Якби ми жили за законами, то, можливо, і наш добробут був би не таким плачевним. Та, вочевидь, біднякам закон не писаний. Ця аксіома вимальовується у процесі спостереження за практичним застосуванням вітчизняного законодавства.
Відповідно до Конституції, не можна приймати державний бюджет на наступний рік, не встановивши розміру мінімальної заробітної плати. Ось уже кілька місяців українські профспілки й уряд намагаються досягти консенсусу з цього питання. Кабінет міністрів і Конфедерація роботодавців України пропонують у цій соціальній номінації 140 грн., ФПУ наполягає на 165 грн. При цьому у кожної зі сторін своя правда: у Кабміну — фінансова, у профспілок — народозахисницька.
Поки сторони домовлялися, бюджетний поїзд рушив, пройшовши першу станцію (читання) у парламенті. Однак, обурені інфантильністю виконавчої влади (Кабінет міністрів досі не подав до ВР свій законопроект «Про встановлення розміру заробітної плати на 2002 рік»), профспілкові діячі збираються скористатися стоп-краном.
Про це заявив їхній лідер Олександр Стоян на зустрічі за «круглим столом» зі своїми колегами-нардепами, де намагався з’ясувати, «хто з нами, а хто проти нас». За його словами, переговори з урядом про «зарплатний розмір» зайшли в глухий кут, і профспілки, «кинуті» Кабміном, мають намір перейти до рішучих дій. ФПУ збирається вдарити по свідомості опонента всенародною акцією протесту. Дату поки що не називають.
До речі, одразу з’ясувалося, хто з профспілками. Ними виявилися представники КПУ, Демократичної партії, а також «Солідарність». (Решта потенційних прибічників працювали в округах.) За словами лідера «Солідарності» Петра Порошенка, його колеги так перейнялися справедливою боротьбою профспілок за мінімальний розмір оплати праці, що проігнорували голосування проекту бюджету-02 у першому читанні, висунувши єдину свою умову — попередньо ухвалити законопроект «Про затвердження розміру...».
Отже, профспілки борються за встановлення мінімальної зарплати на рівні 165 гривень із нового року з наступним її зростанням із другого півріччя 2002 року до 182 грн. Така позиція обумовлена, знов-таки, чинним законодавством, відповідно до якого, мінімум, що його слід платити за працю, не повинен бути нижчим від прожиткового (365 грн. для працюючого). ФПУ намагається поступово зрівняти ці соціальні стандарти. Уряд же стверджує, що таке стане можливим років через п’ятнадцять.
У цій ситуації, на думку міністра праці та соціальної політики України Івана Саханя, для підвищення мінімальної зарплати до 165 гривень немає «фінансових підстав» — не вистачить фонду заробітної плати.
Щоб запровадити «профспілковий» норматив у життя, сьогодні потрібно близько 4 млрд. у національній валюті. Прибічники законопроекту стверджують, що половину цієї суми буде повернуто у держскарбницю за рахунок податку на прибуток (683 млн. грн.), ПДВ (752 млн.), збільшення акцизного збору (86 млн.) і економії на виплаті нинішніх житлових субсидій. Мовляв, із зміною розміру мінімальної зарплати й інших пов’язаних із нею соціальних нормативів зросте добробут народу, підвищиться його купівельна спроможність, і держава у вигляді податків отримає частину коштів, витрачених на гуманну акцію.
А поки що поїзд, що везе до другого читання законопроект «Про державний бюджет України на 2002 рік», поданий урядом як соціальний, працює на зношених соціальних нормативах. Без урахування амортизації.