотків сорок неплатників, а буде ще більше. Як це позначиться на становищі обласних енергокомпаній? Поки темпи зростання економіки падають, краще збирати ті платежі, які можливі в цій ситуації, ніж спровокувати системну кризу.
Необхідно зауважити, що наші вимоги стосуються здатності уряду вибудувати перспективу розвитку держави і добробуту її громадян. Нам важливо бачити волю і послідовність у діях влади в цьому питанні.
— У вас немає побоювань, що після виборів 26 березня економічна ситуація в країні зміниться кардинально і будь-які домовленості з владою втратять силу?
— Ні, адже ми враховуємо таку можливість. Але, крім ситуативних чинників, враховуємо фундаментальні обставини нашого життя. На мій погляд, профспілковий рух до них саме і належать. Сама ідея профспілок — ефективна відповідь на виклики, які постають перед людиною праці. Поки зберігаються суперечності між власниками і трудовими колективами, збережеться і необхідність вирішення спорів в інтересах працівника. І ніхто, крім профспілок, не прийде на допомогу.
Інша справа, що саме профрух має стати більш затребуваним. ФПУ, як найбільше профспілкове об’єднання, перебуває в процесі внутрішнього реформування. Ми не можемо в сучасних умовах «залялькуватися» в організаційних формах ВЦРПС. Нам потрібно підсилити первинні організації, галузеві профспілки, «облрадпрофи». Їхні повноваження будуть максимально широкі, але вмонтовані в загальну логіку профспілкової системи, загальну програму дій і єдину систему координат.
Я упевнений, що центральні органи профспілок мають бути сильним суб’єктом переговорного процесу з урядом. От чому виступаю за «вертикально інтегровану» структуру профруху. І сподіваюся, ми дали ФПУ необхідний імпульс до розвитку.
У «розгойданій» сучасній Україні профспілки стають одним з островів стабільності. Це, до речі, відрізняє нас від політичних партій. Серед наших членів є люди різних політичних симпатій, але профспілки в цілому не підтримують жодну з партійних сил.
Я вважаю, що і лідер ФПУ не повинен бути членом політичної партії. Партії захищають чиїсь інтереси в рамках свого розуміння, причому лише час від часу. А для профспілок захист прав працюючих — основне і постійне завдання.
По суті, зараз вирішується питання про життя всеукраїнських профспілок. Щоб зберегти інструменти впливу на ситуацію, потрібно вписатися в контекст мінливої економічної і політичної реальності. Або ми модернізуємося усі разом, або помремо.
— Чим усе-таки можна пояснити ситуацію, коли за такої, здавалося б, бурхливої діяльності ФПУ і прагнення вписатися в нову економічну модель України, яка формується, членом вашої профспілки, як і раніше, стають автоматично, а не за переконанням?
— Ви, напевно, не до кінця розумієте суть профспілкової організації. Член профспілки сплачує членський внесок; не хочеш — не сплачуй, ніхто не змушує. Членство — абсолютно добровільне. Тому люди охоче беруть участь у роботі. Причому не за інерцією, а виходячи з власних інтересів.
— Що заважає організувати масштабну інформаційну кампанію з роз’яснення й уточнення позицій і поглядів ФПУ на епопею з прийняттям того ж Трудового кодексу, відповідно до якого, приміром, працівника можна буде звільнити без згоди профспілки?
— Уся справа — у стані нашої ВР. Ви ж знаєте, що там відбувається. Але ми, втім, працюємо в тісному контакті з депутатами. Зокрема, пункт про звільнення, про який ви говорите, завдяки зусиллям ФПУ уже вдалося виключити. І в новій редакції Трудового кодексу його немає.