За результатами дослідження Міжнародної організації з міграції (МОМ), 13% українців готові погодитися на ризиковану пропозицію роботи за кордоном. За роки незалежності жертвами торгівлі людьми стали понад 260 тисяч українців, а наша країна вийшла у лідери Південно-Східної Європи за кількістю постраждалих. При цьому 65% українців працювали на території Російської Федерації.
Вербувальники обманом заманюють українців у Росію
З 2015 року і по сьогодні тягнеться справа так званих наркокур’єрів. Українських чоловіків обманом заманювали на роботу до Росії. Вербувальники обіцяли зарплату у тисячу доларів на місяць за роботу звичайним пішим кур’єром. Жодних вкладень не вимагалося: дорогу, харчування та проживання оплачував «роботодавець». Уже в перші дні українці зрозуміли, що стали жертвами обману, але тих, хто відмовлявся від нелегального заробітку, починали шантажувати та погрожували фізичною розправою.
«Вербувальники самі здавали своїх жертв поліції. А тому, хто відмовлявся переносити спайси (наркотичні суміші) і казав: «Ми ж так не домовлялися», погрожували, що знищать його та рідних. Злочинці збирали повні дані про жертв, знали про них усе», — коментує адвокат Харківської правозахисної групи Дмитро Мазурок.
Найчастіше жертвами цієї схеми ставали здорові чоловіки віком від 18 до 44 років. У кожного з них були свої підстави поїхати на заробітки: великі борги, хвороба рідних, невдалий бізнес тощо. Олег (призвище чоловік попросив не називати) заборгував банку велику суму, оскільки «погорів» у бізнесі. Чоловіка діставали колектори, тому він зважився на роботу за кордоном. Уже на першому завданні зрозумів, що перевозить непростий вантаж, і зателефонував роботодавцю. У відповідь почув, що вони знають, де живе його сім’я і, якщо він не відпрацює повністю усього, що на нього витрачено, постраждають рідні.
«Такі погрози звучали на адресу майже всіх постраждалих. Ніхто не хотів порушувати закон, але їх ставили у такі рамки, що вони не могли відмовитися. Це класичне трудове рабство», — додає правозахисник.
Заробітчанам видавали телефон зі встановленим додатком для відслідковування пересування, а за лічені дні українців арештовувала поліція. Вони отримували від 5 до 20 років позбавлення волі за незаконний обіг наркотиків.
Українським правозахисникам відомо про 378 таких випадків: 197 жертв торгівлі людьми вже засуджені в Росії, а 122 переведені для відбування покарання в Україні. Однак, за даними українського омбудсмена, таких українців у Росії — тисячі.
«Тільки протягом 2019 року статус осіб, які постраждали від торгівлі людьми, отримали 185 громадян, — розповіла Людмила Денісова. — Судові органи, в тому числі Російської Федерації, ігнорують надані громадянами України документи, що підтверджують їхній статус жертви. Хоча статус жертви має значення при помилуванні, при достроковому звільненні чи зменшенні покарання».
За нормами міжнародного права, якщо злочин здійснено під примусом, людина має право на звільнення від покарання. Однак в Україні немає такої процедури, адже переглядати обвинувальний вирок може лише суд держави, яка засудила українців.
«У Росії в жодній кримінальній справі не фігурує факт, що українці стали жертвами торгівлі людьми, і багато хто з них уже отримав такий статус від України. Росія заплющує на це очі, що, на нашу думку, вказує на очевидну співпрацю злочинців з російськими правоохоронними органами», — вважає адвокат Дмитро Мазурок.
2016-го чотирьох вербувальників заарештували, однак на понад 30 місяців справа «застрягла» в Солом’янському суді Києва, — і досі нема жодних рішень. Трафікери відпущені під домашній арешт, а постраждалі продовжують відбувати покарання. За усі ці роки лише п’ять українців було звільнено. Організаторів злочинів так і не знайшли.
Ситуацію могли б виправити поправки до Кримінального кодексу України та до закону про амністію, які запровадили б механізм помилування постраждалих від торгівлі людьми. Однак ініціативи та рекомендації правозахисників залишаються без уваги.
Сурогатне материнство та торгівля людьми: вигадки чи реальна проблема?
Весна 2020-го стала щедрою на гучні скандали, пов’язані із сурогатним материнством. У квітні правоохоронці викрили злочинну схему, коли під прикриттям сурогатного материнства шахраї укладали фіктивні договори про шлюб з іноземцями та переправляли новонароджених дітей за кордон, зокрема, в Китайську Народну Республіку.
