Поки німецький «равлик із патроном» тільки вирушає до України, а уряди двох країн ніяк не можуть увімкнути режим домовленостей, Німеччина прийняла на сьогодні більш як 700 тисяч біженців. З кінця лютого нам, українцям із великим «німецьким стажем», як і більшості людей, небайдужих до горя, довелося не раз волонтерити й допомагати своїм співвітчизникам, які опинилися в Німеччині.
Протягом цих трьох місяців ми не раз спостерігали, як були здивовані українці, коли дізнавалися про закони, звичаї й традиції Німеччини. Звісно, щоб уникнути непорозумінь, а також маленьких і великих неприємностей, про них краще знати заздалегідь. Виявляється, звичайний проступок, який удома міг би залишитися непоміченим, може обернутися величезним штрафом. Наприклад, убити або навіть поранити бджолу, яка підлетіла до келиха з твоїм напоєм, може коштувати у Північній Рейн-Вестфалії до 60 тисяч євро! Пом'якшити покарання може лише той факт, що ти — алергік, але це треба ще й довести, як і те, що бджола тобі справді загрожувала.
Щодня наші співвітчизники дивуються правилам нового життя. Що позитивного й негативного відзначають українці в Німеччині?
Житло
Більшість тих, кого довелося зустріти, висловлювали величезну подяку уряду Німеччини за його гостинність і турботу. Всі біженці у будь-якому місті та в будь-який час можуть звернутися до пунктів першої допомоги, які зазвичай розташовані на центральних залізничних вокзалах. Знайти волонтерів можна завдяки оголошенню українською мовою через гучномовець. Їхнє головне завдання — забезпечити приїжджих тимчасовим безкоштовним житлом, яким, чесно кажучи, задоволені не всі. В найкращому випадку це — скромний місцевий готель, а ті, кому не так пощастило, потрапляють у табір для біженців, обладнані спортивні зали у школах або масштабні павільйони виставкового центру.
Проблема постійного житла стоїть у Німеччині гостро, оскільки вільних квартир дуже мало. Існують і деякі нюанси — багато господарів приватних квартир відмовляються брати сім'ї без постійної роботи, залежні від дозволу соціальних служб, із маленькими дітьми або тваринами — деякі з українців, на превеликий подив німців, відважилися взяти із собою навіть екзотичних тварин, наприклад, домашню рись. Наші люди скаржаться на те, що житло у великих містах просто не знайти, тільки в передмістях. Але питання житлового забезпечення було актуальним і до української кризи з огляду на наплив мігрантів з інших країн.
Соціальний пакет
Німеччина — одна з небагатьох країн світу, яка забезпечує біженців істотним соціальним пакетом, на який може завжди розраховувати звичайний німецький безробітний. Наприклад, розмір соцвиплат із 1 червня 2022 року становить 449 євро на дорослу людину, яку офіційно поставили на облік у центрі зайнятості. Окрім основної виплати, українські біженці можуть оформлювати за спрощеною процедурою й додаткову послугу — допомогу в розмірі 219 євро на дитину до 18 або 21 років, залежно від умов.
Із першого дня біженці забезпечені всім необхідним — буквально за кілька євро вони можуть купувати продукти, термін придатності яких, наприклад, добігає кінця. У більшості населених пунктів працюють гуманітарні штаби, в яких можна отримати дитяче харчування, одяг, засоби гігієни та телефонні картки з безкоштовною сім-картою. Але за інтернет потрібно платити самому. Біженці мають змогу вільно тренуватися упродовж трьох місяців у деяких фітнес-клубах, а також безкоштовно відвідувати басейни, музеї, театральні вистави та інші культурні заходи. У магазинах оптики українці можуть безкоштовно перевірити зір та отримати окуляри. Кожен із прибулих може розраховувати на безоплатну медичну допомогу, зокрема ліки, послуги психолога та стоматолога.
Освіта
Безкоштовні бакалаврат і магістратура в Німеччині для українців передбачені в усіх державних вищих навчальних закладах. У більшості випадків студентам не потрібно складати вступні іспити, але важливо пам'ятати, що навчання ведеться німецькою. Для цього українцям пропонують різні безкоштовні мовні та інтеграційні курси, де викладачі навчають німецької, не вимовляючи жодного слова українською або російською. Це вносить чималий дискомфорт.
