На пенсії зібраних грошей фонду не вистачає, - дотації з державного бюджету становлять 167 млрд грн. Майже 5,5 млрд грн ПФУ отримує за надання послуг із виплати пенсій та їх адміністрування. У межах загального бюджету сума незначна, але чи виконує ПФУ ті сервісні функції, за які отримує ці кошти? Чому жодна зі спроб реформувати пенсійну систему України не торкнулася реформування самого пенсійного органу, який давно мав би працювати в інтересах українських пенсіонерів, надаючи їм послуги. Чи новий сайт ПФУ - це й була реформа із підвищення сервісності?
У жовтні 2013 р., у передмайданний час, було опубліковано мою статтю "Вища міра соціального захисту, або Кнопка для бюрократа", в якій я критикував роботу Пенсійного фонду. Йшлося про недоліки, притаманні, на жаль, багатьом установам: великі черги, зверхнє ставлення до пенсіонерів, недоступність приміщень для людей з інвалідністю. Стаття починалася з гумору, а закінчувалася серйозною розмовою.
Через два тижня після публікації рішенням управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси мені було знижено пенсію. Отакий креативний хід! Це - перший і єдиний випадок в історії України, коли журналісту було знижено пенсію після критичної публікації, і знизив її той самий орган, який був підданий критиці.
Незабаром управління зібрало прес-конференцію в Одеській регіональній організації Національної спілки журналістів України, на якій я був присутній особисто. На прес-конференції керівник управління, на той час Анжеліка Легеза, публічно, під аудіо- і відеозапис подякувала мені за публікацію. Буцімто критика допомогла покращити роботу. Аби ж то…
Принагідно пані Легеза повідомила, що зниження пенсії журналісту аж ніяк не пов'язане з критичною публікацією. Начебто помилку знайшли…
Далі стало ще цікавіше. Після публічної подяки, аудіозапис якої є, пані Легеза подала до мене судовий позов "про спростування неправдивої інформації і захист ділової репутації". Так, так, через ту саму статтю, за яку дякувала.
Після судового процесу тривалістю два з половиною роки в чотирьох інстанціях у позові управлінню було відмовлено повністю (справа №522/26983/13-ц, у Верховному суді - №6-7115св15). Суд дослідив і підтвердив викладені мною факти. Ми всі із своїх податків оплатили і ці "адміністративні" видатки фонду.
Оскільки моя пенсія залишалася зниженою, я був змушений захищати свої права в суді. Це була важка і довга епопея. Одним судовим процесом обійтися не вдалося, бо управління після кожного суду вигадувало щось новеньке.
За рішеннями судів по трьох справах №522/209/16-а, 522/7044/17 і 815/2000/18, які набули законної сили, мою пенсію було підвищено - загалом на 1000 грн на місяць, і було виплачено недоплачену за весь цей час частину пенсії в розмірі більш як 40 тис. грн. Рішеннями судів дії управління було визнано протиправними.
Тобто виявилося, що мені не тільки не можна було знижувати пенсію, а треба було підвищувати на значну порівняно з її розміром суму.
А я продовжував критикувати управління в пресі.
У розпал Майдану, 11 січня 2014 р., було опубліковано ще одну статтю з критикою управління - "Графи і маркізи Пенсійного фонду, або Пожиттєве покарання журналіста", а потім ще багато матеріалів у різних засобах масової інформації.
Управління відмовлялося виконувати рішення судів добровільно, виконувало примусово, сплачуючи при цьому великий виконавчий збір, безвідповідально втрачаючи кошти ПФУ. І на це знову ж таки пішли наші з вами податки.
Після виконання рішення по останній справі управління, сплативши мені в черговий раз недоплачену частину пенсії, подало звіт про повне виконання у виконавчу службу. Здається, тут і казочці кінець. Але ні. На допомогу районному управлінню, яке на той час отримало вже нову більш солідну назву - Центральне об'єднане управління ПФУ в м. Одесі, прийшов начальник Головного управління ПФУ в Одеській області О.Бураченко, який у листі на адресу своїх підлеглих надав їм пряму вказівку "відкоригувати порядок виконання судових рішень".