«Це прямо не заборонено законом, і тому все відбувається за цивільно-правовим договором, виконання якого контролюється самими його сторонами. Навіть нотаріального посвідчення такого договору не потрібно. Однак продаж новонародженої дитини — це повний склад злочину, передбачений статтею 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми». Україна не повинна бути напівлегальним майданчиком для торгівлі дітьми», — прокоментував заступник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко.
А вже за два тижні розгорівся новий скандал: приватна клініка сурогатного материнства опублікувала відео з 46 немовлятами, які чекали на своїх біологічних батьків-іноземців в одному з київських готелів. Омбудсмен закликала на законодавчому рівні зробити сурогатне материнство можливим лише для українців і назвала його «торгівлею людьми».
«Сурогатне материнство в Україні — проблема, яка потребує комплексного та негайного реагування. Надання таких послуг іноземним громадянам може призвести у першу чергу до порушення прав дітей і до ситуації, в якій Україна не здатна захистити своїх громадян. Діти в Україні не мають бути об’єктами торгівлі людьми!» — заявила Людмила Денісова.
У більшості країн Європи сурогатне материнство заборонене або дозволене без грошової винагороди. В Україні ж на ринку сурогатного материнства панує повний безлад: приватні клініки укладають договори на власний розсуд, а сурогатні матері отримують за послуги в середньому 15 тис. дол.
«Оскільки ринку сурогатного материнства ніхто не контролює, то й такого поняття, як відповідальність, немає, — коментує юристка Правозахисної групи «СІЧ» Юлія Полєхіна. — Ми проаналізували типовий договір між потенційними батьками та сурогатною матір’ю і знайшли порушення Конституції України та міжнародних конвенцій. Приміром, сурогатній матері із сьомого місяця вагітності заборонено вільно пересуватися. Це порушення статті 33 Конституції. Також їй заборонено доглядати за власною дитиною, коли та захворіла інфекційною хворобою. Це пряме порушення статті 16 Конвенції про права дитини. Біологічні батьки можуть на свій розсуд відмовитися від новонародженого, і тоді сурогатна мати зобов’язана віддати його до державної дитячої установи. Але найстрашніше, що ніхто не знає, що відбувається з дитиною після перетину кордону!».
На думку правозахисниці, представники приватних клінік і посередників зацікавлені, щоб подібний стан справ залишався якнайдовше, і вони мали більше можливостей для маневру: на свій розсуд укладати такі договори, які так чи інакше суперечать Конституції України та нормам міжнародного права.
Як не потрапити у сучасне рабство?
На сьогодні людський трафікінг лишається багатомільярдною кримінальною індустрією, яка за прибутками посідає третє місце у світі після нелегальної торгівлі зброєю та наркотиками. Попри те, що Україна у лідерах за кількістю постраждалих від сучасного рабства, майже 80% українців упевнені, що з ними такого ніколи не трапиться.
«Люди схильні вірити в ілюзії та чарівництво, замість критичного ставлення до інформації. Запитання «чому мені щось не договорюють?» не дуже критично аналізується, — коментує психологиня Центру психічного здоров’я та травматерапії «Форпост HELP» Олеся Ольховик. — Людина, яка не витрачає часу на перевірку інформації, втратить набагато більше у майбутньому».
Вербувальники — хороші психологи. Вони можуть скористатися довірливістю або нестабільним становищем людини. Їхні обіцянки звучать більш ніж заманливо: великий заробіток, легальне працевлаштування, ще й оплата візи, квитків і необов’язкове знання іноземної мови. Насправді ж такі спокусливі пропозиції часто закінчуються тим, що людина потрапляє до рук злочинців, у неї забирають документи і примушують відпрацьовувати те, що на неї «витратили».
Аби не потрапити на гачок трафікерів, юристи радять докладніше розпитати про деталі працевлаштування. Якщо роботодавець ухиляється від відповідей, це має насторожити.
«Переконайтеся, що у вас є робоча віза, та з'ясуйте, чи є у фірми-посередника відповідна ліцензія, — радить аналітик Правозахисної групи «СІЧ» Віктор Філатов. — Трудовий договір або контракт має бути складений зрозумілою мовою. Підписуйте договір лише з роботодавцем, а не з посередником. Повідомте рідним деталі поїздки та домовтеся про кодову фразу, яка буде свідчити, що ви потрапили в біду. Заздалегідь знайдіть контакти посольства або консульства України та організацій, які надають допомогу мігрантам».
Якщо ж ви все-таки опинилися у критичній ситуації, не варто боятися звернутися до поліції. Україна є стороною Конвенції Ради Європи щодо протидії торгівлі людьми. Тож, якщо постраждалий звертається в поліцію і заявляє, що постраждав від торгівлі людьми, — неважливо, чи є у нього паспорт і чи прострочена віза. Людина звільняється від відповідальності за перебування у країні без документів і має право на захист за міжнародними правовими нормами.