Транспорт
Перше, що дивує українців у звичайному житті, — це громадський транспорт. Про нього кажуть, що це засіб пересування і притому розкіш. Наприклад, проїзд в один бік тривалістю годину коштує у Франкфурті-на-Майні 2,75 євро, денний квиток — 5,75 євро. Щодо самого транспорту, то він є досить комфортабельним: із м'якими сидіннями та вентиляцією. Носіння масок у транспорті є обов'язковим, і це досить незвично для наших співвітчизників. За неправильне носіння маски або відмову надягати її стягується великий штраф. Під час першої хвилі коронавірусу у квітні 2020 року тільки у франкфуртському міському транспорті було оштрафовано порушників на суму 410 тисяч євро, у Штутгарті — на 382 тисячі євро.
До 31 травня 2022 року (з 1 червня цю пільгу для біженців скасовано) українцям було дозволено безкоштовно користуватися громадським транспортом. А от із 1 червня до 1 серпня вартість місячного проїзного квитка на всі види транспорту, за винятком швидкісних поїздів далекого призначення, коштує лише 9 євро. Ця сума менша за вартість звичайного місячного проїзного у 10 разів! Тобто якщо раніше для будь-якого дорослого він коштував 90 євро, то на наступних три літніх місяці коштуватиме всього 27 євро, що дає можливість подорожувати всією Німеччиною. Така акція стала частиною багатомільярдного пакету допомоги федерального уряду. В перший тиждень було розкуплено мільйон квитків — це абсолютний рекорд!
У Німеччині існує особлива культура водіння та діють правила особливої ввічливості на дорогах — можна бути впевненим, що тебе завжди пропустять, якщо переходитимеш по «зебрі». У громадський транспорт можна заходити з візком або нескладаним велосипедом. Відмічають зручні для всіх маломобільних груп безбар’єрні дороги, а також розміри дорожніх знаків — навіть слабкозорий побачить, куди має їхати! Та все ж таки найголовніше у транспорті — це, звісно, його «німецька» пунктуальність. На зупинках завжди є табло, де висвічується, скільки хвилин залишилося до наступного трамвая, автобуса чи метро у великих містах. Тролейбусів у Німеччині немає. Нині уряд розглядає можливість визнання в Німеччині українських водійських прав.
А тепер — неофіційне експрес-опитування.
— Що саме вразило українців у Німеччині, якщо коротко?
— Соціальний захист.
— На запитання, які спільні риси характеру об’єднують німців та українців, відзначили...
— Працьовитість.
— Що позитивно здивувало українців у корінних німцях?
— Ввічливість і турботливість.
— Що насамперед вразило наших співвітчизників на вулиці?
— Кількість іноземців і доглянутість людей похилого віку.
Що кардинально відрізняє життя німців від українців?
По-перше, те, що називають екосвідомістю. Наших людей дивує, з якою турботою тут ставляться до природи та всього, що з нею пов'язано. Погодьтесь, дивно, коли отримуєш 25 центів, здавши в автомат порожню пляшку з-під мінеральної води. Варто відзначити, як доглядають за парками, в якому стані утримують дитячі майданчики для різних вікових груп, перевіряють їх на безпеку та підсипають для малюків дерев’яну стружку або пісок.
По-друге — це інститут сім’ї та гідна старість. Для добробуту дітей та літних людей продумано все — від простого до складного. Око тішить, коли охайні люди пенсійного віку відвідують із друзями кафе та насолоджуються життям.
У молоді в Німеччині теж існує культ активного способу життя — чимало людей їздять на велосипедах, займаються бігом і спортивною ходьбою, а також масово відвідують тренажерні зали.
Багато переваг — у медичному страхуванні та законодавчій галузі, завдяки якій можна завжди визначити винного. У будь-яких суперечках ви знайдете підстави для захисту не лише у адвоката, а й у своєму робочому контракті, який забезпечує стабільне місце роботи та гідний рівень зарплат. З 1 жовтня 2022 року мінімальну зарплату в Німеччині збільшать до 12 євро (брутто) на годину. Інший бік медалі — податки. Залежно від сімейного стану, людина, яка працює, сплачує більш як 50% податків і соціальних відрахувань. Звісно, про жодну готівку не може бути й мови.
