Дещо про генетику і наукову етику.
Інтерв'ю з професором С. Арбузовою ("Нові "досягнення" МОН - лише імітація боротьби з фальсифікацією і плагіатом", DT.UA, №1, 2017 р.) викликало неабиякий розголос у науково-освітніх та медичних колах. Це й не дивно - в публікації наведено неспростовні факти потурання імітаторам науки та їх безкарності.
Редакція отримала багато схвальних відгуків, науковці надіслали нові факти плагіату з пропозицією їх оприлюднити. Про реакцію Міністерства освіти і науки дізналися з уст одного з відповідальних працівників цього відомства, який, зокрема, поцікавився, чи отримала редакція лист із Луганського медичного університету. Так, до редакції надійшов лист (копія - на ім'я міністра освіти і науки Л. Гриневич) від проректора з наукової роботи ДЗ "Луганський державний медичний університет" І. Комаревцевої, написаний "на доручення членів спеціалізованої ради "14.01.32 ― медична біохімія". Замість відповіді по суті (про фальшиві дисертації, фальсифікації та підробки документів, "мертві" душі у спецрадах) практично весь зміст листа зводиться до викриття "бурхливої "викривальної" діяльності пані С. Арбузової, а також… її наукових досягнень".
Наводимо уривок із листа І. Комаревцевої:
"…Я вирішила ознайомитися з "відкриттям" С.Арбузової, на яке вона посилається у своїй докторській дисертації. Перед тим, як розповісти про результати цього досвіду, хочу наголосити, що я 30 років займаюся біохімією, стільки ж викладаю її студентам, в ВАК і ДАК була експертом з біохімії, тому маю право заявити, що є фахівцем з біохімії.
Так от, попри те, що докторська дисертація С.Арбузової захищена за спеціальністю "генетика", вона на 80% присвячена біохімічним процесам. Саме на підставі біохімічних досліджень та отриманих результатів зроблено основні висновки і базується новизна отриманих результатів.
С. Арбузова вивчала роль мітохондріальної ДНК у спадкових мутаціях синдрому Дауна, поставивши за мету довести, що синдром Дауна є мітохондріальною хворобою. Не буду далі наводити в складних для розуміння термінах суть дослідження та "відкриття" С. Арбузової. Хочу відзначити лише те, що, як "зізналася" сама здобувачка, результат отримано на ОДНІЙ пробі, від ОДНІЄЇ людини. А в інших випадках може бути по-іншому. Але навіть не це головне. Всі докази її "відкриття" стосовно ролі мітохондріального геному в патогенезі синдрому Дауна ґрунтуються на вивчені вмісту АТФ в еритроцитах - клітинах, які не мають мітохондрій взагалі!
…Кожен школяр, який вивчає на уроках біології структури клітин, знає, що еритроцити не мають мітохондрій!"
"…Рецензенти газети теж не знають, що еритроцити не містять мітохондрій?" (жирним шрифтом виділено автором листа).
Звертаючись до міністра освіти і науки, І. Комаревцева просить "дати оцінку дисертаційних робіт Арбузової С.Б. та її учнів; розглянути професійні та етичні норми подальшої роботи Арбузової С.Б. в експертній раді з профілактичної медицині, медико-біологічних та фармацевтичних наук; захистити чесні імена десятків вчених України, які працюють у спеціалізованій раді "14.01.32 - медична біохімія" при ДЗ "Луганський державний медичний університет", вчених-опонентів України, які долучалися до експертизи дисертацій у раді, та здобувачів, які протягом 10 років отримали вчені ступені після захисту дисертацій".
Оскільки лист містить серйозні претензії до нашого видання, ми вирішили звернутися до відомих учених з проханням надати фаховий коментар стосовно наукового доробку професора С. Арбузової.
Ганна Єльська, директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, академік НАНУ:
- Дивує, що замість обґрунтованих контраргументів, документованих доказів та фактів автор листа обрушила потік абсурдних звинувачень на людину, котра порушила питання про суттєві недоліки в роботі спеціалізованої вченої ради при Луганському державному медичному університеті. До речі, це прямий обов'язок
С. Арбузової, яка є головою комісії з питань боротьби із лженаукою та фальсифікацією наукових досліджень при президії НАМН та заступником голови експертної ради МОН України.