Яким чином? До біса простим - шляхом повного невиконання!
Однак усе ж було виконано, звіт було подано до виконавчої служби! А нічого, управління зробило вигляд, що знову знайшло помилку і знову знизило мою журналістську пенсію. Після чотирьох програних пенсійним фондом судів…
Пан Бураченко не замислився над тим, що в Кодексі адміністративного судочинства України є стаття 372, яка має саме таку назву "Порядок виконання судових рішень в адміністративних справах", і вона не може бути "відкоригована" районним управлінням Пенсійного фонду і навіть самим паном Бураченком. Але мені знову довелося йти до суду. Рішенням по справі №420/6558/18 розпорядження про чергове зниження пенсії було скасоване. Ми вкотре оплатили з власних кишень судові баталії фонду.
Шостий рік автору невеличкої статті в дві з половиною сторінки "не можуть" правильно порахувати пенсію і, щоразу програючи суди, вперто продовжують суперечку. Не за власний же кошт судяться. Наразі відбулося вже п'ять спроб знизити пенсію, триває шостий судовий процес.
Я звернувся до представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Той зажадав ознайомитися з документами. І тут я й сам здивувався: судові документи заважили шість із половиною кілограмів!
А уявіть, що "жертвою" ПФУ є не досвідчений журналіст з активною позицією, а літня людина без досвіду, бажання і натхнення до подібних судових баталій. Хіба відстоїть вона свої права? Навряд. Отримає занижену пенсію і промовчить.
11 серпня 2007 р. у газеті Одеської міської ради "Одесский вестник" було надруковано мою статтю "Суд до потери пульса", де було піддано критиці вперті судові процеси ПФУ проти літніх людей, які ця державна установа штучно генерує і веде роками. ПФУ не тільки чекає смертей пенсіонерів, особливо не приховуючи цього, а й активно сприяє приближенню цих сумних подій. Наразі саме такий метод застосовується й до мене.
І, на жаль, досвід показує: якщо де й можна вирішити спірне питання з чиновниками, то лише в суді. Так, це важко, але це можливо!
Здавалося б, на якомусь щаблі ієрархії питання мають вирішуватися в самому Пенсійному фонді. Є районні управління, обласні, Пенсійний фонд України в Києві. Спеціалісти, головні спеціалісти, начальники відділів із заступниками, начальники управлінь із заступниками, начальники департаментів із заступниками - всі отримують зарплату з бюджету, від нас із вами. Тільки кур'єрів - "тридцять п'ять тисяч"!
Але скаржитися чиновнику на чиновника - марно псувати папір. З аналізу багатьох судових справ можна зробити висновок: хоч би яку дурницю втнули в районному управлінні ПФУ, її підтримуватимуть аж до міністра. Поки відбувалася моя епічна битва за свободу слова і пенсію, змінилося три міністри соціальної політики, два голови ПФУ. Я послідовно звертався до кожного з них і отримав відписки: все добре, добре, добре… Спати, спати, спати…
Наприклад, приходили відповіді на кшталт: "Ваші документи 1996–1999 років не відповідають Порядку, затвердженому Правлінням ПФУ в 2005 році". За подібну відповідь студент першого курсу юридичного факультету почує: "Сідай, двійка!", але юристи Пенсійного фонду з вищою освітою, не червоніючи, роками тягають пенсіонерів по судах, щоб ті довели "фахівцям" юридичні ази.
Записано в Конституції України, в Кодексі адміністративного судочинства України, що більш ранні документи не можуть і не повинні відповідати більш пізнім законодавчим актам, адже від того вони не перестають бути свідченням важливих юридичних фактів. Але чиновники роблять вигляд, що це неочевидно, і женуть пенсіонерів до суду.