Два світи — два способи життя
Механізм «очікування—реальність» дає збій з двох сторін: німці якомога скоріше хочуть бачити українців на робочих місцях, а наші співвітчизники не готові прийняти нову реальність і не поспішають слідувати німецькій букві закону. Багато з тих, хто плекав великі надії, але зрозумів, що безкоштовний сир буває лише у мишоловці, вже повернулися додому. Ті з меншості, хто ніколи не плутав «туризм з еміграцією», вже працевлаштувалися. Доводилося нам за своїх співвітчизників і червоніти, бо дехто вважає, що їм всі винні. Існують, на жаль, і новоспечені отримувачі соціальної допомоги, хто, використовуючи притаманну німцям наївність, не лише поїхав у подорож Європою, а й мріє і в майбутньому постійно курсувати між Україною та Німеччиною на гроші останньої. Від зустрічі з такими залишається специфічний післясмак, спогадів не вартий. Попри переважну вдячність, нарікань з боку наших співвітчизників чимало.
По-перше, дратує саме слово «біженець», а вимушений переїзд і відмова від звичного способу життя завдає значного дискомфорту. За час війни змінилося життя не лише українців. Німців, які ввімкнули режим економії на купівлі одягу, відвідуванні ресторанів і подорожах, турбує нинішнє зростання цін та інфляція. Вперше після карантину, спричиненого коронавірусом, у березні цього року зникли два базових продукти — борошно та олія. Потім борошно з'явилось, але пляшка олії з Румунії коштує сьогодні удвічі більше — 4,19 євро.
Не всіх влаштовує і смак продуктів, зокрема фруктів та овочів, але це частково компенсує якість м'ясних виробів і сирів. У продажу немає звичних для українців круп — їх можна придбати недешево виключно у біомагазинах або в магазинах чи відділах східноєвропейських продовольчих товарів.
Справедливо, на думку українців, бракує за кордоном колоритних ресторанів і кафе, рівень обслуговування в них теж не найкращий. Є незадоволені не лише ціною, а й якістю мобільного зв’язку та інтернету. Безпека та захист персональних даних — це в Німеччині майже найголовніше, тому не в кожному кафе чи торговельному центрі є безкоштовний Інтернет.
Не звикли наші люди до так званого режиму тиші: в Німеччині він діє з 13-ї до 15-ї, а також із 22-ї до 7-ї ранку. В суботу — з 19-ї до 8-ї ранку, а в неділю або релігійні свята турбувати сусідів гучними звуками музики або шумом від використання електричних приладів узагалі не можна. Дотримання тиші є обов'язковою умовою протягом усього вихідного дня. Якщо в неділю комусь заманеться увімкнути газонокосарку, його можуть оштрафувати на 50 тисяч євро. До речі, шум на вулиці у нічний час прирівнюється до дрібного хуліганства і переслідується за законом.
Ті, хто знайшов житло й опинився в маленьких містечках, скаржаться на те, що, починаючи з 21-ї години, життя наче завмирає. «Вимирають» у неділю всі магазини, тому продукти харчування можна знайти лише на заправках, вокзалах чи в аеропортах. До речі, аптеки (крім чергових) теж не працюють, а викликати лікаря додому не можна навіть у будень, — такої практики не існує.
Ще одна проблема — черга до лікаря. Іноді щоб потрапити до будь-якого спеціалізованого фахівця, люди змушені чекати місяць, або навіть два. Проте німці звикли все планувати заздалегідь.
Не всі батьки звикли й до скорочених літніх канікул, які тривають лише 1,5 місяця, а не звичні три, як удома. Станом на 29 травня в німецьких школах навчалося 125 582 українських дітей. У школі існує суворе правило: дитина не може пропускати заняття! Наступного дня вам доведеться нести довідку від лікаря або писати заяву на ім’я вчителя. Якщо пропуски відбуваються постійно без поважних причин, школа може стягнути з батьків чималий штраф. Дивує й різниця у системах шкільної освіти, але, приміром, шкільна програма з точних наук у старших класах в Україні значно складніша, ніж у Німеччині.