Що стосується оцінки наукової діяльності С.Арбузової, зокрема її докторської дисертації, то складається враження, що проф. І. Комаревцева або неуважно ознайомилася з текстом дисертації, або недостатньо обізнана з предметом та методологією медико-генетичних досліджень. Метаболічні процеси контролюються певними генами, отже біохімічні показники часто використовують як маркери активності цих генів. Тому не дивно, що в дисертації є маленький "біохімічний" розділ, уся робота високого рівня і повністю відповідає спеціальності "медична генетика".
Приємно відзначити, що в 90-ті роки минулого століття, саме починаючи з докторської дисертації, Світланою Борисівною було зроблено відкриття стосовно асоціації мітохондріальної дисфункції з патогенезом та етіологією синдрому Дауна і започатковано піонерське дослідження генетичних основ цієї закономірності. Цікаво, що ця робота, в основі якої були наявні на той час клініко-генеалогічні та молекулярно-генетичні дослідження, здобула нові вагомі підтвердження з розвитком сучасних технологій. Результати повногеномного секвенування мітохондріального геному людини підтверджують: при певних мутаціях ДНК мітохондрій значно зростає ризик хромосомних порушень, що призводить до збільшення ризику народження дитини з синдромом Дауна. В 2015 - 2017 рр. опубліковано декілька досліджень, у яких автори посилаються на роботи С. Арбузової за 2001-2002 рр. та навіть 1995 -1998 рр., що свідчить про важливість започаткованого нею напряму в дослідженнях етіології та патогенезу генетичних хвороб.
Хочу також відзначити вагомість прикладних досліджень Світлани Борисівни та її досягнень у сфері пренатальної діагностики. На початку 1980-х років вона створила Центр медичної генетики, який згодом став провідним в Україні і єдиним закладом відповідної галузі, сертифікованим в Англії.
С. Арбузова та її учні створили школу пренатальної діагностики та впровадили скринінг вагітних на різні вроджені патології плоду. Розроблено декілька кращих на сьогодні стратегій допологового обстеження і комбінацій маркерів материнської сироватки першого та другого триместру. Вони отримали загальне визнання як найбільш ефективні підходи до профілактики вроджених та спадкових захворювань і широко використовуються у світовій медичній практиці.
Результати наукової діяльності С.Арбузової опубліковано у провідних міжнародних наукових виданнях, і вони широко цитуються іншими дослідниками. Так, робота, опублікована в журналі Science у співавторстві з відомими вченими в галузі популяційної генетики (згідно з даними Scopus), цитується у 544 публікаціях інших авторів. Визнання С. Арбузової як науковця високого міжнародного рівня підтверджується також запрошеннями її (єдиної з учених країн СНД) взяти участь у написанні монографій, присвячених найвагомішим відкриттям, фундаментальним та прикладним дослідженням у галузі медичної генетики: Early Prenatal Diagnosis, Fetal Cells and DNA in the Mother; Genetic Disorders and the Fetus. Diagnosis, Prevention and Treatment; Oxidative Stress, Disease and Cancer", "Fifty years of Human Genetics; Prenatal Diagnosis.
І насамкінець варто ознайомити читачів із фрагментом листа відомого закордонного вченого Говарда Какла (Howard Cuckle) до НАМН України після успішного завершення серії спільних міжнародних досліджень з участю С. Арбузової: "Цим листом я хочу відзначити міжнародну репутацію професора Світлани Арбузової в галузі медичної генетики. Вона зробила значний внесок у профілактику вроджених дефектів і генетичних порушень, за рахунок як удосконалення допологового скринінгу і пренатальної діагностики, так і вивчення етіології спадкових захворювань…Вважаю ці дослідження дуже вражаючими. Її роботи підносять престиж України на міжнародному рівні".