До пенсійного фонду звертаються здебільшого законослухняні громадяни, які мають по 30–40 і більше років стажу. Уявіть собі, наприклад, водія трамвая, який усе життя возив пасажирів і ніколи не питав у них, чи знають вони правила дорожнього руху. Він сам знав ті правила і використовував свої знання на благо всіх тих людей, яких перевозив, у тому числі працівників пенсійного фонду. Але коли він прийде до пенсійного фонду за пенсією, йому знадобиться знання всього пенсійного законодавства, в тому числі відомчих порядків, а також знання судової системи, щоб примусити пенсійний фонд усе це виконати, бо там до нього, швидше за все, застосовуватимуть зовсім іншу логіку: "Прийшов, дурень, нічого не знає. Цей стаж ми йому не зарахуємо, цю довідку оголосимо нечинною. Дамо по мінімуму. Хай котиться хоч у суд, хоч на цвинтар!".
Зайдіть у Єдиний державний реєстр судових рішень, почитайте, за що судяться пенсіонери. Корвалолу не вистачить! Але переважна більшість пенсіонерів до суду не доходить…
До того ж алгоритм розрахунку пенсії за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" занадто складний. Уявіть собі, що для правильного розрахунку пенсії потрібно знайти мінімум дискретної, степеневої функції, щоб видалити з розрахунку 60 найгірших місяців. Потім знайти ще максимум такої ж функції, щоб додати 60 найкращих місяців. Незважаючи на те, що в математиці є багато методів пошуку оптимуму функції багатьох чинників: покоординатний спуск, градієнтний спуск, метод Монте-Карло та інші, у цьому випадку таку оптимізацію можна виконати лише методом повного перебирання варіантів.
Щоб знайти ті оптимуми, потрібно розрахувати кілька сотень значень функції, а для обчислення лише одного значення функції треба виконати кілька сотень операцій ділення, множення, додавання з точністю до шостого знака після коми. У пенсійному фонді оптимізацію виконують з допомогою спеціальної комп'ютерної програми. До речі, це зроблять у тому разі, якщо пенсіонер просив про це в своїй заяві.
Сам пенсіонер виконати вручну ці розрахунки попередньо чи для перевірки не зможе внаслідок дуже високої кількості обчислень. На веб-сайті ПФУ має бути пенсійний калькулятор, з допомогою якого пенсіонери могли б виконати такі розрахунки, але там з 1 жовтня 2017-го - вже понад рік - красується напис: "Шановні користувачі! Наразі доопрацьовується нова версія пенсійного калькулятора. Вибачте за тимчасові незручності". Отаке Монте-Карло!
Програміст середньої кваліфікації може зробити таку програму пошуку оптимальних періодів оптимізації за одну добу, - у програмі з двома циклами перебору немає нічого складного, але ПФУ вже рік і чотири місяці не може спромогтися її розробити.
Може, всі ці складнощі розрахунку привели до добрих, справедливих результатів? Ні, всім відомі перекоси, коли люди зі стажем по 50 років отримують пенсії, не набагато вищі за мінімальні. Це вже визнав міністр соцполітики пан А.Рева.
Отакі справи.
Ми з вами, працюючи все життя, породили якогось монстра, що хоче тільки жерти, не гидуючи пенсіонерами. На сплату пенсій зібраних грошей фонду не вистачає, але вистачає на утримання тисяч цинічних бюрократів, які ведуть суди з пенсіонерами, на сплату роботи виконавчої служби, що примушує пенсійний фонд виконувати рішення судів.
Отаке життя "по-новому". Майже шість років безперервних судів пенсійного фонду з журналістом! Протиправні дії, розпочаті при Януковичі, ще більш активно тривають при Порошенку, та ще і з тими самими службовими особами. Мені здається, ми всі очікували інших, набагато кращих, результатів…