Законослухняність передусім
Система штрафів дивує українців найбільше. Особливо якщо це стосується таких незначних порушень або обов’язків, як поміcячна плата за користування радіо й телебаченням у розмірі 18,36 євро. Проте від оплати цих послуг біженців звільнено. А от за безквитковий проїзд у громадському транспорті вони, як і інші «зайці», сплачуватимуть 60 євро та будуть оштрафовані в метро, навіть якщо через незнання переплутали в поїздах вагони другого та першого класу для привілейованих персон.
Якщо ви захочете скачати фільм в інтернеті, то в Німеччині від цієї ідеї краще відмовитися. Тут cуворо стежать за дотриманням авторського права, тому завантаження музики або фільмів із торент-трекерів карається законом і загрожує тюремним ув'язненням терміном до трьох років.
Вражають ціни на нерухоме майно: наприклад, у Франкфурті ви маєте розраховувати у середньому на 7,567 тисяч євро за кв. м. До речі, якщо навіть маєте гроші, спочатку треба довести, що заробили їх легальним шляхом. Ну, а якщо не працюєте — то й кредит на житло банк не надасть.
Не варто намагатися розбороняти забіяк під час вуличної бійки— це можуть розцінити як участь у ній. Краще відразу викликати поліцію та звертатися до офіцерів виключно на «ви». Штраф за порушення становить до 600 євро.
Бюрократія
Найбільше скарг українці висловлюють щодо німецької бюрократії — кажуть, що ніколи в житті не отримували стільки паперових документів для заповнення! І якщо, скажімо, відкриття рахунку в українському банку займає кілька хвилин, то в Німеччині всю документацію з усіх державних установ надсилають звичайною поштою. Недарма місцеві кажуть, що найстрашніший звір у Німеччині — поштова скринька. Спочатку протягом двох тижнів ти мусиш очікувати на лист із банківською карткою, а за наступних п'ять робочих днів тобі надходить пін-код. До речі, всі документи в Німеччині мають зберігатися до трьох років!
Ручна праця
Усі послуги, як-от манікюр чи робота швачки, коштують у Німеччині майже втричі дорожче, ніж в Україні. Підкоротити штани в ательє обійдеться вам десь у 15 євро.
Багатьох українських жінок не влаштовують послуги німецької б'юті-індустрії, зокрема так званий «безкровний» манікюр, а пекучим блондинкам не судилося в Німеччині бути пекучими. Так, перукар може знебарвити їхнє волосся виключно фарбою з певним, дозволеним встановленими нормами відсотком вмісту перекису водню, щоб не обпекти шкіру голови клієнтки й не платити не лише великий штраф за свою професійну помилку, а ще й гонорар адвокату.
І все ж з приїздом вродливих українок Німеччина майже ожила й заграла яскравими барвами. Бо наші жінки звикли доглядати за собою з особливою пристрастю. Водночас стиль у німкень є більш демократичним: замість сукні та елегантного взуття — брюки та кросівки нейтральних кольорів. Загалом у Німеччині не прийнято вдягатися занадто яскраво, робити зухвалий макіяж, а також носити у повсякденному житті взуття на високих підборах.
Cиндром мати й мачухи
Незважаючи на порядок, у німецькому повітрі витає нестерпний смуток. Стиль життя — розмірений, без зайвих розваг, впадає в око емоційна стриманість німців. Вони радісно привітають вас при зустрічі, але не заводитимуть розмову, не вислуховуватимуть і не вішатимуть на вас власні проблеми. На кожному кроці спостерігається повага до «особистого простору»: вітатися, але не нав'язувати подальше спілкування. Ну, а будь-які дотики до незнайомої людини взагалі можуть стати причиною звернення до поліції.
З усіх цих труднощів, дрібниць та непорозумінь складається сьогодення наших українців за кордоном. Але всі без винятку, з ким тільки довелося спілкуватися, хворіють синдромом «мати й мачухи»: сумують за Україною і хочуть якомога скоріше повернутися додому. Бо як кажуть німці, маючи на увазі вік та сльози, «що старші, то ближчі до води»...