Сергій Комісаренко, директор Інституту біохімії імені О. Палладіна НАН України, президент Українського біохімічного товариства, академік НАН і НАМН України:
- Добре пам'ятаю ту частину інтерв'ю С.Арбузової, в якій ідеться про кандидатську дисертацію Р.Ромак (дисертантки з Одеського медичного університету). Так сталося, що Атестаційна колегія МОН доручила мені очолити комісію з аналізу апеляції Р.Ромак на рішення Атестаційної колегії про неприсудження Р.Ромак ступеня кандидата наук. Мені довелося ознайомитися з її дисертаційною роботою та іншими супутніми документами, і рішення апеляційної комісії, до складу якої входили провідні вчені-генетики України, було одностайним - підтримати рішення Атестаційної колегії.
Потім трапився абсурд - Одеський окружний адміністративний суд виніс постанову зобов'язати МОН усе-таки видати Р.Ромак диплом кандидата наук. Тобто в Україні було створено юридичний прецедент - присуджувати вчені ступені за постановою суду, не звертаючи уваги на рішення провідних учених країни - членів Атестаційної колегії МОН.
Думаю, що цей прецедент стане предметом розгляду Верховного суду України, тим більше що в дисертації Р.Ромак, окрім "численних наукових помилок", знайдено також дуже багато плагіату - тексту запозичень інших авторів без цитування (вона навіть переписала частину тексту дисертації одного з моїх учнів). І це в результатах т. зв. власних досліджень!
На превеликий жаль, плагіат і підробка наукових даних, яку складніше виявити, в нашій країні набули характеру епідемії летальної інфекції, що охоплює широкі контингенти псевдовчених. Не забуваймо: за титулами "кандидат" чи "доктор" наук стоять істотні фінансові надбавки, а псевдовчені, отримавши науковий ступінь, надалі змагаються за відповідні посади. Вони ж потім продукують подібних до себе учнів. Тому епідемія плагіату є найбільшою загрозою для нашої науки, і боротися з плагіатом необхідно тільки жорсткими методами. Наприклад, "квітучий бізнес" із написання дисертацій та дипломів комерційними фірмами повинен каратися кримінальною відповідальністю. На мою думку, відповідальність за плагіат мають нести не члени спецради, яким на захисті дисертації складно відчути плагіат, а керівники дисертантів, які мусять знати, як виконувалася дисертаційна робота.
Із членом-кореспондентом НАМН України С. Арбузовою я знайомий відносно недавно і, без перебільшення, приємно здивований її науковими здобутками в медичній генетиці (вченому медику в нашій країні вкрай важко мати публікації такого високого рівня у фахових міжнародних журналах, які цитуються багатьма закордонними вченими, що є визнаним критерієм якості наукових досліджень. В Інтернеті я знайшов, що навіть цього року на її дослідження посилаються у престижних Human Molecular Genetics та Human Mutation).
Поза тим, ще більше ціную принциповість і мужність професора С.Арбузової. Переконаний, що її боротьба за чесність і справедливість у науці додасть їй значно більше ворогів, ніж прихильників. Тим часом ми є свідками її мужності не тільки на сторінках публікацій, а й у реальному житті. Так, їй вдалося врятувати створений нею в Донецьку найсучасніший центр медичної генетики та пренатальної діагностики, який, на думку закордонних колег, був одним із найкращих у цій галузі. Люди й устаткування були вчасно евакуйовані з Донецька до Маріуполя та Краматорська.
Тут доречно згадати одну східну мудрість. Учень запитав учителя: "Як довго чекати кращих часів?" На що вчитель відповів: "Якщо чекати, то довго!" Світлана Борисівна не чекає, а діє.
Професора І. Комаревцеву я знаю давно. Вона біохімік і очолює Луганське відділення Українського біохімічного товариства (УБТ). На жаль, це відділення практично не бере участі в роботі УБТ, - вже понад 10 років не було жодної роботи (навіть стендової) професора Комаревцевої на конгресах УБТ, луганські біохіміки не беруть участі в конгресах. Нам практично нічого не відомо про наукову діяльність І.Комаревцевої, особливо останніми роками. Пошук в Інтернеті її публікацій у закордонних виданнях чи у відомих українських фахових журналах не дав результатів. Знайдено лише одну статтю за 2016 р. у "Буковинському медичному віснику". Можливо, існують й інші публікації, але вони недоступні в Інтернеті і тому не відомі науковій спільноті. Оцінити їх неможливо. У довідці про кафедру медичної хімії, керівником якої є І.Комаревцева, написано (мабуть, особисто нею), що вона є членом Федерації європейських біохімічних товариств (FEBS). Це - неправда, бо не існує членства для фізичних осіб, а членом FEBS є Українське біохімічне товариство. Перебільшенням є те, що 1985 р. вона організувала першу в Україні лабораторію радіоімунологічного й імуноферментного аналізу. В лабораторії імунохімії Інституту біохімії ім.О.Палладіна АН УРСР методи імуноферментного й радіоімунологічного аналізу використовувалися з 1975 р.
У заочній полеміці з професором С.Арбузовою професор І.Комаревцева використовує неадекватне трактування її наукових даних. Вона їй докоряє, що в докторській роботі з генетики С.Арбузової занадто багато біохімії. Але таке твердження абсурдне, бо генетична інформація у клітині реалізується саме через біохімічні реакції. Як добре відомо, причиною хвороби Дауна є трисомія 21 хромосоми при нерозходженні хромосом при утворенні гамет. Однією з головних заслуг С.Арбузової було вивчення ролі мітохондрій при розвитку хвороби Дауна. Вона першою запропонувала і обґрунтувала власними клінічними, епідеміологічними та молекулярно-генетичними дослідженнями можливість участі мітохондріальної ДНК в етіології хромосомної анеуплоїдії, зокрема синдрому Дауна. Ці дослідження започаткували новий напрям у вивченні хромосомних синдромів. Вони були відзначені премією на Всесвітньому конгресі з медичної генетики та надалі продовжені спільно із вченими з Оксфорду. Тому, як на мене, таким науковим результатам, які й досі цитуються у найпрестижніших наукових журналах, може позаздрити будь-який учений - медик чи біолог нашої країни. Пригадується, коли С.Арбузову кілька років тому обирали членом-кореспондентом НАМН України, я вагався у виборі кандидата - за кого голосувати. Але мене тоді вразив перелік її закордонних публікацій та похвальні відгуки провідних закордонних генетиків.
Ми знаємо про справжній героїзм лікарів та вчених із Луганська, і я можу тільки вклонитися перед ними. Честь таким медикам і слава! Але в інтерв'ю С. Арбузової "Нові "досягнення" МОН…" ідеться про інше - про плагіат і фальсифікацію, зокрема в Луганському медичному університеті. І якщо це правда, то героїзмом одних негоже виправдовувати ганьбу інших, які користуються умовами, що склалися в регіоні, на благо псевдонауки. Тому вкрай дивно, що проректор Луганського медичного університету професор І.Комаревцева нічого не говорить по суті про проблеми у підготовці кадрів в університеті, про які згадує у своєму інтерв'ю професор Арбузова, а аналізує (неадекватно) докторську дисертацію останньої, яка не має жодного стосунку до її інтерв'ю. Професор І.Комаревцева ще й радить
міністру: "дати оцінку дисертаційних робіт Арбузової С.Б. та її учнів", "розглянути професійні та етичні норми подальшої роботи Арбузової С. Б. в експертній раді…" Щоб своєю критикою не заважала ("Ату її"!)
Ось таке розуміння наукової етики у проректора медичного університету країни, що прямує до європейських людських цінностей, європейського стилю життя та європейського наукового простору.
***
На час здачі цього числа газети до друку офіційної відповіді МОН на порушені в інтерв'ю питання редакція не отримала. Наскільки нам відомо,до експертної ради МОН не надійшли матеріали з Луганського державного медичного університету стосовно фонограм захистів та документації атестаційних процесів на термін повноважень спецрад Д 29.600.02 та Д 29.600.03. Хоча відповідний запит міністерства до ЛДМУ було направлено ще 3 січня ц.р.
Більше того, станом на 06.02.2017 р. зареєстровано нові порушення наказів МОН щодо термінів обов'язкового оприлюднення авторефератів дисертацій у спецраді Д 29.600.03.